9966-2006
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
РІШЕННЯ
Іменем України
22.09.2006Справа №2-17/9966-2006
За позовом ТОВ “Спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства – 545”, м. Сімферополь
До відповідача ВАТ “Кримрембудтрест”, м. Сімферополь
Про стягнення 1353,86 грн.
Суддя В.І. Гайворонський
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Варвус О.С., представник, дов. № 52 від 03.07.2006 року.
Від відповідача – Костюков І.М., представник, дов. № 18 від 13.09.2005 року
Сутність спору: Позивач звернувся з позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача заборгованість по розрахункам з врахуванням збитків в сумі 2750,35 грн., у зв'язку з тим, що відповідач не оплатив виконані роботи по договору № 20 від 27.05.2003 року.
В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, та визначив їх боргом в сумі 1353,86 грн., у тому числі за грудень 2003 року в сумі 11,61 грн., травень 2004 року в сумі 540 грн., листопад 2004 року в сумі 540 грн., а також інфляцією в сумі 207,44 грн., та річними збитками 3% від суми боргу в розмірі 54,81 грн.
Зменшення розміру позовних вимог, виходячи із ст. 22 ГПК України є правом позивача.
Таким чином на момент прийняття рішення позовні вимоги вважаються заявленими в сумі 1353,86 грн., які, відповідно, підлягають розгляду судом при прийняття рішення.
Відповідач у відзиві позов визнав частково, та указав, що борг за листопад 2004 року в сумі 540 грн. – не визнає, оскільки позивач указані роботи не виконував, та рахунки по ним не виставляв. Відповідно в частині указаної суми відповідач не визнає нараховані інфляційні та річні. У зв'язку з невиконанням позивачем обов'язків листом від 06.12.2004 року повідомив позивача про дострокове розірвання договору. Невиконання позивачем робіт підтверджується актом про наявність несправності ліфтів, та витратами на їх усунення.
У засіданні суду 18.09.2006р. була об'явлена перерва до 22.09.2006р.
По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд -
ВСТАНОВИВ:
Згідно договору № 20 від 27.05.03 р. відповідач, іменований “замовник” здає, а позивач, іменований “підрядник” приймає на повне технічне обслуговування, організацію та виробництво робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах “замовника”. (п. 1.1).
Згідно п. 2.2.2. Договору додаткові роботи, не передбачені договором можуть виконуватися за згодою сторін.
Відповідно п. 3.1.2 Договору Підрядник зобов'язується своєчасно виконувати комплекс ремонтних робіт згідно технологічного процесу обученим та атестованим персоналом.
На підставі підписаного акту та рахунку Замовник оплачує виконані роботи не пізніше 10го числа слідую чого місяця. (п. 4.4 Договору).
Строк дії договору – з 15.06.2003 року по 31.12.2007 року. (п. 7.1 Договору).
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав:
Відповідно ст. 854 ЦК України роботи підлягають сплаті по їх виконанню, якщо роботу виконано належним чином і в обумовлений строк.
Відповідно відзиву на позов відповідач підтверджує виконання робіт, за виключенням виконаних робіт в листопаді 2004 року.
Відповідно ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись.
Однак відповідачем не представлено доказів того, що він провів оплату виконаних робіт.
Оскільки відповідні докази не представлені до прийняття цього рішення, немає підстав їх приймати після прийняття рішення.
Окрім визнання відповідачем часткового виконання робіт, їх виконання підтверджується актами прийомки виконаних робіт за грудень 2003 року та травень 2004 року, а також журналом введення щоденних оглядів (обходів) та реєстрації відмови ліфтів, згідно з яким ліфти в листопаді 2004 року експлуатувались , а також відображались несправності та ремонтні роботи.
Посилання відповідача на акт про наявність несправності ліфтів не може бути прийняте до уваги з наступних обставин:
В акті не указана дата його складання, а цьому неможливо визначити до якого конкретно періоду відносяться викладені в акті обставини.
При цьому необхідно відмітити, що рішення суду не може засновуватися на припущеннях.
Крім цього, в акті значиться, що він підписаний головним енергетиком позивача – Бенеш В.В. Однак підпис Бенеш В.В. печаткою позивача не завірена, а будь-яких доказів того, що Бенеш В.В. був уповноважений позивачем підписувати указаний акт відповідачем також не представлено.
При цьому також необхідно відмітити, що договором не передбачено складання указаних актів.
Крім цього, посилання на акт не обґрунтовано.
Так, відповідач не обґрунтував, що указані в акті недоліки відносяться до несвоєчасного виконання комплексу ремонтних робіт згідно технологічного процесу, що передбачено п. 3.1.2 договору, а не відносяться, наприклад, до додаткових робіт, передбачених п. 2.2.2 договору, або не відносяться до недоліків, які виникли в поточному місяці, і відповідно підлягають усуненню в місяці складання акту.
При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституцією України принципу диспозитивності сторін суд не вправі знаходити матеріали в інтересах однієї із спорящих сторін для того, щоб рішення відбулося на користь цієї сторони.
Оскільки відповідні матеріали не представлені відповідачем до прийняття цього рішення, немає підстав залучати їх до справи після прийняття рішення.
Крім цього, наявність указаних в наданому відповідачем акті недоліків у даному випадку не може звільняти відповідача від оплати виконаних робіт.
Відповідачем не представлено доказів того, що саме роботи за листопад 2004 року позивач виконав неякісно.
Крім цього, згідно ст. 858 ЦК України у даному випадку відповідач вправі був вимагати від позивача безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків.
Однак, відповідачем не представлено доказів того, що він звертався до позивача про необхідність виконання указаних вимог.
Так, в листі від 06.12.2004 року нічого не значиться про те, що позивач неналежним чином виконував свої зобов'язання.
При цьому необхідно також відмітити, що згідно ст. 2 ГПК України судом указані вимоги розглядаються лише у тому випадку, якщо вони заявлені у формі позовної вимоги, і відповідно згідно ст. 54 ГПК України належним чином обґрунтовані та доведені.
Тобто, відповідач вправі був пред'явити зустрічний позов, якщо з указаних підстав хотів захистити свої інтереси при розгляді цієї справи.
Виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін – суд не вправі розглядати вимоги, які не заявлені у встановленому законом порядку.
Про це також указується в Постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/12).
При указаних обставинах посилання відповідача на те, що він поніс затрати на усунення недоліків не має правового значення при розгляді цієї справи.
Якщо відповідач вважає, що він має право на відшкодування понесених витрат, він вправі у встановленому Законом порядку пред'явити відповідний позов.
Припинення або не припинення договору також не може мати правового значення.
Так, сам відповідач у своєму повідомленні позивачу від 20.07.2006 року – відмову від уплати спірної суми не ставить в залежність від припинення дії договору.
Крім цього, відповідачем не представлено доказів того, що договір розірваний у встановленому Законом порядку.
Крім цього, суд вважає, що розірваний договір – чи ні - дана обставина не може впливати на стягнення боргу за виконані роботи.
При цьому суд керується закріпленими в ст. 3 ЦК України основними принципами цивільного права – принципами справедливості, добросовісності та розумності, оскільки вважає, що будь-які отримані стороною матеріальні блага підлягають оплаті, якщо сторона, що надає ці блага прямо не заявила про їх безоплатне надання.
З врахуванням викладених обставин, відмова відповідача від підписання акту прийомки виконаних робіт не може мати правового значення.
Необхідно також відмітити, що відповідачем не представлено доказів того, що він пред'являв позивачу будь-які вимоги в частині неналежного виконання обов'язків.
Лист про розірвання договору від 06.12.2004 року не мотивований, і будь-які обставини, які вказують на не, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання у даному листі відсутні.
Суд вважає, що сума інфляції та річні стягненню не підлягають, при цьому виходить з наступних підстав:
Ст. 625 ЦК України 2003р. передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на вимогу кредитора.
Таким чином, момент настання виконання зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора.
Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, термін виконання яких визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник зобов'язаний виконати в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги.
Проте, позивачем не представлено доказів, що така вимога направлена (вручена) відповідачу.
Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на даний момент не має.
Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін і їх рівінства перед законом та судом.
Відповідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу і ії норми є нормами прямої дії.
З викладеного виходить, що суд не повинен знаходити в інтересах однієї з зацікавлених у результаті справи сторін докази; і має право розглянути справу за представленими матеріалами, в яких відсутні докази пред'явлення вказаної вимоги.
Більш того, знаходження судом в інтересах зацікавленої сторони доказів буде порушенням Конституції України.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також вказується у постанові Верховного Суду України від 20.05.02р, № 02/132.
Оскільки відповідні докази не надані до прийняття рішення немає підстав їх залучити до справи після прийняття рішення.
Крім цього, позивач також не надав доказів індексу інфляції.
При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що позовні вимоги не є вимогою, що відноситься до обов'язкового права. Так, позовна вимога передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Окрім цього, в даному випадку вимога є позовною, і є вимогою про стягнення заявленої суми, тобто вимога про примусовий характер ії виконання у разі ії задоволення, виконується така вимога в процесі виконавчого провадження.
Окрім цього, виконання вимоги за цивільними зобов'язаннями залежить від визначених ст. 530 ЦК України термінів.
Проте, подача позову не може впливати на такі терміни, оскільки на момент подачі позову, позов вже повинен бути обгрунтований.
Таким чином, позовна вимога не може розглядатися як вимога, що відноситься до обов'язкового права Цивільного Кодексу України.
Вказана вимога не є також претензією, оскільки претензія відноситься до процесуального законодавства, а також позов прийнятий до розгляду і розглядається по суті.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, згідно до вимог цього Кодексу.
Ст. 625 ЦК України у частині наявності вимога кредитора не визнана неконституційною у встановленому законом порядку, а тому не приймати до уваги вказану обставину немає підстав. Вимоги закону повинні виконуватися.
Дана думка суду співпадає з думкою Севастопольського апеляційнного
суду, висловленого в постанові від 23.12.2004р. по справі № 2-17/9032-04 і від 23.12.05р. по справі № 2-17/12582-2005.
Позивач вправі заявити відповідну позовну вимогу, виконав необхідні вимоги законодавства, які регулюють момент та строк виникнення обов'язку, обґрунтував вказаними обставинами позов.
Крім того, позивач просить стягнути річні збитки 3% від суми боргу. Однак, 3% річних з простроченої суми є самостійним видом зобов'язань, встановленим ст. 625 ЦК України, і відповідно у вигляді збитку стягуватися не може.
Крім того, позивач не представив доказів розміру індексу інфляції за розрахунковий період.
Часткове визнання відповідачем інфляційних та річних не може бути прийнято до уваги, оскільки позовні вимоги в указаній частині не відповідають законодавству, а цьому задоволені бути не можуть.
При таких обставинах позов підлягає задоволенню частково.
Судові витрати згідно ч.5 ст. 49 ГПК України підлягають розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Згідно ст. 22 ГПК України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача.
Таким чином, на момент прийняття рішення позовні вимоги вважаються заявленими в сумі 1353,86 грн., які, відповідно, розглядаються судом.
Задовольняються указані позовні вимоги на суму 1091,61 грн. (11,61+540+540).
Відповідно, коефіцієнт пропорційності складає 1,240241478. (1353,86:1091,61).
Таким чином, судові витрати з державного мита підлягають стягненню на користь позивача з відповідача в сумі 82,24 грн. (102:1,240241478), витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі - 95,14 грн. (118: 1,240241478).
На підставі викладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відповідача – ВАТ “Кримрембудтрест” (95006, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова 13, р/р 2600365 в КРД АППБ “Аваль”, МФО 324021, ОКПО 03335008) на користь позивача – ТОВ “Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство – 545” (95034, м. Сімферополь, пр. Перемоги 76-А, р/р 26000301323208 у філії Крим.центр.отд. Промінвестбанку, МФО 324430, ОКПО 31257616) – 1091,61 грн. заборгованості, судові витрати – 82,24 грн. державного мита, 95,14 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в позові відмовити.
Видати наказ після вступу рішення до законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.
Суд | Господарський суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2006 |
Оприлюднено | 20.08.2007 |
Номер документу | 164048 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Автономної Республіки Крим
Гайворонський В.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні