Постанова

від 13.05.2008 по справі 12/85-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/85-АП-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"13" травня 2008 р.                                                           Справа № 12/85-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Пінтеліної Т.Г. при секретарі Чернявській О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Херсонського ремонтно-виробничого комбінату в особі ліквідатора Бєлоусова І.В. м. Херсон

до Херсонської обласної Ради  м. Херсон  

про  визнання противоправними рішення суб'єкта владних повноважень

за участю представників сторін:  

Представники  від позивача –Бєлоусов  І.В.,  Половенко  В.Ю.- дов. від 12.05.2008р.

Від відповідача –Потоцький  П.Б. –дов. від 01.06.2006р. № 724-37/868-56

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із заявою про визнання  протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та просить визнати протиправним та скасувати рішення XXVI сесії Херсонської обласної ради п'ятого скликання від18 березня 2008 року № 539 „Про визнання об'єктів спільної власності територіальних громад області такими, до яких не застосовуються положення Закону України „Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання  його банкрутом"  в частині визнання Херсонського обласного ремонтно-виробничого комбінату, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Червонофлотська,   42 об'єктом до якого не застосовуються положення Закону  України   „Про  відновлення    платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом".

Представник   відповідача   позовні  вимоги   повністю не  визнає, вважає   рішення   XXVI сесії Херсонської обласної  ради п'ятого скликання від 18 березня 2008 року  № 539 „Про визнання об'єктів спільної власності територіальних громад області такими, до яких не застосовуються положення Закону України „Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повністю законним, прийнято в межах компетенції обласної ради. Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 8 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.  З метою забезпечення захисту майнових прав територіальних громад області, за дотриманням вимог означеного вище Закону, керуючись статтею 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на пленарному засіданні ради було прийнято рішення визнати об'єкти спільної власності територіальних громад області, зазначені у додатку до рішення, такими, до яких не застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

 Пунктом 1.2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 20 червня 2007 року № 5-рг/2007 підтверджено право ради як органу місцевого самоврядування виключно на пленарному засіданні прийняти рішення про незастосування положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до комунальних підприємств, як до початку порушення справ про банкрутство цих підприємств, так і на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до вищезазначеного відповідач вважає позов Херсонського ремонтно-виробничого комбінату безпідставним та необґрунтованим  у зв'язку з чим просить   суд у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони повідомлені про  повне фіксування  судового процесу технічними засобами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд  встановив  наступне.                 

18 березня 2008 року прийнято рішення XXVI сесії Херсонської обласної ради п'ятого скликання № 539 „Про визнання об'єктів спільної власності територіальних   громад області такими, до яких не застосовуються положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Рішення).

Оскаржуваним Рішенням визнано об'єкти спільної власності територіальних  громад області такими, до яких не застосовуються положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" згідно з переліком, викладеним в додатку до цього Рішення, до якого включено Херсонський обласний ремонтно-виробничий комбінат місцезнаходження: м. Херсон, вул. Червонофлотська, 42.

Позивач вважає, що рішення XXVI сесії Херсонської обласної ради п'ятого скликання від 18 березня 2008 року № 539 „Про визнання об'єктів спільної власності територіальних громад області такими, до яких не застосовуються положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині визнання Херсонського обласного ремонтно-виробничого комбінату, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Червонофлотська, 42 об'єктом до якого не застосовуються положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та інтереси Херсонського обласного ремонтно-виробничого комбінату та його кредиторів, з огляду на наступне.

Постановою господарського суду Херсонської області від 14.06.2007 року Херсонський ремонтно-виробничий комбінат (код ЄДРПОУ 05447102), як відсутнього боржника, за заявою ДПІ у м. Херсоні визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру,  ліквідатором призначено арбітражного керуючого  Бєлоусова  І.В.  Зазначену Постанову  від  14.06.2007р. суд направляв  також і Херсонській  обласній  раді.                 

Херсонська  обласна  рада  не  надавала  суду  ніяких  документів  про  вжиття  нею  заходів   щодо  запобігання  банкрутству  боржника, згідно  статті  3   Закону  України  “Про відновлення платоспроможності  боржника  або визнання  його  банкрутом”.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.01.2008 року Херсонській обласній раді заборонено вчиняти будь-які дії пов'язані з відчуженням цілісного майнового комплексу, що належить Херсонському ремонтно-виробничому комбінату.

Таким чином, оскаржуване Рішення прийнято під час провадження справи про  банкрутство Херсонського ремонтно-виробничого комбінату та дії заборони на вчинення будь - яких дій пов'язаних з відчуженням цілісного майнового комплексу, що належить   Херсонському  ремонтно-виробничому комбінату.                      

Крім того, спірним  Рішенням включено до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області такими, до яких не застосовуються  положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання  його банкрутом" Херсонський обласний  ремонтно - виробничий комбінат,  діяльність  якого   відповідно   до пункту 4 рішення XVII сесії Херсонської обласної ради двадцять третього скликання від 06  лютого 2001року   № 361 „Про передачу в  оренду цілісною майнового комплексу об'єкта спільної власності територіальних громад області Херсонського обласного ремонтно-виробничого комбінату, розташованого за адресою : м. Херсон, вул. Червонофлотська, 42 “ припинено шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря, а саме товариства з обмеженою відповідальністю „Проком", яке в свою чергу ухвалою - господарського суду Херсонської області від 29 листопада 2007 року по справі №5/157-Б-07 ліквідовано та виключено     з   Єдиного  державного  реєстру  підприємств та організацій України.

Проте згідно матеріалів справи про банкрутство, свідоцтва про державну реєстрацію та витягу з ЄДРПОУ, підприємство значиться як Херсонський ремонтно-виробничий комбінат   (код ЄДРІІОУ 05447102).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод                   1950 року врегульовано, зокрема, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року накладено позицію, відповідно до якої "обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 ; Конвенції, якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між    вжитими засобами та поставленою   метою".

Під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не враховано, що Херсонський ремонтно-виробничий комбінат має заборгованість з податків та зборів до Державного та місцевого бюджету,  яка  виникла  у  2003  році.  З  2004 року   комбінат                   не звітує до органів державної податкової служби, а з 1998 року не надає фінансову звітність в органи статистики, господарську діяльність не веде протягом тривалого часу.

Відповідно до п. 3.4. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) від 20 червня 2007 року №5-рп/2007 для з'ясування розмірності (пропорційності) обмеження права кредиторів комунальних підприємств на справедливий судовий розгляд слід враховувати призначення інституту комунальної власності та дійсну суспільну необхідність у функціонуванні суб'єктів господарювання, заснованих на цій формі власності.

За приписом ч. 8 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами   власності інших суб'єктів.

Згідно зі ст. 140 Конституції України та ст. 2 Закону України „Про місцеве самоврядування" змістом діяльності місцевого самоврядування є вирішення питань місцевого  значення в інтересах  територіальної громади самою громадою самостійно або   під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

У ст. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування" дано визначення терміна "право комунальної власності" - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися та розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України, аналізуючи положення ч.8 ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", наголошує,   що комунальні унітарні підприємства є суб'єктами господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основі їх діяльності покладені інтереси територіальної    громади.

За приписом п. 3.7. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) від 20 червня 2007 року №5-рп/2007 за принципом розмірності, що є елементом ідеї права та ідеології справедливості, встановлене у частині восьмій статті 5 Закону обмеження прав кредиторів суб'єктів господарювання у комунальному секторі економіки на задоволення своїх вимог у провадженнях у справах про банкрутство має відповідати правомірній та суспільне необхідній меті. Для з'ясування розмірності в обмеженні прав цих кредиторів слід враховувати   закріплену в установчих документах їх неплатоспроможних боржників основну мету діяльності останніх та відповідність цій меті організаційно-правової форми суб'єктів господарювання. Оцінюючи співвідношення цілей державної політики з питань   банкрутства щодо комунальних унітарних підприємств та обмеженням державою прав кредиторів названих підприємств на справедливий судовий розгляд, що закріплене у частині восьмій статті 5 Закону, Конституційний Суд України вважає, що це обмеження є розмірним (пропорційним) та суспільне необхідним для задоволення нагальних потреб жителів  територіальних громад, які можуть отримувати відповідні комунальні послуги виключно від таких категорій підприємств. Цією нормою оптимально врівноважено права і законні інтереси жителів територіальних громад на отримання життєво необхідних послуг від комунальних унітарних підприємств, з одного боку, та права і законні інтереси кредиторів цих суб'єктів господарювання - з іншого.

Відповідно до ч. 1. ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та положення Господарського кодексу України, банкрут не є підприємством у повному розумінні цього поняття, через відсутність систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності, керівних органів, трудового колективу  (робочих місць), печатки та т. і., що крім іншого, підтверджується, також і постановою  про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.03.2008 року.

Попри це відповідачем, як зазначалося вище, з початку припинено діяльність позивача шляхом приєднання до ТОВ „Проком", яке ліквідовано, будь-якого економічного зиску територіальній громаді області позивач через відсутність керівництва та господарської діяльності не приносить, крім того взагалі діяльність позивача ніколи не була пов'язана з наданням комунальних послуг, відповідачем цілісний майновий комплекс позивача використовується не ефективно, що підтверджується договором оренди, укладеним відповідачем з колективним спеціалізованим підприємством „Лідер".  Крім того, вважати Херсонський ремонтно-виробничий комбінат комунальним унітарним підприємством немає  законних   підстав  з  огляду  на  наступне.

Згідно до п. 1.1. резолютивної частини рішення Конституційного Суду України                у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) від                  20 червня 2007 року №5-рп/2007 під терміном "юридичні особи - підприємства, що є об'єктами права комунальної власності", застосованим у частині восьмій статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід   розуміти   тільки   комунальні  унітарні  підприємства.

За приписом ч. 5 ст. 78 Господарського кодексу України найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова "комунальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить  дане   підприємство.

Як зазначалося вище, позивач має назву Херсонський ремонтно-виробничий комбінат та не містить слова "комунальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство, тобто не є комунальним   унітарним   підприємством.

На підставі наведеного, суд погоджується з доводами позивача  про те,  що рішення XXVI сесії Херсонської обласної ради    п'ятого скликання від 18 березня 2008 року №'539 „Про визнання об'єктів спільної власності територіальних громад області такими, до яких не застосовуються положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині визнання Херсонського обласного ремонтно-виробничого комбінату, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Червонофлотська, 42 об'єктом до якого не застосовуються положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та інтереси Херсонського ремонтно-виробничого комбінату та його кредиторів.  

Керуючись ст.ст. 6, 17, 117, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 78, 62 Господарського кодексу України, ст.ст. 5, 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) від 20 червня 2007 року №5-рп/2007,  суд   -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний  позов  задовольнити.  

2. Визнати протиправним та скасувати рішення XXVI сесії Херсонської обласної    ради п'ятого скликання  від  18 березня 2008 року   № 539 „Про визнання об'єктів спільної власності територіальних громад області такими, до яких не застосовуються положення  Закону  України  „Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання його банкрутом" частині визнання Херсонського обласного ремонтно - виробничого комбінату, місцезнаходження:м. Херсон, вул. Червонофлотська, 42    об'єктом до якого не застосовуються  положення Закону України „Про відновлення    платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом".

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили та звернення заінтересованої особи з відповідною заявою.

3.          Постанова господарського суду набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

4. Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна  скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя                                                                  Т.Г. Пінтеліна

4прим.