Постанова

від 06.05.2008 по справі 16/67/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/67/08

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" травня 2008 р. Справа № 16/67/08

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Жукової А.М.;

Суддів:  Бойко  Л.І.;  Величко Т.А.;

при секретарі судового засідання: Арбієві А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Цвєліков С.В., Кравцов С.А.

розглянувши   у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Зоря Інгулу"

на рішення господарського суду Миколаївської області від "28" лютого 2008 р.

зі справи 16/67/08

за позовом  ТОВ "Украгросвіт", м. Київ          

до  Закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Зоря Інгулу", М. Баштанка, Миколаївської області         

про стягнення 252549, 37грн.

                                                  встановив:

          Рішенням господарського суду Одеської області від 28.02.2008р. (суддя Фролов В.Д.) провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 30000,00 грн. припинено за відсутністю предмету спору, стягнуто з Закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Зоря Інгулу" на користь ТОВ "Украгросвіт" 199197,94 грн. основного боргу, 4813,16 грн. - інфляційних, 851,28 грн. - 3% річних, 2348,62 грн. держмита, 118 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 5686,99 грн. - пені та 12000 грн. - збитків пов'язаних з наданням юридичних послуг відмовлено. Господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги, послався на ст.617 ЦКУ зазначивши, що особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Положення цієї норми та висновок ТППУ №458/05-4 від 22.02.2008р. про  форс - мажорні обставини покладено в основу для відмови у стягненні пені за прострочення грошових зобов'язань.

          ЗАСТ "Зоря Інгулу", не погодившись із підставами стягнення інфляційних та річних, звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить рішення в цій частині скасувати з підстав форс- мажорних обставин та, як наслідок, відсутності вини у порушенні зобов'язань.

          Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила таке.

          На виконання договору купівлі - продажу засобів захисту рослин №УАС-12/03/07-1 від 12.03.2007р., згідно видаткових накладних (а.с. 19-39),  позивачем поставлено Закритому акціонерному сільськогосподарському товариству "Зоря Інгулу" товар на загальну суму 344 197, 94 грн. Відповідно до п.5.3 договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в строк до 31 грудня 2007р. Згідно банківських виписок (а.с.40-52) відповідачем частково оплачено вартість поставленого товару у розмірі 115000 грн. На день подання позову заборгованість відповідача становила 229197,94 грн.

          На підставі п.8.1 Договору, ст. 231, 224, 225 ГКУ, ст. 625 ЦКУ,  позивачем обраховано суму позову - 252549,37 грн., яка складається із: 229197,94 грн. - основного боргу, 5686,99 грн. - пені, 4813,16 грн. - інфляційних витрат, 851,28 грн. -річних, 12000 грн.  збитків понесених із оплатою юридичних послуг.

          Заперечуючи позовні вимоги в частині неустойки та збитків, відповідачем у відзиві на позов надано пояснення про наступне. Фактично,  на день звернення з позовом за ЗАСТ "Зоря Інгулу" рахується борг у сумі  199197,94 грн. Підприємство не мало  змоги своєчасно розрахуватися у зв'язку із форс - мажорними обставинами, а саме, згідно висновку ТППУ №458/05-4 від 22.02.2008р. внаслідок стихійного лиха (посухи) у 2007р. на площах ЗАСТ "Зоря Інгул" був пошкоджений і частково загинув врожай фруктів та с/г культур. Саме ці обставини стали приводом  для надіслання позивачу листа №222/110 від 14.12.07р. про  унеможливлення своєчасних розрахунків за поставлені засоби захисту рослин, та було  запропоновано графік погашення заборгованості, але відповідач ухилився від погодження цього графіку. Оскільки прострочення зобов'язання відбулося не з вини відповідача, то на підставі ст.617 ЦКУ збитки від інфляції та неустойка не підлягають стягненню.

          Як вбачається із матеріалів справи, підставою виникнення господарських зобов'язань між сторонами є договір купівлі - продажу №УАС-12/03/07-1 від 12.03.2007р. За визначенням ст.173 ГКУ - господарським зобов'язанням є зобов'язання, що виникає між суб'єктом  господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання в силу яких, один суб'єкт зобов'язаний вчинити дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання їх обов'язку. Відповідно до ст.216 п.1 ГКУ - учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення  у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників  господарських санкцій на підставах та у порядку передбачених законом або договором. Саме за договором та законом "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до відповідача була застосована  відповідальність у вигляді пені, у стягненні якої позивачеві відмовлено на підставі ст.617 ЦКУ.

          Щодо застосування цієї норми до нарахованих інфляційних та річних, то доводи скаржника  суперечать чинному законодавству.

          Так, дійсно ТППУ  висновком №458/05-4 від 22.02.2008р. підтвердила, що несприятливі погодні умови (посуха) станом на 31.08.2007р. спричинили пошкодження та загибель с/г культур на площах ЗАСТ "Зоря Інгулу", що є форс - мажорними обставинами відповідно до п.18.2 ст.18 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" дію якого призупинено ЗУ від 28.12.07р. №107-ІV "Про державний бюджет України на 2008р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України". Ця стаття закону визначала підстави для списання безнадійного податкового боргу.

          У даному випадку предметом спору є заборгованість за одержану продукцію від суб'єкта підприємницької діяльності за договором купівлі -продажу. Несвоєчасне виконання контрагентом зобов'язань перед постачальником спричиняє для останнього збитки. Контрагент, відповідно до ст.193 ГКУ зобов'язаний був вжити  усіх заходів для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

          Укладаючи договір купівлі - продажу, сторонами у п.7 договору передбачено, що при настанні форс - мажорних обставин не передбаченої сили, термін виконання  обов'язків відсувається на період дії таких обставин, протягом якого будуть діяти такі обставини та їх наслідки. Якщо ці обставини та їх  наслідки будуть діяти більше трьох місяців, то кожна із сторін має право відмовитись від виконання обов'язків по договору, провести  повернення не забезпечених поставкою коштів і в цьому випадку  жодна із сторін не має права на відшкодування другою стороною  можливих збитків. Сторона для якої склалась неможливість виконання умов договору повинна негайно сповістити в письмовій формі другу сторону про настання або закінчення обставин, які перешкоджають виконанню обов'язків.

          Фактично, відповідачем не дотримано цієї умови договору, в порушення ст.193 ГКУ. Постачальник не був повідомлений належним чином про виникнення форс - мажорних обставин, які перешкоджають належному виконанню договірних зобов'язань.

          Разом з тим, слід зазначити, що непереборна сила згідно ст.617 ЦКУ звільняє від відповідальності, але, крім випадків, передбачених законом.

          Так, відповідно до ст.229 ГКУ, ст.625 ЦКУ - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. На  вимогу кредитора боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або  законом. Відповідно до чинного законодавства, позивачем обраховано інфляційні та річні, що склало загальну суму 5664,44 грн. Інфляційні та річні за своєю суттю не є мірою відповідальності, а є платою від знецінення коштів та платою за користування чужими коштами і їх стягнення здійснюється незалежно від вини боржника.

          На підставі викладеного, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального права і підстави для його скасування відсутні.

          Керуючись ст.ст.99, 101-105 ГПК України,

суд постановив:

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 28.02.2008р. у справі №16/67/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Постанова апеляційної інстанції набирає чинності з дня прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до ВГСУ.

          Головуючий суддя                                                                      А.М. Жукова

          Судді                                                                                                    Т.А. Величко

                                                                                                              Л.І. Бойко