Постанова

від 06.05.2008 по справі 22/419-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/419-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2008                                                                                   Справа № 22/419-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів: Науменко І.М., Джихур О.В.   

при секретарі судового засідання: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

від позивача -  Прусова Я.С., довіреність № 299  від 18.10.07;

від відповідача -  Малікова О.В., юрисконсульт 2-ої категорії, довіреність № 56  від 01.01.08,

                              Шевченко В.А., юрисконсульт, довіреність № 37 від 01.01.08;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.07р.  у справі № 22/419-07

за позовом   Корпорації "Міжрегіональний Промисловий Союз", м. Донецьк

до  державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про   стягнення 267724 грн. 22 коп.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 06.05.2008 року, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Корпорація "Міжрегіональний Промисловий Союз", м. Донецьк звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ про зобов”язання  відповідача повернути у його власність 13 напіввагонів взамін знищених, аналогічних по своїм технічним характеристикам та з роком випуску не ранішим, ніж вказаний у паспортах знищених вагонів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007 року по справі № 22/419-07 (суддя Пуппо Л.Д.) позов задоволено в зв”язку з тим, що статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала та відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України йдеться про те, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Не погодившись із рішенням, державне підприємство “Придніпровська залізниця” подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на наступне.

Суд першої інстанції не об”єктивно та не повно розглянув доводи відповідача, дуже обмежено та вузько судом застосовані норми матеріального права.

Виходячи з норм Цивільного кодексу України підставою для матеріальної відповідальності є завдання шкоди іншій особі в результаті неправомірних дій чи бездіяльності та наявність вини.

Оскільки факт  завдання шкоди третьою особою є безперечним, а неправомірність дій чи бездіяльність залізниці є недоведеною, то покладання обов”язку щодо відшкодування шкоди на державне підприємство “Придніпровська залізниця” є безпідставною.

Господарський суд задовольнив вимоги позивача щодо відшкодування майнової шкоди в натурі не дослідивши належним чином доводи відповідача з цього приводу та в супереч іншим нормам законодавства.

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України.

Напіввагони власності позивача не втрачені залізницею, а лише пошкоджені до ступеню виключення з інвентарного парку залізничного рухомого складу.

Вимоги позивача щодо передачі йому у власність 13-ти напіввагонів взамін пошкоджених є неправомірними, тому що згідно Статуту залізниць України за псування і пошкодження під час перевезення залізниця відшкодовує фактичні збитки у розмірі тієї суми, на яку було знижено вартість пошкодженого.

          Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню частково з наступних підстав.

Позивач посилався на те, що в результаті транспортної події, яка відбулася 22.05.2007 року на перегоні між залізничними станціями Грековата та Красний Шахтар Придніпровської залізниці під час прямування залізничного потягу, що був навантажений концентратом залізорудним, знищені (пошкоджені до ступеню виключення з числа інвентарного парку залізничного рухомого складу) 13 напіввагонів:

№                  ДАТА                         ТИП                           МОДЕЛЬ

                      ВИГОТОВЛЕННЯ

53503017      01.11.1988.               5600                             12-119

5351195201.11.1988.5600             12-119   

5351828801.11.1988.5600             12-119    

5353105901.12.1988.5600             12-119   

5354668501.12.1987.5600             12-119   

5601752801.10.1986.5600             12-532     

56168040   01.12.1987.        5600             12-119     

56218522   01.04.1987.        5600             12-532

56448467   01.10.1986.        5600             12-532

56476559   01.08.1987.        5600             12-119

56918501   01.05.1987.        5600             12-119

56955818   01.12.1987.        5600             12-532

56968415   01.11.1988.        5600             12-119

З матеріалів справи вбачається, що вагони були власністю позивача,  загальною вартістю згідно бухгалтерського обліку без урахування зносу 267724 грн. 22 коп., що підтверджується довідкою про вартість.

В судовому засіданні 22.04.2008 року, оголошувалась перерва, позивач зобов”язувався надати докази балансової вартості 13-ти вагонів на день їх пошкодження з урахуванням зносу.

Позивачем надані витребувані докази, з яких вбачається, що вартість 13-ти вагонів на день їх пошкодження становила 189799,0 грн.

Право власності позивача на вказані вагони підтверджено договором купівлі-продажу № 97 від 23.12.2004 року, укладеним між позивачем і відкритим акціонерним товариством лізінговою компанією «Укртранслізінг».

Факт пошкодження вагонів підтверджено відповідними актами форми ВУ-25 № 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40 від 22.05.2007 року, повідомленнями №№ 7669, 7668, 7667, 7666, 7665, 7664, 7663, 7662, 7661, 7660, 7658, 7657, 7656 від 07.06.2007 року форми ВУ-23 М, складеними Придніпровською залізницею. В актах зазначено, що спірні вагони підлягають виключенню з інвентарного парка.

В судовому засіданні представники залізниці пояснили, що спірні вагони пошкоджені до ступеню, коли їх відновлення і використання за призначенням не можливе.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про залізничний транспорт» та статтею 126 Статуту залізниць України залізниці несуть відповідальність за втрату та пошкодження транспортних засобів, що належать підприємствам, у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, яка зазнала збитків, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі має право на їх відшкодування. На вимогу особи, якій завдано шкоду, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована, і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості).

У статті 1192 Цивільного кодексу України йдеться про те, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

В даному випадку позивач скористався своїм правом, наданим йому положеннями Цивільного кодексу України, і претендує на відшкодування майнової шкоди в натурі.

Заперечення відповідача до уваги не приймаються, оскільки стаття 11 Закону України "Про залізничний транспорт" покладає на залізниці та інші підприємства залізничного транспорту зобов'язання забезпечувати безпеку руху поїздів, яка визначена як комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу тощо. Подія, яка призвела до пошкодження вагонів, скоїлася під час перевезення вантажу у спірних вагонах - транспортному засобі. Діяльність, що пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнанням є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом. Вона відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (стаття 1187 Цивільного кодексу України). Докази наявності зазначених причин в матеріалах справи відсутні.

Згідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов”язковим для господарського суду з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Доказів вини третіх осіб, в розумінні зазначеної статті 35 Господарського процесуального кодексу України, у скоєні транспортної події відповідач не надав.

Відповідачем надана довідка від 29.04.2008 року № ВС-95/1141 про те, що пошкоджені вагони знаходяться на станції Грековата державного підприємства “Придніпровська залізниця”, тобто у відповідача.

Також з довідки відповідача від 29.04.2008 року № ВС-95/1142 вбачається, що у нього мається у наявності рухомий склад тієї ж якості та необхідної кількості (модель, рік побудови, залишкова вартість), що мали пошкодженні напіввагони. З урахуванням зносу вартість пошкоджених вагонів становить 189799,0 грн.

Згідно до частини 3 статті 126 Статуту залізниць за втрачені залізницею вагони і контейнери, що належать підприємствам, залізниця на їх вимогу зобов"язана надати відповідні вагони і контейнери для тимчасового безкоштовного користування, а після трьох місяців з моменту їх втрати - передати вагони і контейнери замість втрачених. У разі відсутності  у залізниці відповідного рухомого складу вона зобов"язана відшкодувати його вартість.

На час розгляду справи, в судах першої та апеляційної інстанції відповідач не надав доказів повернення відповідачу рухомого складу замість втраченого, чи відшкодування шкоди за його повне знищення.

З огляду на викладене, та те, що спірні вагони виключені з інвентарного парку і не можуть використовуватися, та згідно до вимог статті 126 Статуту залізниць України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог, але судом не врахована вартість вагонів з урахуванням зносу, у зв”язку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007 року по справі № 22/419-07 підлягає зміні.

Державне мито за розгляд апеляційної скарги покладається на сторони відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, та, керуючись статтями 49, 101-105  Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007 року по справі № 22/419-07 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

“Позов задовольнити.

Зобов”язати державне підприємство “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ замість пошкоджених вагонів передати у власність Корпорації “Міжрегіональний Промисловий Союз”, м. Донецьк 13 напіввагонів з такими характеристиками:

5 вагонів типу 5600 модель 12-119, рік випуску не раніше 1988, вартістю 16174,3 грн. за одну одиницю,

4 вагони типу 5600 модель 12-119, рік випуску не раніше 1987, вартістю 12977,0 за одну одиницю,

2 вагони типу 5600 модель 12-532, рік випуску не раніше 1986, вартістю 16461,4 та 15114,5 грн.,

2 вагони типу 5600 модель 12-532, рік випуску не раніше 1987, вартістю 12721,8 грн. за одну одиницю, загальною вартістю 189799,0 грн.

Стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ на користь Корпорації "Міжрегіональний Промисловий Союз", м. Донецьк 1897,99 грн. державного мита, 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.”

Стягнути з Корпорації "Міжрегіональний Промисловий Союз", м. Донецьк на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 389,6 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           О.М.Лисенко

Суддя                                                                                 І.М.Науменко

Суддя                                                                                 О.В.Джихур