Постанова

від 20.05.2008 по справі 9/262-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/262-АП-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"20" травня 2008 р.                                     Справа № 9/262-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ребристої С. В. при секретарі Шевченко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу      

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Кайсар-ЛТД”, м.Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м.Херсон  

про  скасування  податкового повідомлення-рішення  від 07.04.2008р. №0001622301/0                                        

За участю представників сторін:

від позивача –Богуненко Н.М., головний інженер дов. №3 від 03.01.2007р.

від відповідача –Постернак Є.І. старший державний податковий інспектор дов. №15418/9/10-105 від 28.12.2007р.; Ейсмонт Н.С. головний державний податковий ревізор-інспектор дов.№6253/9/10-105 від 13.05.2008р.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою про скасування   податкового повідомлення-рішення  від 07.04.2008р. №0001622301/0  ДПІ у м.Херсоні, яким ТОВ фірма “Кайсар-ЛТД” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42002 грн.99 коп. з якої за основним платежем –28001 грн. 99 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями –14001 грн..

         Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тими обставинами, що висновки ДПІ у м.Херсоні, викладені в акті перевірки від 28.03.2008р., на підставі якого прийнято оспорюване  податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 07.04.2008р. не відповідають положенням Закону України “Про податок на додану вартість”.

       Відповідач  у письмовому запереченні від 13.05.2008р. №6254/9/10-105, позовні вимоги не визнає і стверджує, що ДПІ у м.Херсоні була проведена  перевірка  в результаті якої встановлено, що контрагент позивача- ТОВ “ТК-Україна”, який надав йому податкові накладні, на підставі яких суми ПДВ були віднесені позивачем до складу податкового кредиту не мав права на складання таких податкових накладних, оскільки рішенням господарського суду м.Києва по справі №21/28 від 19.01.2004р. скасовано державну реєстрацію ТОВ “ТК-Україна” та анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ “ТК-Україна”, згідно реєстру №97 від 01.03.2004 р. до наказу ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №37 від 01.08.2002р..

          ДПІ у м.Херсоні  вважає, що  первинні документи видані  цим  контрагентом позивача не мають юридичної сили та не впливають на документальне підтвердження податкового кредиту ТОВ фірма “Кайсар-ЛТД”, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

          В обгрунтування своїх доводів відповідач посилається  на п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

         ДПІ у м.Херсоні стверджує, що сума ПДВ має бути врахована у ціні товару всіма учасниками господарської операції.

    Позивач проти доводів відповідача заперечує і стверджує, що чинне законодавство України не встановлює обов”язок покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету, якщо такий податок не був сплачений продавцем або іншими особами господарської операції, з урахуванням суми податку, який отриманий від покупця в ціні товару. Також позивач вважає, що сума ПДВ, яка врахована в ціні товару, є податковим зобов”язанням продавця товару і саме він несе обов”язок по сплаті цього податку до бюджету. Позивач стверджує, що він не міг знати про скасування державної реєстрації ТОВ “ТК-Україна”.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,

                                            В С Т А Н О В И В:

     Посадовою особою ДПІ у м.Херсоні 28.03.2008р.  проведено невиїзну  документальну перевірку ТОВ фірми “Кайсар-ЛТД” з питань правових відносин з ТОВ “ТК-Україна”  за період з 01.04.2006р. по 31.05.2006р.  та складено акт перевірки.

          Зі змісту вищезазначеного акту перевірки слідує, що  в ході  виїзної планової перевірки з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої був складений акт від 02.07.2007р. за №1569/23-4/23137670 встановлено, що позивач –ТОВ фірма “Кайсар-ЛТД” мав правовідносини з ТОВ “ТК-Україна” (код ЄДР 30520135, м.Київ) та направлено запит УПМ ДПА у Херсонській області від 15.06.2007р. №3822/7/26-375 до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва по підприємству ТОВ “ТК-Україна” про надання інформації стосовно даного підприємства. Від ДПІ у Голосіївському  районі м.Києва було отримано відповідь від 12.07.2007р. №12312/7/23-1110 про наявність рішення Господарського суду м.Києва №21/28 від 10.01.2004р. про скасування державної реєстрації ТОВ “ТК-Україна” і копію реєстру №97 від 01.03.2004р. до наказу ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №37 від 01.08.2002р., яким скасовано свідоцтво платника ПДВ.

         В акті перевірки зафіксовано  порушення п.п.7.2.4, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.97р №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) та встановлено, що ТОВ фірма “Кайсар-ЛТД”  включено до складу податкового кредиту, відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних за квітень та травень 2006р., сум податку на додану вартість, вказаних в податкових накладних, які видані підприємством ТОВ “ТК-Україна”, не зареєстрованим як платник ПДВ в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 28001,99 грн., в тому числі по періодах: квітень 2006р. –7684,49 грн.; травень 2006р. –20317,50 грн.

     Позивачем 31.03.2008р. за №37 було подано заперечення на даний акт перевірки.

       На підставі  акту перевірки  від 28.03.2008р. №1094/23-4/23137670   ДПІ у м.Херсоні 07.04.2008р. було прийнято податкове повідомлення-рішення   №0001622301/0, яким позивачу  визначено суму податкового зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 42002 грн. 99 коп. з якої за основним платежем –28001,99 грн., за  штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14001 грн. 00 коп. Дане податкове повідомлення-рішення обгрунтовується податковим органом  посиланнями на   положення п.п. “б” п.п. 4.2.2. п.4.2. ст.4  Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та  ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість (зі змінами і доповненнями).   

      Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного податкового законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

        Матеріали справи свідчать, що  між позивачем –ТОВ фірма “Кайсар-ЛТД” та ТОВ “ТК-Україна” 28.03.2008р. було укладено договір на виконання робіт та надання послуг №16 відповідно до якого замовник (позивач) доручає, а підрядник забезпечує роботу машин та механізмів  на об'єктах замовника строки виконання робіт: початок- квітень 2006р., закінчення- липень 2006р. Умови даного договору сторонами було виконано в повному обсязі. Позивачем  від контрагента –ТОВ “ТК-Україна” було отримано податкові накладні на всю кількість товару та послуг, придбаних відповідно до укладеного договору, який був оплачений позивачем в повному обсязі, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Відповідач не оспорює факт оплати позивачем вартості   товару (послуг) на користь  контрагента  за даним договором  та правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаного позивачем товару (послуг). Також відповідачем не надано суду жодних  доказів, які свідчили б про оспорювання ним договору від 28.03.2006р. на виконання робіт та надання послуг №16, або визнання його недійсним із застосуванням встановлених законом наслідків.

         Надані позивачем податкові накладні складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та наказу ДПА України “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення від 30.05.97р. №165.

        Доводи відповідача підлягають відхиленню з огляду на наступне: пунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”,   визначено термін “бюджетне відшкодування” і не визначено жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.

        Так, п.1.8 ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв”язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Даний пункт дає  визначення загального розуміння терміну “бюджетне відшкодування” і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Зокрема, такою нормою Закону України “Про податок на додану вартість є п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов”язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.       

     Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов”язань та податкового кредиту, а не навпаки.

         Відповідно до положень   ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

       Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що позивач не довів факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

         Згідно імперативних вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, в тому числі  і органи державної податкової служби, при здійсненні покладених на них державою функцій зобов”язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією та законами  України.

        Статус органів державної податкової служби, її функції, завдання та правові засади діяльності встановлено Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

       Положеннями ст.67 Конституції України встановлено, що кожен зобов”язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

       Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.

      Чинне  податкове законодавство України, в тому числі і Закон України “Про податок на додану вартість” не встановлює обов”язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару або послуг.

     З огляду на викладене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 07.04.2008р.   №0001622301/0, яким позивачу  визначено суму податкового зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 42002 грн. 99 коп. з якої за основним платежем –28001,99 грн., за  штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14001 грн. 00 коп.  підлягає скасуванню.

    Понесені позивачем судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. підлягають поверненню йому з Державного бюджету.

       У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про  час і місце виготовлення постанови суду в повному обсязі.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                   ПОСТАНОВИВ :

      1.Позов задовольнити  повністю.

      2. Скасувати  податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 07.04.2008р.   №0001622301/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірма “Кайсар-ЛТД” (73009, м.Херсон, вул.Нафтовиків,50 ЗКПО 23137670)  визначено суму податкового зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 42002 грн. 99 коп. з якої за основним платежем –28001,99 грн., за  штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14001 грн. 00 коп.

     3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю фірма “Кайсар-ЛТД” (73009, м.Херсон, вул.Нафтовиків,50 ЗКПО 23137670)     з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.

             Постанова набирає  законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду  першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

       Заява про  апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про  апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  С.В. Ребриста

         Постанову складено у повному обсязі  21.05.2008р.