Постанова

від 17.04.2008 по справі 8/217-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/217-АП-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

17.04.2008                                                                               Справа № 8/217-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Хом'якової В.В. при секретарі Шульженко Г. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська будівельна компанія"

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні  

про  скасування податкового повідомлення - рішення.

за участю представників сторін:

від позивача - гол. бух. Клок О.І. дов. №1 від 12.03.08 р.

від відповідача - ГДПІ Тосік Н.І. дов. №15413/9/10-105 від 28.12.07 р.; ГДПРІ Грекова О.В. дов. №4913/9/10-105 від 10.04.08 р.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Таврійська будівельна компанія” (позивач) звернулось до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати  податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2008 року № 00003923018/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання  в сумі 30491 грн. 25 коп., прийняте Державною податковою інспекцією у м. Херсоні за наслідками акту перевірки ТзОВ від 23 січня 2008 року № 211/23-4/32725254.  

          Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Як випливає зі статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством. Згідно статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" державні податкові інспекції визначають податкові зобов'язання у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. За приписами підпункту 2.1.4, пункту 2.1 статті 2 цього ж Закону "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Таким чином,  органи державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень

          Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

          Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

          Позивач зазначає, що в акті перевірки підставою донарахування податку на додану вартість вказано  неналежне оформлення податкових накладних постачальником позивача –приватним підприємством „ПКА-Схід” (не вказано кількість (обсяг, об'єм) товару), а також, неможливість перевірити ПП „ПКА-Схід”, яке ліквідовано за рішенням суду. Позивачем  було подане до ДПІ  заперечення до акту перевірки разом із вірно оформленими податковими накладними, які знаходились на підприємстві, але не були об'єктом дослідження перевіряючих посадових осіб ДПІ. Але податкова інспекція не прийняла їх до уваги, залишивши податкове повідомлення-рішення без змін. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, зазначивши, що має належним чином оформлені податкові накладні, одержані від  ПП “ПКА-Схід”, товари та послуги оплачені у безготівковій формі. ДПІ має право донарахувати податкове зобов'язання, якщо  дані перевірки діяльності платника податків свідчать  про заниження податкових зобов'язань, а не на підставі даних  про  діяльність його контрагентів.

         Відповідач (Державна податкова інспекція  у м. Херсоні)  проти позову заперечує, вказуючи на те,  що          за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ „Таврійська будівельна компанія" з питання правових відносин з ПП „ПКА - Схід" за період з 01.02.05 по 31.03.07 складено акт № 211/23-4/32725254 від 23.01.08 та сформовано податкове повідомлення - рішення № 0000392301/0 від 29.01.08, відповідно до якого підприємству донараховане податку на додану вартість у сумі 20327.5 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 10163,75 грн.  ТОВ „Таврійська будівельна компанія" отримала від ПП „ПКА - Схід" товари та послуги на загальну суму 121965,0 грн. (в т.ч. ПДВ 20327,5 грн.) згідно наступних податкових накладних:

          -    № 1/04-05 від 25.04.05 в сумі 70000.0 гри., в т.ч. ПДВ 11666.67 грн.;

          -    № 19/05 від 19.05.05 в сумі 20000.0 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.;

          -    № 312/05 від 31.05.05 в сумі 20000.0 грн.. в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.;

              -    № 09/06 від 09.06.05 в сумі 11965.0 грн.. в т.ч. ПДВ 1994.17 грн.

          Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити, зокрема  опис  (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм). Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ передбачено, що у разі порушення з боку постачальника порядку заповнення податкової накладної  отримувач таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний період  заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків та інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів. Позивач не подавав заяви до ДПІ про порушення порядку заповнення податкових накладних ПП „ПКА-Схід”.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін в судовому засіданні, суд -

в с т а н о в и в:

               Товариство з обмеженою відповідальністю „Таврійська будівельна компанія” є юридичною особою, зареєстровано Херсонським міськвиконкомом в грудні 2003 року.

          При проведенні державною податковою інспекцією  у м. Херсоні виїзної планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю „Таврійська будівельна компанія” з  питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.02.05 по 31.03.07 (акт перевірки від 06.08.2007 № 1932/23-4/32725254) було виявлено, що у квітні 2005 року ТОВ  придбало товари та послуги у приватного підприємства „ПКА-Схід” м. Миколаїв  - металопластикові вироби на загальну суму 70000 грн. (ПДВ 11666 грн. 67 коп.), у травні 2005 року -  двері дерев'яні  на суму 20000 грн. (ПДВ 3333,33 грн.). Також ПП „ПКА-Схід” у травні та червні 2005 року надало послуги по технологічному переобладнанню нежилих приміщень  на загальну суму 20000 грн. ( ПДВ 3333,33 грн.) та 11965 грн. (ПДВ 1994,17 грн.). За придбані товари та роботи позивач розрахувався  грошовими коштами через розрахунковий рахунок. Суми по операціям позивач відніс до складу валових витрат, в бухгалтерському обліку дані операції також відображені, суми податку на додану вартість віднесені до податкового кредиту.

          ДПІ були надіслані запити до ДПІ  у Заводському районі  м. Миколаїв щодо підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ „Таврійська будівельна компанія. В жовтні 2007 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва  повідомила, що провести зустрічну перевірку немає можливості, так як постановою господарського суду Миколаївської області від 30 травня 2007 року ПП „ПКА-Схід” визнано банкрутом, а ухвалою від 31.08.07 ліквідовано.

          Оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні прийнято за висновками акту від 23 .01.08 № 211/23-4/32725254 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Таврійська будівельна компанія” з питання відносин з приватним підприємством „ПКА  -Схід” (код 33084234) за період з 01.02.05 по 31.03.07. Перевіркою встановлено порушення пп. 7.2.1 , 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону про ПДВ, внаслідок яких позивачем занижений податок на додану вартість на загальну суму 20327 грн. 50 коп., в тому числі за квітень 2005 року –на 11666 грн. 67 коп., травень 2005 року –на 6666 грн. 66 коп., червень  2005 року –на суму 1994 грн. 17 коп.

             Посадові особи ДПІ у м. Херсоні встановили, що позивач придбавав товари та будівельні роботи у ПП „ПКА - Схід" на загальну суму 121965,0 грн., а ПДВ в сумі 20327,5 грн. відніс до податкового кредиту на підставі податкових накладних: № 1/04-05 від 25.04.05 в сумі 70000 грн., в т.ч. ПДВ 11666,67 грн.; № 19/05 від 19.05.05 в сумі 20000 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.; № 312/05 від 31.05.05 в сумі 20000 грн. в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.; № 09/06 від 09.06.05 в сумі 11965.0 грн. в т.ч. ПДВ 1994,17 грн. Податкові накладні були оформлені з порушенням пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” –не вказано кількість (обсяг, об'єм) товару. Також було встановлено, що позивачем не подавалась  заява до державної податкової інспекції у м. Херсоні про порушення порядку заповнення податкових накладних, як це передбачено пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість”.

          ТОВ „Таврійська будівельна компанія” подало скаргу до ДПІ у м. Херсоні, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення, з посиланням на те, що підприємство самостійно виявила помилки оформлення податкових накладних, звернулося до ПП „ПКА-Схід” з проханням надати правильно оформлені податкові накладні, які були отримані в грудні 2005 року; правильно оформлені накладні не були своєчасно підшиті в папку для паперів, які перевірялись посадовими особами ДПІ, але вони були в наявності на підприємстві. До скарги були додані правильно оформлені податкові накладні. ДПІ залишила скаргу підприємства без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

          Суду надані податкові накладні –ті, що були виявлені перевіркою, а також ті, які не надавались перевіряючим особам. Так, в податкових накладних № 17 від 09.06.2005 та віл № 1031.05.2005 спочатку  було відсутнє конкретне найменування робіт, в податкових накладних № 7 від 19.05.05 та № 12 від 25.04.05 не зазначено одиниць виміру, кількості товару.

          Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.   

              Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету передбачено положеннями Закону України „Про податок на додану вартість”. За пунктом 1.3. статті 1 названого Закону платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Крім цього згідно до пункту 1.7 ст.1  податковим кредитом вважається сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Безпосередньо порядок визначення та обрахування податкового кредиту передбачено пунктом 7.4. статті 7 названого Закону. Так, згідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону в редакції, яка діяла станом на час виникнення податкових зобов'язань позивача, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,  послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ передбачені вичерпні підстави, при наявності яких платнику податку - покупцю товару заборонено включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, а саме: не підлягають включенню до податкового кредиту витрати, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) або банківським документом, що засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

                  Згідно з вимогами підпункту 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.97 р.  N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової   накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від  30.05.97р. № 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку  придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг)", платник податку (продавець) зобов'язаний надати покупцю податкову  накладну, що має містити зазначені окремими рядками всі, без винятку, реквізити, встановлені Законом. Відсутність (не  заповнення) хоча б одного реквізиту в податковій накладній позбавляє покупця права на  включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вищенаведеним вимогам Закону про ПДВ. Поряд з цим у разі якщо продавець порушує встановлений порядок  виписування  податкової  накладної,  то  згідно з нормами підпункту 7.2.6 цього Закону   покупець  має  право звернутися  до  кінця  поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням.  До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява  є  підставою  для  включення  до  податкового  кредиту суми податку на додану  вартість,  сплаченої  у  зв'язку  з  придбанням товарів (робіт, послуг).

              У разі  коли  на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються  непідтвердженими належним чином оформленими податковими накладними, та при відсутності відповідної заяви  про порушення продавцем  вимог  вказаної  норми  Закону про ПДВ, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,   установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.     

          Судом встановлено, що позивачем у спірному періоді за податковими накладними ПП „ПКА-Схід” формувався податковий кредит також на підставі і у відповідності до первинних бухгалтерських документів - накладних, актів прийому виконаних робіт та платіжних доручень про сплату вартості отриманої продукції, послуг. Первині документи свідчать про  сплату податку на додану вартість позивачем в ціні товару при його придбанні у вказаного контрагента.

                  Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх  посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За приписами  ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.    Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені ним у запереченнях на позовну заяву через їх невідповідність чинному законодавству України та фактичним обставинам, оскільки  відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ квітні-червні 2005 року. Відповідач не встановив несплати податку на додану вартість позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату  податку  у складі вартості придбаного товару, послуг, не спростував наявності об'єкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ. Незважаючи на факт несвоєчасного надання податковій інспекції товариством належним чином оформлених податкових накладних (не при перевірці, а після її закінчення),  що відповідач мав час і можливість розглянути та оцінити правильно оформлені податкові накладні, які були надані підприємством при поданні скарги до ДПІ у м. Херсоні, однак відповідач, за неясних підстав, ігнорував факт існування належним чином оформлених податкових накладних.

          Контролюючий орган також не врахував принципу індивідуалізації зобов'язань та відповідальності, кожен суб'єкт має виконувати свої обов'язки, відповідати за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб'єкта.

          Згідно імперативних вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, в тому числі  і органи державної податкової служби, при здійсненні покладених на них державою функцій зобов'язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією та законами  України.    Положеннями ст.67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.    Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.   Чинне  податкове законодавство України, в тому числі і Закон України “Про податок на додану вартість” не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. До того ж , податкова інспекція не надала доказів того, що контрагент позивача - ПП "ПКА-Схід" не сплатило  до бюджету ПДВ за операціями з позивачем. В період квітень-червень 2005 року ПП "ПКА-Схід" було діючим підприємством, звітувало до податкового органу та сплачувало задекларовані зобов'язання. Отже, посилання податкової інспекції на ймовірну несплату ПП "ПКА-Схід" ПДВ є тільки припущенням, а не доведеним фактом.

          За таких обставин спірне рішення не відповідає приписам діючого законодавства, оскільки прийняте без врахування вказаних вище норм, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним такого рішення.

          Судові витрати відшкодовуються позивачу з державного бюджету.

          Керуючись ст.ст. 94, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

          1. Позов задовольнити. Скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.01.08 року №0000392301/0 про визначення податкового зобов'язання  ТзОВ "Таврійська будівельна компанія" з податку на додану вартість в сумі 20327 грн. 50 коп. за основним платежем та 10163 грн. 75 коп. за штрафними санкціями.

          2. Відшкодувати  ТОВ "Таврійська  будівельна  компанія" (м. Херсон, вул. воршилова,23, кв. 146) з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору, виконавчий лист видати за заявою позивача після набрання постановою законної сили.

          3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                           Суддя                                                              В.В. Хом'якова

Постанову складено у повному обсязі

   та підписано 24 квітня 2008 року.