Рішення

від 06.05.2008 по справі 17/142-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/142-08

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

06.05.08                                                                                          Справа №  17/142-08

За позовом   Закритого акціонерного товариства “Тетіївська агропромислова

                     компанія”, м. Тетіїв

до                  Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря”,

                     с. Хмелівка, Тетіївський район

про               стягнення 37 859,63 грн

     Суддя  В.Г. Суховий

Представники: згідно з протоколом судового засідання

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства “Тетіївська агропромислова компанія” (далі –Позивач) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” (далі –Відповідач)  про стягнення 37 859,63 грн, з яких 34 542,50 грн –основний борг, 2 682,74 грн –пеня, 473,42 грн –3% річних, 160,97 грн –інфляційні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2008р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.05.2008р.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 33 від 27.12.2006р., щодо оплати отриманого товару (кукурудзу) на загальну суму 28 800,00 грн, у зв'язку з чим позивачем було нараховано пеню, інфляційні та 3% річних. Крім того, позивачем 09.08.2007р. було надано відповідачу послуги по дискуванню на 100 га на загальну суму 5 000,00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт, яку відповідач також не оплатив. Також позивачем було здійснено поставку трихограми в кількості 4,5 млн. на загальну суму 742,50 грн, що підтверджується накладною 190 від 10.08.2007р., оплату якої відповідачем також не було здійснено.

В судовому засіданні 06.05.2008р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та інших витребуваних документів не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду   від 17.03.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 11455911 від 26.03.2008р.

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо  відзив  на  позовну  заяву  і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд в с т а н о в и в:

27 грудня 2006 року між Закритим акціонерним товариством “Тетіївська агропромислова компанія” (позивач) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Зоря” (відповідач) було укладено договір № 33 (далі –Договір), відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач купує товар (кукурудзу) у кількості, за ціною та на умовах передбачених в Договорі.

На підставі зазначеного Договору позивач у січні 2007 року поставив відповідачу товар на загальну суму 28 800,00 грн, що підтверджується накладною            № 3 від 17.01.2007р. та довіреністю ЯНИ № 869854 від 27.12.2007р. (належним чином завірені копії в матеріалах справи, а.с. 16, 17).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється до 28.02.2007р.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення своїх Договірних зобов'язань за отриманий за накладною № 3 від 17.01.2007р. товар (кукурудзу) не розрахувався, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість                                 у сумі 28 800 грн.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий по накладній № 3 від 17.01.2007р. товар (кукурудзу)  згідно Договору № 33 від 27.12.2006р. у сумі 28 800,00 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 160,97 грн. –інфляційних та 3% річних у розмірі 473,42 грн нарахованих на суму заборгованості 28 800 грн за період за 28.02.2007р. по 16.10.2007р.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 2 682,74 грн пені, нарахованих позивачем на суму заборгованості 28 800 грн за період з 28.02.2007р. по 16.10.2007р. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 5.2 Договору № 33 від 27.12.2006р. у випадку прострочення оплати за товар відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позивачем невірно нараховано пеню за період з 28.02.2007р. по 16.10.2007р. в сумі 2 682,74 грн., оскільки, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Згідно розрахунку господарського суду, пеня на суму заборгованості 28 800 грн. з урахуванням  ч.6 ст.232 ГК України, за період з 28.02.2007р. по 28.08.2007р.                     (181 дн.) складає 2 427,88 грн.

Тому господарський суд частково задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені та стягує з відповідача пеню у розмірі 2 427,88 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 000 грн заборгованості за надані послуги з дискування та 742,50 грн заборгованості за поставлені трихограми, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту виконаних робіт від 09.08.2007р. (підписаного представниками сторін та скріплених печатками підприємств, копія в матеріалах справи), рахунку № 89 від 09.08.2007р. та податкової накладної № 193 від 09.08.2007р. позивачем були надані відповідачу послуги по дискуванню на загальну суму 5 000,00 грн.

Крім того, згідно накладної № 190 від 10.08.2007р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято трихограмму на загальну суму 742,50 грн.

Отже, сторонами на підставі ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України було укладено угоди, згідно з якими у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 626 та 837 ЦК України виникли зобов'язання щодо оплати за виконану роботу та отриманий по накладній № 190 товар (трихограмму).

Однак, відповідач за виконані роботи по дискуванню та отриманий по накладній  № 190 товар (трихограмму) не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача за виконані роботи по дискуванню та отриманий по накладній  № 190 товар (трихограмму) становить 5 742,50 грн. (5 000,00 грн. + 742,50 грн.).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, зі змісту укладеного сторонами договору шляхом складання документів, а саме Акту виконаних робіт від 09.08.2007р. та накладної № 190 від 10.08.2007р. неможливо визначити строк оплати виконаних робіт та отриманого товару відповідачем, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений.

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

25.10.2007р. позивачем було направлено відповідачу вимогу № 20 від 17.10.2007р. (копія в матеріалах справи) з пропозицією розрахуватися за отриману продукцію та виконані роботи. Проте, відповідачем відповіді не було надано, заборгованість сплачена не була.

Оскільки сторонами строк настання оплати невизначений, а вимога позивача про сплату заборгованості отримана відповідачем 30.11.2007р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 19145, обов'язок відповідача по сплаті заборгованості з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України настав 08.12.2007р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача                    5 000 грн заборгованості за надані послуги з дискування та 742,50 грн заборгованості за поставлені трихограми є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача становить 34 542,50 грн, а саме:

28 800,00 грн –заборгованість за отриману по накладній № 3 від 17.01.2007р. по договору № 33 від 27.12.2006р. кукурудзу;

5 000,00 грн –заборгованість за надані послуги по дискуванню згідно Акту виконаних робіт від 09.08.2007р.;

742,50 грн –заборгованість за отриману по накладній № 190 від 10.08.2007р. трихограму.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря”                              (код 04307089) на користь Закритого акціонерного товариства “Тетіївська агропромислова компанія” (код 30117282) 34 542,50 грн. основного боргу, 2 427,88 грн. –пені, 160,97 грн. –інфляційних, 473,42 грн. –3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 354,32 грн. та 110,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Видати наказ.

3. В частині стягнення 254,86 грн пені –відмовити.

Суддя                                                                                          Суховий В. Г.