Постанова

від 21.04.2008 по справі 02/66-64а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/66-64А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" квітня 2008 р. Справа № 02/66-64А.

від 21.04.2008р.                                                    справа № 02/66-64А

Господарський суд Волинської області у складі: судді Костюк С.В.,

при секретарі судового засідання Сур'як О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Дяченко С.І., довіреність від 05.02.2008р.

від відповідача: Терещук К.В., головний бухгалтер

Розглянув справу

за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Електро”, с. Вербка Ковельського району

про  стягнення 2 464,02 грн.

Відповідно до п. 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, спір розглядається за нормами КАС України.

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 50 КАС України. Заяви про відвід судді відповідно до ст.27 КАС України та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступило.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2464,02 грн., з них 2240,91грн. штрафних санкцій за непрацевлаштування в 2006 році 1-го інваліда згідно визначеного ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу та 223,11грн. пені згідно ст.20 даного закону.

При цьому позивач посилається на те, що статтею 19 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”(подальшому – Закону) передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Згідно поданого відповідачем звіту Ф 10-ПІ середня облікова чисельність працюючих за 2006 рік становила 11 чоловік, отже норматив для працевлаштування інвалідів згідно ст. 19 Закону становив 1 чоловік, однак у 2006 році інваліди на підприємстві не працювали.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємством самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідач в клопотанні від 21.04.2008р. та в судовому засіданні суму позову визнав повністю та просить розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців рівними частками.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача обґрунтована, а тому позов підлягає задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 19 Закону України «про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закону) визначено норматив працевлаштування інвалідів для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання в розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом та пеню у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Нацбанку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Порядок нарахування пені та її сплати затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007р., зареєстр. в Мін'юсті України 30.05.2007р. за № 552/13819.

Відповідно до ч.1 ст.20 зазначеного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за непрацевлаштування інваліда визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст.20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767 (далі – Порядок), відповідно до п.4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку). Таким чином, ні Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ні Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, не ставлять сплату штрафу підприємствами в залежність від причин, з яких не працевлаштовано інвалідів.

Крім того, штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п.3 ст.9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного  бюджету України і за змістом пункту 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін – стягуються в примусовому порядку.

Згідно із звітом ТзОВ “Електро” за формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість інвалідів» на підприємстві відповідача у 2006 році середньооблікова чисельність штатних  працівників становила 11 осіб, отже, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів становить 1 особа; кількість працевлаштованих  інвалідів на підприємстві відповідача у звітному  періоді - 0 осіб; річний фонд заробітної плати на підприємстві – 49300 грн.

Отже, сума штрафних санкцій за непрацевлаштування 1 інваліда в 2006 році за розрахунком Фонду складає 2240,91 грн. (49300:11:2х1), пені – 223,11грн., а всього заборгованість ТзОВ “Електро” перед Фондом складає 2464,02 грн.

Оскільки відповідачем сума позову визнана в повному обсязі та на день розгляду справи доказів сплати заборгованості суду не представлено, вимога позивача підставна і підлягає задоволенню. Водночас, суд вважає за можливе задоволити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців рівними частками.

Керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 158, 160-162 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Електро” (Ковельський район, с. Вербка, вул. Ватутіна, 61а, ід. код 05442079) в доход Державного бюджету України (Держбюджет Ковельського району, 50070000, номер рахунку 31211230700156, банк ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014, ід. код 21740379) 2 464,02 грн.

Розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частинами.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.

Суддя                                                                                          С.В.Костюк

Дата виготовлення повного тексту

постанови 24.04.2008р.

          Суддя                                                             Костюк С.В.