Рішення

від 28.09.2006 по справі 328/7-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну,

16                                                    

тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"28" вересня 2006 р.                                                                             

Справа № 328/7-06

Господарський суд Київської

області  у складі  головуючого судді  Бабенка К.А. 

розглянув матеріали справи

за позовом           суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1, м. Бровари

до           товариства з обмеженою

відповідальністю „Імтекс”, смт. Буча

про           стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (приватний підприємець);

від відповідача: Косюга Б.Ф.

(дов. №21/06 від 09.08.2006р.).

Суть спору:

до господарського суду Київської

області звернувся суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м.

Бровари з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Імтекс”,

смт. Буча про стягнення заборгованості.           

Ухвалою про порушення провадження у

справі від 26.06.2006р. її розгляд призначено на 10.08.2006р. (а.с. 1).

В зв'язку з хворобою судді, ухвалою

господарського суду Київської області від 21.08.2006р. розгляд справи

призначено на 29.08.2006р.

В судовому засіданні, яке відбулось

29.08.2006р. позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та

такими, що підлягають задоволенню. Відповідач проти позову в частині стягнення

втрат від інфляції з прострочених ним сум заперечує та просить в цій частині

позову відмовити.  

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, 

господарський суд

встановив:

08.02.2006 року між сторонами

укладено договір поставки (далі - договір, а.с. 4). Відповідно до п. 1.1 цього

договору позивач передає у власність, а відповідач приймає та оплачує

м'ясоковбасні вироби та молочну продукцію, макаронні вироби, фрукти (далі

-продукція) на умовах визначених у даному договорі.

Відповідно до п. 5.2 договору

позивач надає відповідачу право сплатити вартість продукції понедільно по

реалізації.

Згідно видаткових накладних,

належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 7-10)

позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 6678,22 грн. Відповідач

за поставлену позивачем продукцію частково з ним розрахувався, а саме на

3940,96 грн., в зв'язку з чим залишок заборгованості відповідача перед

позивачем на момент порушення провадження у справі становив 2737,26 грн.

Однак, в судовому засіданні представником

відповідача надані платіжні доручення НОМЕР_1 (а.с. 19) та НОМЕР_2 (а.с. 20)

про сплату ним 2737,26 грн. основного боргу, чим він його і визнав. Тому,

предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу відсутній,

а справа провадженням в цій частині на підставі п.1-1 частини першої ст. 80 ГПК

України підлягає припиненню. 

Як зазначається в частині другій

ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або

неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не

передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення

господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не

доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії

непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов

здійснення господарської діяльності.

        Відповідно до частини першої ст. 221 ГК

України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського

зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Крім того, згідно частини другої

ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну

сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України

порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,

визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини

першої ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе

відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не

встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у

разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором

або законом, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається

таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не

виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України

штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми

(неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний

сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,

невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами

права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання,

зазначені у ст. 2 ГК України. А саме, як зазначається в ст. 2 ГК України

учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, наділені

господарською компетенцією.

Згідно до частини другої ст. 193 ГК

України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного

виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення

загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для

застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами

або договором.

Відповідно до частини другої ст.

625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення.

В зв'язку з тим, що позивачем

визнано заборгованість за поставлений товар, а сума втрат від інфляції з

прострочених відповідачем сум, позивачем нараховано помилково, господарський

суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в сумі 13,93 грн.

Відповідно до частини другої ст. 49

ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський

суд має покласти державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Тому,

господарський суд стягує з відповідача на користь позивача державне мито у сумі

102 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та

керуючись частиною другою ст. 218, частиною першою ст. 221, частиною четвертою

ст. 231 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р.; ст. ст. 610,

611, частиною першою ст. 612, частиною першою ст. 614, частиною другою ст. 615,

частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV;

частинами другою та п'ятою ст. 49, п.1-1 частини першої ст.80, ст. ст. 82-85

Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и

в:

1.          Позов задовольнити частково.  

          2.          Стягнути з товариства з обмеженою

відповідальністю „Імтекс” (ЗКПО 32580573) на користь суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_3) -13 грн. 93

коп. -втрат від інфляції з прострочених відповідачем сум, а також судові

витрати: держмито у сумі 102 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Видати наказ після набрання

даним рішенням законної сили.

          3.          Провадження у справі №328/7-06 в

частині стягнення основного боргу в сумі 2737,26 грн. -припинити.

          4.          В решті позову відмовити.

          5          Копію даного рішення надіслати

сторонам.

Суддя                                                                               

Бабенко К. А.