Постанова

від 24.04.2008 по справі 15/114а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/114а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.08                                                                                           Справа№ 15/114а

за позовною заявою ТзОВ "Завод нестандартного технологічного обладнання", м.Львів

до відповідача Львівської міської ради, м.Львів

про визнання нечинним п.3.2 ухвали Львівської міської ради № 1185 від 25.10.2007р.  

Суддя Т.Костів

при секретарі О.Вітинській

Представники

Від позивача: Ткач М.Я. - директор

Від відповідача: Поліщук О.С. (довіреність № 1.7 вих-265 від 13.11.2007р.)

Суть спору: Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю “Завод нестандартного технологічного обладнання”, м. Львів, до Львівської міської ради, м. Львів, про визнання нечинним п. 3.2. ухвали Львівської міської ради №1185 від 25.10.2007 р. “Про зміну цільового призначення та затвердження ТзОВ “Завод нестандартного технологічного обладнання” проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. С. Голубовича, 37 у м. Львові”.

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.03.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 17.04.2008 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 17.04.2008 р.

Представникам сторін роз'яснювались їх права згідно із ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорюваним пунктом 3.2. ухвали №1185 відповідач незаконно поклав на нього обов'язок в якості інвестиційного внеску у розвиток міста передати безоплатно Львівській міській раді 15% від загальної площі житлових квартир після завершення будівництва багатоквартирних житлових будинків. Оскільки Постановою Кабінету Міністрів України №40 від 24.01.2007 р. “Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів” передбачений граничний розмір внеску 10% вартості спорудження житлових будинків, а рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №236 від 04.04.2004 р. було затверджено Положення про порядок розрахунку розміру інвестиційного внеску інвесторів (замовників) на розвиток соціальної інфраструктури м. Львова, яким цей внесок визначено в 5%, а крім того, сплата внеску можлива виключно у грошовій формі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, вважає позовну заяву безпідставною, просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

25.10.2007 р. Львівська міська рада прийняла ухвалу №1185 “Про зміну цільового призначення та затвердження ТзОВ “Завод нестандартного технологічного обладнання” проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. С.Голубовича, 37 у м. Львові”, якою, зокрема, було надано позивачу в оренду терміном на 10 років для будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків земельну ділянку площею 0,3323 га на вул. С. Голубовича, 37. Оспорюваним пунктом 3.2. цієї ухвали Львівська міська рада поклала на ТзОВ “Завод нестандартного технологічного обладнання” обов'язок в якості інвестиційного внеску у розвиток міста передати безоплатно Львівській міській раді 15% від загальної площі житлових квартир після завершення будівництва багатоквартирних житлових будинків.

У відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 24 Закону України “Про планування і забудову територій”, рішення сільської, селищної чи міської ради про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у встановленому порядку. При цьому, з норм зазначеного закону не випливає покладення обов'язку по пайовій участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів ні автоматично, ні в дату отримання дозволу на будівництво.

Підстави для встановлення обов'язку замовника будівництва нести пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів у даному випадку встановлені у ч. 5 ст. 27 Закону України “Про планування і забудову територій”, згідно із якою вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів може визначатись у вихідних даних на проектування. Зі змісту вказаної норми випливає відсутність обов'язку відповідного суб'єкта встановлювати вимоги до пайової участі у кожному випадку будівництва. Зазначена норма також спростовує заперечення відповідача про можливість встановлення пайової участі лише у грошовій формі. Однак, у відповідності до ч. 6 ст. 25 Закону України “Про планування і забудову територій”, договорами визначаються ті відносини по залученню на пайових засадах коштів інвесторів, на підставі яких ці кошти залучаються для упорядкування території комплексної забудови у випадку проведення комплексної забудови. Враховуючи, що оспорюваним рішенням позивачу надано дозвіл на комплексну забудову території –будівництво кількох багатоквартирних житлових будинків, розмір інвестиційного внеску підлягав встановленню у грошовій формі.

Згідно із ст. 5 Закону України “Про архітектурну діяльність”, до вихідних даних на проектування належать архітектурно-планувальне завдання; завдання на проектування; технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури. При цьому, вихідні дані складаються на підставі затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, а також відповідних рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Доказів визначення обов'язку позивача з пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів у вихідних даних на проектування, суду не надано.

Постановою Кабінету Міністрів України №40 від 24.01.2007 р. “Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів” в п. 1 установлено, що граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), не може перевищувати 10 відсотків вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення. Сторони не заперечили, що 15% від загальної площі квартир після завершення будівництва навіть у грошовому виразі перевищуватимуть вказаний у Постанові Кабінету Міністрів України граничний рівень.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Згідно із ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд вправі прийняти постанову, зокрема, про визнання нечинною і скасування рішення чи окремих його положень. Суд вправі прийняти й іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень. Виходячи з вищенаведеного, позов слід задовольнити. Судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинною ухвалу Львівської міської ради №1185 від 25.10.2007 р. “Про зміну цільового призначення та затвердження ТзОВ “Завод нестандартного технологічного обладнання” проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. С. Голубовича, 37 у м. Львові” в частині пункту 3.2.

3.          Стягнути з Львівської міської ради (м.Львів, пл.Ринок, 1. код ЄДРПОУ 04055896) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Завод нестандартного технологічного обладнання” (м. Львів, вул. Голубовича, 37, код ЄДРПОУ 20849217) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя