Постанова

від 07.05.2008 по справі 9/176-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/176-АП-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"07" травня 2008 р.                                                           Справа № 9/176-АП-08

     Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ребристої С. В. при секретарі Шевченко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства  з обмеженою відповідальністю “Фірма”Овод”, м.Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м. Херсон  

про визнання протиправними дій суб”єкта владних повноважень та визнання нечинним  рішення про застосування штрафних  санкцій

За участю представників сторін:

від позивача - Гапіна Н.В., представник дов. від 04.04.2008р.

від відповідача - Мкртчян Л.С., державний податковий інспектор дов. №3808/9/10-105 від 19.03.2008р.; Іщенко І.В., головний державний податковий ревізор-інспектор, посвідчення №034073.

          Суть спору: позивач –ТОВ “Фірма”Овод”  звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні про визнання дій суб”єкта владних повноважень неправомірними та скасування рішення ДПІ у м. Херсоні від 22.06.2007р. №0004272305 про застосування штрафних санкцій  у сумі 1700 грн. за  фактом виявленого порушення п.2 ст. 4 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

     Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тими обставинами, що відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції та неправомірно провів перевірку господарської одиниці позивача.

      Відповідач проти доводів позивача заперечує, позовні вимоги не визнає та стверджує, що позивачем допущено  порушення  положень Закону України “ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” .

                     У судовому засіданні 06.05.2008р. за клопотанням позивача, судом заслухано пояснення свідка Світличного О.В.

     Представником позивача у судовому засіданні 07.05.2008р. подано письмове клопотання, яким він просить суд  долучити до матеріалів справи письмове пояснення особи, яка здійснювала перевірку, завірену копію направлення  на перевірку, завірену копію акту відмови від підпису, копію графіку перевірки, копію наказу. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи подані документи.

      У судовому засіданні 08.04.2008р.  оголошувались перерви до 06.05.2008р. та 07.05.2008р. з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.    

          Заслухавши пояснення представників сторін, свідка Світличного О.В., дослідивши матеріали справи, суд

                                                         В С Т А Н О В И В:

                   Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.  Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

            Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових  і службових осіб, інших суб”єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.                                                                                                                               До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб”єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судовогопровадження.                                                                                                         Положеннями ст. 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб”єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.                       Таким чином, даний спір має публічно-правовий характер і на нього поширюється дія КАС України. Враховуючи суб”єктний склад оспорюваних правовідносин та положення п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, відповідно до якого, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі  господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України.                                                                                            Матеріали справи свідчать, що позивач - ТОВ “Фірма”Овод” є юридичною особою та зареєстрована  виконавчим комітетом Херсонської міської ради  18.07.1995 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію юридичної особи.                                                             12.06.2007р. посадовими особами  ДПА у Херсонській області старшими державними податковими ревізорами-інспекторами  Іщенком І.В.,  Осоченком М.О. та Глуханюк В.В. на підставі направлень на перевірку №243/235  від 07.06.2007р., №247/235 від 11.06.2007р. та №251/235 від 11.06.2007р. виданими головою ДПА у Херсонській області проведено перевірку щодо контролю за дотриманням вимог чинного законодавства у сфері торгівлі, громадського харчування послуг суб”єктами підприємницької діяльності господарської одиниці –пункту обміну валют, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Маяковського, 4, що належить суб”єкту підприємницької діяльності ТОВ “Фірма”Овод”. Перевірка здійснена на підставі п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (зі змінами та доповненнями), Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (зі змінами та доповненнями), Закону України від 01.06.2000р. №1775-ІІІ “Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності” (зі змінами та доповненнями), Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (зі змінами та доповненнями), Закону України від 23.03.1996р. №98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (зі змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів.                              У акті перевірки зазначено, що  особа, яка проводила розрахунки особисті дані надати відмовилась та відмовилась від підписання акту перевірки, про що було складено  акт відмови від підписання матеріалів перевірки від 12.06.2007р.                                                                                     Перевіркою встановлено факт проведення розрахункових операцій з купівлі-продажу  іноземної валюти  вартість яких становить 1927 грн.                                                            В результаті перевірки перевіряючими особами було встановлено проведення розрахункової  операції не на повну суму   купівлі-продажу іноземної валюти  через   реєстратор розрахункових операцій, а саме –продаж 250 Євро за ціною 1675 грн. –РРО не застосовувався; продаж 50 доларів США за ціною 250 грн. –РРО застосовано, відповідний розрахунковий документ не видано. Незабезпечено зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом двох років після їх закінчення.

               За наслідками перевірки перевіряючими особами складено акт №21220409/0235/276 (номер бланку 002123) від 12.06.2007р. в якому відображено встановлені факти порушень.                                                                                                    На підставі даного акту перевірки, яким виявлено порушення п.2 ст. 4 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР “Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (із змінами),  на підставі п.11 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (із змінами) та згідно п.1 ст.18 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР “Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (із змінами) 22.06.2007р. ДПІ у м.Херсоні було прийнято рішення про застосування до ТОВ “Фірма”Овод” штрафних санкцій №0004272305   в сумі 1700 грн. 00 коп.                                                                                Основні засади функціонування та діяльності державної податкової служби в Україні визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні" (надалі Закон № 509-ХІІ).

Зокрема, статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.                                                                                                    Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України серед іншого виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 даного Закону здійснення такого контролю віднесено до прав органів державної податкової служби.                                                                                                                        Безпосередньо правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон № 265/95-ВР).                                                                                                     Так, статтями 15 та 16 цього Закону встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.                                                                                                                                  Таким чином, законодавець наділив податкові органи правом на проведення перевірок, які можуть носити плановий або позаплановий характер, щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги).                                                                                                                        Зокрема, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністювисновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.                                                            У зв'язку з цим слідує висновок про урегульованість підстав проведення позапланових перевірок, які спрямовані на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).                                        При цьому, віднесення до позапланових -перевірок, які здійснюються в межах повноважень податкових органів, визначених Законом № 265/95-ВР, не означає, необхідність застосування названих вище підстав, викладених в частині 6 статті 11-1 Закону № 509-ХІІ, оскільки за текстом цієї статті, як зазначено вище, підстави проведення позапланових перевірок направлених на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) стосуються лише позапланових перевірок, спрямованих на контроль сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).                                                                                          Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.                                                  Відповідачем до матеріалів справи надано наказ голови ДПА у Херсонській області №192 “Щодо створення мобільної робочої групи та затвердження графіку перевірок” та графік перевірок СПД відділом оперативного контролю управління контрольно-перевірочної роботи з 01.06.2007р. по 30.06.2007р., затверджений наказом ДПА  в Херсонській області №192 від 03.10.2005р. до якого включено підприємство позивача (код 22759913).                                                                                                               Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                                                                                          Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства  суд дійшов висновку, що  дії відповідача по проведенню перевірки відповідають діючому законодавству, оскільки здійснені без порушенням вищезазначених нормативно-правових актів.                                                                                                    В частині нарахування штрафних санкцій за оспорюваними  рішеннями суд  звертає увагу на ту оставину, що положеннями ст. 2 Закону № 265/95-ВР  визначено поняття реєстратора розрахунковихоперацій, яким є пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продаж} товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо. При цьому розрахунковою операцією являється приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки -оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.                                                                                Поряд з цим, статтею 3 названого Закону встановлено порядок розрахунків суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Зокрема, за пунктами 1 та 2 цієї статті такі суб'єкти зобов'язані серед іншого проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. У відповідності до пунктів 9 та 11 названої статті суб'єкт господарювання зобов'язаний щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, а також проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. В свою чергу відповідно до пункту 13 -забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.                                                                                Відповідно до положень п.2 ст. 4  Закону України  від 06.07.1995р. №265/95-ВР суб”єкти підприємницької діяльності, які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти зобов”язані  проводити ці операції  через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.                                                            В даному випадку при перевірці податковим органом позивача саме й були виявлені порушення цих правових норм, що  повністю підтверджується належними доказами та матеріалами справи, в зв”язку з чим, відповідачем правомірно застосовано за оспорюваними рішеннями штрафні та фінансові санкції у визначених ромірах.

          Згідно імперативних вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, в тому числі  і органи державної податкової служби, при здійсненні покладених на них державою функцій зобов”язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією та законами  України.

 Статус органів державної податкової служби, її функції, завдання та правові засади діяльності встановлено Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

 Відповідно до ст. 2  Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до  бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов”язкових платежів), а  також неподаткових доходів, установлених законодавством.

 Частиною першою ст.13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов”язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.                                                                                Органи державної влади, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                    Статтею 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх особ та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.                                                                                                      Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.                                                                                При вирішенні даного спору суд враховує пояснення свідка Світличного О.В. але його свідчення не спростовують заперечень відповідача. Також свідок у судовому засіданні не зміг підтвердити факт купівлі-продажу іноземної валюти лише на суму 50 доларів США  як це стверджував позивач.                                                                                На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають оскільки оспорюване позивачем рішення про застосування штрафних санкцій від 22.06.2007р. №0004272305 яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 1700 грн. прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

    Доказів, які б спростовували доводи відповідача,  позивачем  суду не надано.

                Судові витрати по справі понесені позивачем в розмірі 3 грн.40 коп. покладаються на позивача і не відшкодовуються йому.

             Суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом відповідно до квитанції №09932477 від 13.03.2008р. сплачено 85 грн. судового збору, відповідно до  положень ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

          Враховуючи складність справи, у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено  представників сторін про час і місце виготовлення постанови суду у повному обсязі.

                На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                               ПОСТАНОВИВ :

          1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає  законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду  першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.                                                                                                    Заява про  апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про  апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя                                                                                              С.В. Ребриста

Постанову складено в повному обсязі  13.05.2008р.