Постанова

від 13.05.2008 по справі 4-29/544-06-13108

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4-29/544-06-13108

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" травня 2008 р. Справа № 4-29/544-06-13108

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

                     Суддів: Шевченко В.В.

                                    Мирошниченко М.А.,

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Сухарина І.С.

Від відповідача: Слівка К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Велпласт”

на рішення господарського суду Одеської області

від 13.02.2008 року                    

у справі № 4-29/544-06-13108                                                                                                                                                                                                                                                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Велпласт”

до відповідача: Закритого акціонерного товариства будівельно –монтажного управління „Енергобуд”

про стягнення заборгованості за товар у сумі 9846,53 грн.

                                                  ВСТАНОВИЛА:

          У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Велпласт” (далі –ТОВ „Велпласт”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Будівельно –монтажне управління „Енергобуд” (далі - ЗАТ БМУ „Енергобуд”) про стягнення 6346,53 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за відпущений у лютому 2006 року товар, а також 3500 грн. понесених збитків на оплату послуг юриста.

          Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що згідно двосторонньої усної домовленості ТОВ „Велпласт” відпустило трубу ПНД Т 160, трійник та буртову втулку на суму 17346,53 грн. ЗАТ БМУ „Енергобуд”, що підтверджується накладною № РБг-А02027 від 09.02.2006 р. Відповідачем було оплачено товар частково на суму 11 000 грн., вимога про оплату решти боргу була виставлена 05.09.2006 року, але станом на 01.12.2006 року відповідач з позивачем не розрахувався і на момент пред'явлення позову його заборгованість за товар складає 6 346,53 грн. А тому, на підставі ст. ст. 623, 655 ЦК України позивач просив про задоволення позову.

          ЗАТ БМУ „Енергобуд” позов не визнало вказуючи на те, що для виконання робіт по проведенню пожежного водопроводу у лютому 2006 року замовило у позивача не питну трубу „Ельпласт” на суму 17 346,53 грн. та на виконання даної домовленості перерахувало останньому 11 000 грн. і для приймання товару видало свою довіреність представнику позивача. Але, позивач обманув відповідача та замість замовленої труби „Ельпласт” поставив іншу трубу вартістю значно нижчою, ніж була замовлена. А тому, стверджував відповідач, ніяких документів на приймання товару він не підписував та не передавав відповідачу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду  від 14.08.2007 року, у задоволенні позову було відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2007 року зазначені рішення та постанова скасовані з посиланням на те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам, за яких судове рішення визнається обґрунтованим, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.           

          При новому розгляді даної справи у письмових поясненнях до позовної заяви позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 08.02.2006 р. між сторонами було укладено договір купівлі –продажу труби ПНД Т 160,  трійника та буртової втулки на суму 17 346,53 грн. Факт поставки товару підтверджується накладною РБг-А02027 від 09.02.2006 р. та рахунком фактурою № А00054 від 02.02.2006р. Трійник та буртова втулка були надіслані бандероллю, що підтверджується товарною декларацією № л3148 від 09.02.2006 р., а відповідачем була видана довіреність ЯЛН № 310789 на отримання товару. На виконання домовленості відповідач платіжними дорученнями № 41 від 06.02.2006 р. та № 45 від 07.02.2006 р. перерахував позивачу 11 000 грн. Під час отримання товару відповідачеві був наданий сертифікат відповідності труби, натомість останній не заявив жодних претензій щодо невідповідності труби технічним вимогам, не відмовився від договору та не вимагав повернення передоплати, а використав спірну трубу під час здійснення робіт по проведенню пожежного водопроводу. Також, факт поставки спірної труби відповідачеві підтверджується бухгалтерською довідкою її виробника –ТОВ „Укргазифікація - Південь”.

          У наданих суду письмових поясненнях відповідач стверджував, що трубу ПНД Т 160, трійник та буртову втулку на суму 17 346,53 грн. ніколи від позивача не отримував, про що свідчить відсутність у останнього належних доказів отримання відповідачем вказаного товару, оскільки накладна РБг-А02027 від 09.02.2006 р. є підробленою, а у довіреності відсутнє найменування товарно –матеріальних цінностей, які належить отримати. У відзиві на позовну заяву він помилково описав ситуацію з отриманням іншої труби від іншого постачальника, вартість якої у розмірі 11 000 грн. була ним оплачена та спору щодо оплати якої не існує. Ця помилка сталася тому, що  він переплутав події.

За результатами нового розгляду даної справи господарський суд Одеської області ухвалив рішення від 13.02.2008 року (суддя – Літвінов С.В.)  про відмову у задоволенні позову повністю з мотивів недоведеності позовних вимог.          

В апеляційній скарзі ТОВ „Велпласт” посилаючись на неповне з'ясування обставин справи щодо помилкового опису відповідачем ситуації стосовно поставки йому труби іншим постачальником, неправильне застосування положень матеріального права щодо  заявлення претензії у випадку неналежного виконання договірних зобов'язань, грубе порушення норм процесуального права щодо виконання вказівок касаційної інстанції та незаконність посилання на висновок почеркознавчої експертизи, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким  задовольнити позовні вимоги у повному обсязі .

У відзиві на апеляційну скаргу ЗАТ БМУ „Енергобуд” заперечує проти  її задоволення, вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.          

          Обґрунтовуючи пред'явлені позовні вимоги про стягнення з ЗАТ БМУ „Енергобуд” 6346,53 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за відпущений у лютому 2006 року згідно з двосторонньою усною домовленістю товар, а саме: трубу ПНД Т 160,  трійник та буртову втулку загальною  сумою 17346,53 грн., ТОВ „Велпласт” посилається на те, що факт поставки зазначеного товару підтверджується накладною РБг-А02027 від 09.02.2006р. та рахунком - фактурою № А00054 від 02.02.2006р., товарною декларацією № Л3148 від 09.02.2006р. та виданою відповідачем довіреністю серії ЯЛН № 310789 для отримання товару, а також бухгалтерською довідкою виробника труби –ТОВ „Укргазифікація - Південь” від 06.02.2007 р.

Відповідач стверджує, що ніколи не отримував від позивача трубу ПНД Т 160,  трійник та буртову втулку на суму 17 346,53 грн., накладна РБг-А02027 від 09.02.2006р. є підробленою, а у своєму відзиві на позовну заяву припустився помилки у ситуації з отриманням іншої труби від іншого постачальника, спору щодо оплати вартості якої не існує.

          Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Але, при цьому статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під  час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

·          назву документа (форми);

·          дату і місце складання;

·          назву підприємства, від імені якого складено документ;

·          зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

·          посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

·           особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із змісту наведеної правової норми випливає, що належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України підтверджуючими факт здійснення господарської операції та, відповідно, виникнення господарського зобов'язання між суб'єктами господарювання є насамперед первинні бухгалтерські документи, як - то видаткові накладні, акти приймання –передачі товару тощо.

Між тим, відповідно до висновку № 1964/02 судової почеркознавчої експертизи від 28.04.2007р., проведеної Одеським науково-дослі дним інститутом судових експертиз, підпис від імені керівника ЗАТ БМУ „Енергобуд” Сливки С.В. у видатковій накладній ТОВ "Велпласт" № Рбг-А02027 від 09.02.2006р. виконаний не Сливкою Сергієм Володимировичем, а іншою особою з наслідуванням підпису Сливки С.В.

          Отже, надана позивачем на підтвердження факту передачі відповідачеві товару  вказана видаткова накладна є підробленою.

          Виданий позивачем рахунок –фактура № А00054 від 02.02.2006р. містить у собі відомості щодо асортименту, кількості та ціни товару, але ніяк не підтверджує фактичну передачу вказаного в ньому товару від позивача відповідачеві.

          У наданій позивачем вантажній декларації № Л3148 від 09.02.2006 р. відсутній підпис отримувача вантажу, окрім того, задекларована в ній відправником –ТОВ „Велпласт” вартість вантажу не відповідає ціні товару, вказаній у рахунку –фактурі.

          У довіреності № 310789 від 06.02.2006 р., на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, містяться рукописні дописки та відсутні перелік і найменування товарно –матеріальних цінностей, які належить отримати.

          З бухгалтерської довідки ТОВ „Укргазифікація –Південь” № 147 від 06.07.2007 р. випливає лише те, що по заявці ТОВ „Велпласт” у лютому 2006 року була виготовлена партія труб 160х 9.5 SDR 17ПЕ-100 у кількості 180 м/п, яка за вказівкою останнього 20.02.2006 р. була відвантажена третій стороні, про що свідчить пропуск на вивезення продукції з території заводу.

          У письмових пояснень від 13.02.2008 року ТОВ „Укргазифікація – Південь” стверджує, що 20.02.2006 р. зазначений вище товар з його складу отримувало ЗАТ БМУ „Енергобуд”, про що свідчить пропуск на вивезення продукції з території заводу.

          Проте, із згаданого пропуску на вивезення продукції з території заводу від 20.02.2006 р. вбачається, що труба 160х 9.5 SDR 17ПЕ-100 у кількості 180 м/п була відпущена саме ТОВ „Велпласт”.

          Таким чином, належних доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, які б підтверджували факт поставки відповідачеві товару зазначеного у видатковій накладній від 09.02.2006 р. чи будь –якого іншого товару позивачем до суду не подано і таких доказів у справі не міститься.

          Не здобуто таких доказів і судом апеляційної інстанції, незважаючи на прийняття ним усіх необхідних заходів по з'ясуванню дійсних обставин даної справи.

          Так, з метою перевірки доводів позивача щодо поставки відповідачеві обумовленого товару та забезпечення всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин даної справи в їх сукупності судом були витребувані у відповідача додаткові матеріали, а саме: журнал обліку довіреностей на отримання товарно –матеріальних цінностей за 2006 рік; реєстр отриманих та виданих податкових накладних та податкову декларацію за лютий 2006 року; виконавчу документацію на об'єкт влаштування пожежного водопроводу у м. Іллічівську та документи на перевезення труби  у це місто.

          Відповідачем виконано вимоги суду і такі документи було надано, окрім документів на перевезення труби у м. Іллічівськ, яких за його твердженням не існує. Проте, жоден з витребуваних судом документів не підтверджує отримання відповідачем від позивача у лютому 2006 року будь –якого товару. Навпаки, виконавча документація на об'єкт влаштування пожежного водопроводу у м. Іллічівську свідчить про те, що при виконанні цих будівельно –монтажних робіт відповідачем були використані труба, трійники та втулки, котрі мають інше маркування та якісні характеристики, ніж вказані позивачем.

          Отже, позивачем не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування поставки відповідачеві у лютому 2006 року товару загальною сумою 17 346 грн. 53 коп. і місцевий господарський суд прийняв обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

          Стосовно виконання вказівок касаційної інстанції, що містяться у постанові від 27.11.2007 року і які відповідно до ст. 11112 ГПК України є обов'язковими для суду під час нового розгляду справи, колегія суддів відзначає наступне.

          В процесі розгляду даної справи, як у позовній заяві і письмових поясненнях до неї, так і в усних поясненнях в засіданні суду позивач послідовно стверджує, що у лютому 2006 року поставив відповідачеві певний товар загальною сумою 17 346 грн. 53 коп., а саме: трубу ПНД Т 160, трійник та буртову втулку відповідних характеристик та маркування, зазначених у рахунку –фактурі, за який останній остаточно не розрахувався.

          Змінивши свою позицію при новому розгляді  даної справи відповідач стверджує, що ні трубу ПНД Т 160, трійник та буртову втулку на суму 17346 грн. 53 коп., ні будь –який інший товар від позивача ніколи взагалі не отримував, а раніше припустився помилки у ситуації з отриманням іншої труби від іншого постачальника.

          За таких обставин, до предмета доказування у справі відноситься встановлення факту передачі позивачем відповідачеві обумовленого товару у лютому 2006 року, а не щодо дій сторін в контексті продажу товару неналежної якості, у зв'язку з чим виконання вказівок касаційної інстанції є неможливим.

Та обставина, що попередні судові рішення були скасовані касаційною інстанцією з мотивів неврахування всіх обставин даної справи, не може бути підставою для виключення висновку судової почеркознавчої експертизи з кола доказів у цій справі при новому її розгляді.

Твердження скаржника про неправильне застосування судом положень матеріального права щодо заявлення претензій у випадку неналежного виконання договірних зобов'язань стосовно невідповідності труби технічним вимогам є недоречним, оскільки відповідач взагалі заперечує отримання від нього будь –якого товару, а доказів які б підтверджували зворотнє у справі не міститься.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, всебічно, повно і об'єктивно встановлених судом, не впливають на правильність вирішення  даного спору.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви позивача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2008 року у справі № 4-29/544-06-13108 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Велпласт” - без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.          

 Судді:                                                                       Шевченко В. В.

                                                                                                 Мирошниченко М.А.