Постанова

від 05.10.2006 по справі 6/40-06(7/388-04)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/40-06(7/388-04)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 жовтня 2006 р.                                                                                   № 6/40-06(7/388-04)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Остапенка М.І.

суддів :Борденюк Є.М.Харченка В.М.

розглянувши касаційну  скаргу  ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод”

на  постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року

у справі за позовом

дотретя особа  ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод” ТОВ “Культтовари”НАСК “Оранта”

простягнення коштів

      В С Т А Н О В И В:

у вересні 2004 року, ЗАТ з іноземними інвестиціями “Запорізький автомобільний завод” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ “Культтовари” 12 860,55 грн. заборгованості по оплаті вартості автомобіля, проданого відповідачу на умовах, визначених договором № 612519/22-10 від 18.11.1998 року, 2 706,72 грн. відсотків за користування коштами та 1 119,60 грн. пені за прострочення строків розрахунків, що передбачено п. 4.2 договору.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.02.2005 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року, позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача 1 186,22 грн. основного боргу, 22,76 грн. відсотків по кредиту, 85,81 грн. пені, а також 22,10 грн. на відшкодування судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2005 року постановлені у справі судові рішення скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.

При повторному розгляді справи рішенням господарського суду Вінницької області від 28.02.2006 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на помилковість висновків суду першої інстанції та апеляційного господарського суду щодо відсутності у відповідача обов'язку сплачувати відсотки на суму розстрочки, неправильну правову оцінку обставин справи і просить судові рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судами при розгляді справи у першій та апеляційній інстанціях, умови продажу товару відповідачу визначені договором №612519/22-10 від 18.11.1998 року.

Цим договором передбачена вартість проданого автомобіля, яка складає 39 496, 18 грн., оплата його вартості у розмірі 30% на час укладання договору і відстрочку решти платежу на 36 місяців, за умови щомісячних платежів.

На час розгляду справи судом, зазначена у договорі вартість автомобіля сплачена відповідачем у повному обсязі, що не оспорюється позивачем і у касаційній скарзі.

Що ж до посилань позивача на необхідність врахування при розрахунках відсотків за наданий кредит, що передбачено таблицею визначення строків і розмірів платежів (а.с.20) та його права на зарахування платежів за автомобіль на погашення заборгованості по відсотках, яка виникла під час виконання договору, то суд обґрунтовано визнав їх надуманими, оскільки, позивач не є банківською установою, яка має право першочергового зарахування боргу у рахунок погашення відсотків, сплата відсотків на відстрочену суму платежів договором не передбачена, таблиця платежів, яка, на думку позивача, є невід'ємною частиною договору, відповідачем не підписана, і при повторному розгляді спору судом дійсність передбачених нею умов відповідач не визнав.

При такому положенні, коли висновки суду щодо відсутності заборгованості ґрунтуються на матеріалах справи і доводами касаційної скарги не спростовуються, підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись ст.ст. 1119, 11111 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2006 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року –без змін.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є.М.Борденюк                                                                                                           

                                                                                            В.М. Харченко