Постанова

від 18.07.2006 по справі 11/32-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/32-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18.07.2006р.м.Київ№ 11/32-А

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрмісцепром плюс»

доДержавної податкової адміністрації в Київській області

за участюзаступника прокурора Київської області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Суддя Євсіков О.О.

                                                            Секретар судового засідання Зайченко А.С.

Представники:

від позивача:                    Донаурова В.Ю. (дов. від 10.04.2006);

від відповідача:          Нижник П.В. (дов. від 15.02.2006 № 1650/10/10-0-25);

                                 Діанов О.І. (дов. від 13.01.2006 № 214/10/10-0-25).

від прокуратури:      не  з'явилися.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.07.2006 о 10 год. 55 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 24.07.2006 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено представникам сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрмісцепром плюс»звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової адміністрації в Київській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.12.2005 № 0000813210/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2.219.198,00 грн., в т.ч. 1.109.599,00 грн. –основний платіж та 1.109.599,00 грн. –штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2006 позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2006 відкрито провадження у справі № 11/32-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрмісцепром плюс” до Державної податкової адміністрації у Київській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.12.2005 № 0000813210/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні експортних операцій у січні 2004 року позивач правомірно та у відповідності до ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” обчислював ПДВ за нульовою ставкою, а тому підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ у відповідача не було. Надходження валютних коштів за операцією з експорту товару (мембрани іонно-селективного електрода для визначення високо зарядних фосфат-іонів у вигляді безбарвної прозорої плівки у формі диску діаметром 96 мм, знаходиться у чашці, ТУ-У 33.2-30190933-001-2003) підтверджується наявними у позивача та наданими до матеріалів справи доказами, якими також спростовується висновок податкового органу про непідтвердження експорту товару.

Відповідач проти позову заперечує. У запереченні  на позов зазначає, що згідно з експертним висновком Дніпровської регіональної митної лабораторії від 29.03.2004 № 03-04/178 мембрани іонно-селективного електрода виробництва ТОВ НПО "Полімерпром" та ТОВ "Артем", які згідно з вантажними митними деклараціями експортувалися позивачем, за зовнішнім виглядом не відповідають вимогам таблиці ТУ-У 33.2-30190933-001-2003. Також згідно з висновком Українського державного хіміко-технологічного університету м. Дніпропетровськ від 11.06.2006 № 08-01-546 зразок товару, який згідно з вантажними митними деклараціями експортувався позивачем, має властивості "мембрани", наведені в описі до патенту на винахід та ТУ-У 33.2-30190933-001-2003, але не може мати характеристики при виготовлені за калькуляцією ТОВ "Артем" від 28.11.2003.

Також відповідач стверджує, що згідно з листом ГУПМ ДПА України № 333/26-36 від 15.03.2004 фірма "Gilpatrick Trade Company" (Сполучені Штати Америки), якій експортувались товари, є фіктивною, а тому, на думку відповідача, позивач не мав права застосовувати нульову ставку з ПДВ.

З урахуванням наведеного відповідач стверджує, що фактичне переміщення товару через митний кордон України не підтверджується.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши  пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем - Державною податковою адміністрацією в Київській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.12.2005 № 0000813210/0, яким позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрмісцепром плюс» згідно з пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2.219.198,00 грн., в т.ч. 1.109.599,00 грн. –основний платіж та 1.109.599,00 грн. –штрафні санкції.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки ДПА в Київській області № 50/32-1-4/23578569 від 22.12.2005 (далі –акт перевірки), в якому зазначається про порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2004 року на суму 1.109.599,00 грн.

Висновки акта перевірки співпадають з доводами відповідача, викладеними у запереченні на позовну заяву, і зводяться до того, фактичне переміщення товару через митний кордон України за господарською операцією позивача з фірмою-нерезидентом „Gilpatrick Trade Company" (Сполучені Штати Америки) щодо продажу на експорт товару вартістю 5.547.996,25 грн. (без ПДВ) не підтверджується. Тому відповідач вважає, що застосування нульової ставки по ПДВ позивачем в січні 2004 року здійснено безпідставно, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2004 року на суму 1.109.599,00 грн.

До справи позивачем надані копії договорів, додатків та специфікацій до них, вантажних митних декларацій, платіжних документів, банківських виписок, про які зазначено в акті перевірки щодо придбання та подальшого експорту товару.

Як свідчать вказані документи, позивач у січні 2004 року здійснював експортні операції, які відповідно до пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" (надалі - Закон України „Про ПДВ") оподатковував за нульовою ставкою ПДВ.

Позивачем відповідно до укладеного з ТОВ "Артем" (код ЄДРПОУ 32516293, 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 74) договору від 17.11.2003 № 55-17/11-2003 було придбано мембрани іонно-селективного електрода для визначення високо зарядних фосфат-іонів у вигляді безбарвної прозорої плівки у формі диску діаметром 96 мм, знаходиться у чашці, ТУ-У 33.2-30190933-001-2003 (далі - товар) на загальну суму 6.480.000,00 грн., в т.ч. ПДВ –1.080.000,00 грн.

У січні 2004 року цей товар позивачем було експортовано. Покупцем товару є фірма "Gilpatrick Trade Company" (Сполучені Штати Америки), Suite 606, 1220 N Market str. Wilmington DС 19801 USA. Грошові розрахунки між постачальником - ТОВ "Артем", позивачем і покупцем "Gilpatrick Trade Company" проведено у повному обсязі, що підтверджується як матеріалами справи, так і самим актом перевірки.

Товар було експортовано на суму 5.547.996.25 грн. Факт експорту товару (фактичного перетину кордону) підтверджується вантажними митними деклараціями: № 561071 від 31.12.2003, № 561072 від 31.12.2003, № 561073 від 31.12.2003, № 561074 від 31.12.2003, № 561075 від 31.12.2003, № 561076 від 31.12.2003, № 561077 від 31.12.2003.

В названих ВДМ експортером та особою, відповідальною за фінансове врегулювання, вказано позивача, одержувачем товару - "Gilpatrick Trade Company" (Сполучені Штати Америки).

Доказів того, що на вказану продукцію встановлені державні фіксовані ціни, суду не надано.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2004 року позивачем було віднесено до податкового кредиту з ПДВ по вищевказаних експортних операціях за січень 2004 року 1.083.665,00 грн., з яких 1.078.953,00 грн. задекларовано до відшкодування з бюджету за результатами звітного періоду (копії декларації з ПДВ, розрахунку частки бюджетного відшкодування, розрахунок експортного відшкодування наявні в справі).

Дані факти встановлені актом перевірки, підтверджується матеріалами справи, в т.ч. всіма переліченими вище документами, оригінали яких оглянуто судом в судовому засіданні, а копії долучено до справи.

Всі вище вказані договори є дійсними станом на день розгляду спору, в установленому порядку недійсними не визнані.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на час здійснення експортних операцій) визначено, що податкові зобов'язання по ПДВ за нульовою ставкою виникають на дату фактичного вивезення продукції за межі митної території України платником податку, що підтверджене належним чином оформленою ВМД. Тобто умовою застосування нульової ставки при експорті товарів (робіт, послуг) є виконання вимог ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме наявність відповідних документів та виконання платником податків умов поставки, визначених згідно з правилами Інкотермс, які є обов'язковими до виконання (Указ Президента України від 04.10.1994 №567/94 „Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів”).

Згідно зі ст. 8 Митного кодексу України регулювання митною справою здійснюють найвищі органи державної влади та управління.

Спеціально уповноваженим органом  державного управління в галузі митної справи є Державний митний комітет, який приймає нормативні акти відповідно до Митного кодексу України та інших законів України. Забороняється регулювання митної справи прямо не передбаченими у законодавстві України актами і діями державних та недержавних органів.

Відповідно до ст. 9 Митного кодексу безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України, які здійснюють у т.ч.: контроль за додержанням законодавства про митну справу, вдосконалення митного контролю і оформлення товарів при переміщенні через митний кордон України,  боротьбу з контрабандою та порушенням митних правил.

Згідно зі ст.ст. 22, 23, 24, 37, 38, 50, 85 Митного Кодексу України митний контроль  здійснюється службовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду, обліку предметів, що переміщуються через митний кордон. Під час вивезення за межі митної території України товари перебувають під митним контролем. Митний контроль починається з моменту ввезення товарів в зону митного контролю і подання необхідних документів на такі товарів, до моменту вивезення товарів за межі митної території України, тобто до митного оформлення товарів. Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці. Операції, що входять до митного оформлення, і порядок їх здійснення визначається Державним митним комітетом України. Митне оформлення здійснюється в місцях розташування митниць, а також може здійснюватись в зонах митного контролю. Переміщення (ввезення або вивезення з митної території) через митний кордон України товарів здійснюється в місцях розташування митниць.

Розділом 8 Митного Кодексу України регулюється виникнення факту порушення митних правил, провадження у справах про порушення митних правил та встановлює відповідальність за такі порушення, у т.ч. ст.109 встановлює відповідальність за недоставлення в митний орган України предметів та документів.

Законом України “Про митну справу в Україні” (далі - Закон) визначено правові основи організації  митної  справи  в Україні,

Згідно зі ст. ст. 1, 4 Закону митна  справа включає в  себе  встановлення  порядку та організацію переміщення через митний кордон України  товарів і предметів, обкладення митом, оформлення,  здійснення  контролю  та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні.

Митні органи України безпосередньо здійснюють митну справу.

Відповідно до ст. ст. 6, 8 Закону до компетенції митних органів України належить контроль за митним оформленням та оподаткуванням товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, боротьба з контрабандою та іншими  порушеннями  митних правил. Товари та інші предмети  переміщуються  через  митний  кордон України   під   митним контролем.    Переміщення  через  митний кордон   України   товарів  та  інших  предметів  підлягає митному оформленню.

Відповідно до Положенням “Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення”, затвердженого наказом Державної митної служби України №771 від 08.12.1998, зареєстрованим в Мін'юсті України 22.01.1999 за № 42/3335 (далі –Положення № 771), розробленого з метою встановлення надійного контролю за переміщенням товарів та інших предметів між митницями України, контроль за доставкою товарів в митницю призначення здійснює митниця призначення цих товарів (п. 1.9 Положення).

Згідно з п. 1.10 Положення № 771 у разі виявлення фактів недоставки вантажу в митницю призначення справу про порушення митних правил заводить митниця, якій було надане відповідне зобов'язання.

Відповідно до п. 3.1 Положення № 771 для здійснення контролю за доставкою вантажів, що вивозяться з митної території України (напрямок переміщення експортний кордон) та переміщуються з метою експорту використовується вантажна митна декларація. Згідно розділу 3 Положення митниця відправлення протягом чотирьох годин після завершення митного оформлення експорту товарів передає інформацію за ВМД до центральної бази в БД ІАМУ засобами електронного зв'язку. При надходженні вантажу до прикордонної митниці призначення зазначена митниця робить оперативний запит до БД ІАМУ, щодо експортної ВМД та перевіряє відповідність вантажу відомостям, зазначеним у ВМД. Після надходження вантажу в митницю призначення він береться під контроль цієї митниці. Одразу після здійснення пропуску експортного вантажу за межі митної території України  інспектор митниці для зняття цього експортного відправлення з контролю передає в оперативному режимі до БД ІАМУ інформацію про пропуск вантажу, у т.ч. дату і час перетину митного кордону.

У разі виявлення порушення митних правил справа про таке порушення заводиться відповідно до п.1.10 Положення (п. 3.15).

Відповідач не подав суду доказів про виявлення факту порушення митних правил позивачем або комісіонером, що діяв за договором комісії.

Відповідно до типової технології митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів, затвердженої наказом ДМСУ від 30.12.1998 №828 (зареєстрована в Мінюсті України №32/3325 від 21.01.1999), митне оформлення  - сукупність дій, пов'язаних з пропуском в України чи за її межі товарів, переміщуваних через митний кордон.  Митне оформлення здійснюється у 4 етапи. Четвертий етап закінчується повним оформленням ВМД. ВМД вважається оформленою в разі наявності на всіх її аркушах номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Відповідно до ст.ст. 2, 6, 8 “Положення про вантажну митну декларацію”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997, вантажна митна декларація –заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, … а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.  ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Згідно з Інструкцією “Про порядок заповнення вантажної митної декларації”, затвердженою наказом ДМСУ №307 від 09.07.1997 (зареєстрована в Мін'юсті України 24.09.1997 за №443/2247):

графа –1 містить відомості про тип ВМД, який застосовується, літери ЕК –визначають напрямок переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з України;

графа-17 містить відомості про країну призначення;

графа-29 містить відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.

Надані позивачем вантажні митні декларації № 561071 від 31.12.2003, № 561072 від 31.12.2003, № 561073 від 31.12.2003, № 561074 від 31.12.2003, № 561075 від 31.12.2003, № 561076 від 31.12.2003, № 561077 від 31.12.2003 (загальна фактурна вартість: 5.547.996.25 грн.) на підтвердження вивезення (експорту) товару мають  особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, визначають країну призначення,  найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні (Бориспільська митниця).

Згідно з вказаними ВМД експортером та особою, відповідальною за фінансове врегулювання, вказано позивача, одержувачем товару - "Gilpatrick Trade Company" (Сполучені Штати Америки). Опис товару: мембрани іонно-селективного електрода для визначення високо зарядних фосфат-іонів у вигляді безбарвної прозорої плівки у формі диску діаметром 96 мм, знаходиться у чашці, ТУ-У 33.2-30190933-001-2003 на загальну суму 5.547.996.25 грн.

Згідно з пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”  податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Митні вантажні декларації позивача оформлені належним чином, що підтверджує виконання умов договорів та факт перетину товаром митного кордону, що засвідчено уповноваженим державним органом.

Також суд зазначає, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України „Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції” від 01.03.2002 №243 на оригіналі п'ятого основного аркуша („примірник для декларанта”) вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Таким чином чинне законодавство чітко визначає форму, зміст та порядок складання документа –ВМД –який має бути належним підтвердженням (в т. ч. доказом в судовому процесі) здійснення експортної операції в разі відповідності цього документа вимогам нормативних актів.

В матеріалах справи є копії п'ятих аркушів вищевказаних ВМД. Митні декларації мають напис про фактичне вивезення товарів за межі митної території України. Так, вказані декларації містять напис Бориспільської митниці, засвідчений підписом відповідальної особи та гербовою печаткою митниці, наступного змісту: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі: 16.01.2004», що повністю відповідає Постанові Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 № 243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції».

Постачальником обладнання позивачу є ТОВ "Артем". Зазначене підприємство є юридичною особою, зареєстроване платником ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Факт отримання податкових накладних від зазначеного підприємства, та перерахування йому коштів за отриманий товар, в т.ч. податку на додану вартість, відповідачем також не заперечується.

Відтак, всі вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем виконано, у т.ч. ст. 6 п. 6.1, ст. 8 п. 8.1 Закону.

Розглядаючи спір по суті, суд також враховує наступне.

В ході перевірки відповідачем була отримана інформація від ГУПМ ДПА України (лист № 333/26-36 від 15.03.2004), на підставі якої відповідачем зроблено висновок про те, що фірма„Gilpatrick Trade Company" (Сполучені Штати Америки) є „фіктивною” і, таким чином, не може бути вказана в графі 8 (Одержувач/ імпортер) ВДМ.

Однак вказаний лист ГУПМ ДПА України не спростовує факту здійснення експортної операції, оскільки не свідчить про відсутність у підприємства фірма "Gilpatrick Trade Company" (Сполучені Штати Америки) правосуб'єктності на здійснення зовнішньоекономічних експортно-імпортних операцій. Тому названий лист не є допустимим засобом доказування. Інших доводів щодо відсутності у фірми "Gilpatrick Trade Company" (Сполучені Штати Америки) правосуб'єктності на здійснення зовнішньоекономічних експортно-імпортних операцій відповідачем не наведено.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що фірма "Gilpatrick Trade Company" повністю розрахувалась за отримані мембрани, а законодавство України на час перевірки не містило такої підстави як "фіктивність фірми нерезидента" - покупця   експортованих  нею  з  України   товарів   для   встановлення неправомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ і відшкодування його з бюджету за експортними операціями резидентів з такими нерезидентами.

Що стосується твердження відповідача про те, що вантажні митні декларації за номерами, наведеними вище, не відповідають вимогам законодавства, то такий висновок є безпідставним. На лицьовій стороні всіх ВДМ у графі 8 фірму "Gilpatrick Trade Company" зазначено як сторону контракту, на зворотній стороні всіх ВДМ за печаткою митного органу відповідно до умов контракту зазначено  вантажоотримувачем фірму "Internationales Technisches Handelshaus". В графі 50 ВДМ зроблено виправлення: на зворотній стороні вказано, що доставку товару та надання зобов'язання про доставку товару до митниці призначення (Бориспільська митниця) покладено на Савченко Андрія Олександровича, паспорт ВА 197473 від 09.04.1996р. Це виправлення засвідчено підписами і печатками декларанта та митного органу.

За експортні поставки товару по ВДМ, щодо яких податковим органом робиться висновок про їх невідповідність договірним умовам та законодавству, валютна виручка надійшла в повному обсязі, про що свідчить довідка обслуговуючого банку ДОД АПБ „Аваль" від 13.09.2004. Посилання податкового органу на те, що платежі по контрактах здійснено іншою фірмою - Lindsey Investments LLC, USA - не є підставою, яка б свідчила, що нерезидент за контрактом не розрахувався з резидентом і валютна виручка до країни не надійшла. В SWIFT та довідці банку зазначено, що платежі здійснено за контрактом між належними сторонами, але за платника по контракту платежі здійснено іншою особою, - переведення боргу не забороняється міжнародним та українським законодавством, і можливість відшкодування ПДВ з бюджету залежить тільки від факту надходження валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом.

Крім того згідно з вищевказаним нормами законодавства перевірка на відповідність ВДМ законодавству належить до компетенції митних органів: в разі, якщо експортна ВДМ оформлено належним чином, товари пропускаються за митний кордон, податкові органи приймають відповідні ВДМ, по яких було фактично здійснено експорт, з метою перевірки правильності обчислення податків та інших дій за компетенцією податкового органу.

У акті перевірки також є посилання на експертний висновок Дніпровської регіональної митної лабораторії від 29.03.2004 № 03-04/178 про те, що мембрани іоно-селективного електрода виробництва ТОВ НПО "Полімерпром" та ТОВ "Артем" за зовнішнім виглядом не відповідають вимогам таблиці ТУ-У 33.2-30190933-001-2003. Також згідно з висновком Українського державного хіміко-технологічного університету м. Дніпропетровськ від 11.06.2006 № 08-01-546 зразок товару, який згідно з вантажними митними деклараціями експортувалися позивачем, має властивості "мембрани", наведені в описі до патенту на винахід та ТУ-У 33.2-30190933-001-2003, але не може мати характеристики при виготовлені за калькуляцією ТОВ „Артем" від 28.11.2003.

Разом з тим відповідач не довів, що зразки для дослідження були надані саме з тієї партії мембран, яку поставляв позивач в межах своїх господарських операцій, а зв'язок між тими мембранами, які досліджувались при проведені експертизи, і мембранами, які поставлялись позивачем в межах своїх господарських операцій, відсутній, а відтак, такі експертні висновки не є належним доказом.

Крім того під час митного оформлення партії товару, що оформлювалось по вищевказаним ВМД митними органами були відібрані зразки, які були надані до центральної митної лабораторії. Митним органом було отримана позитивна відповідь щодо відповідності товару даним, зазначеним у ВМД, що відповідачем не спростовано.

Також позивач надав експертні висновки Київської обласної ТТП про відповідність ціни експортованого товару контрактам, укладеним між позивачем та фірмою „Gilpatrick Trade Company” та висновок № 2921 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.05.2004 про те, що зразки експортованого товару відповідають заявленому коду УКТ ЗЕД та ціні контракту. При перевірці ці документи податковим органом до уваги не взяті.

Як підтверджено матеріалами справи, експортна вартість мембран визначалась позивачем та нерезидентом як договірна. Доказів того, що на вказану продукцію встановлені державні фіксовані ціни, суду не надано. Таким чином висновок відповідача про те, що об'єкт оподаткування є переоціненим, матеріалами справи не підтверджується.

Відповідно до положень п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування, при цьому товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією. Згаданий Закон не містить посилань про необхідність підтвердження статусу нерезидента, а єдиним підтвердженням експорту товару є наявність належно оформленої митної вантажної декларації. Зважаючи на ту обставину, що мембрани, експортовані позивачем, перетнули митний кордон України, що підтверджується вищезгаданими вантажними митними деклараціями, оформленими належним чином у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" від 9 червня 1997 № 574, Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 № 307 (у редакції наказу Держмитслужби України від 18 квітня 2002 р. № 207), суд вважає, що позивач правомірно застосував нульову ставку ПДВ.

Крім того суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку передбачають, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Як встановлено судом, в акті перевірки відповідачем не зазначено жодних обставин та конкретних доказів, які б підтверджували факт непереміщення товару через кордон, а такий висновок ДПА у Київській області є лише припущенням.

Згідно з п. 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Оскільки в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних  припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та  різного роду  висновків щодо  дій посадових  осіб  підприємства, суд приходить до висновку, про те, що відповідачем не доведено належним чином того, що позивачем не експортовано вищезазначений товар.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної чи іншої відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів, шахрайство тощо) осіб, які діяли від імені ТОВ "Укрмісцепром плюс", а також від імені його постачальників та покупців товару.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою виконувати надані їм права.

За таких обставин посадові особи податкового органу під час проведення перевірки не мали права самостійно на свій розсуд робити висновки про відсутність факту перетину товаром кордону за вищевказаними господарськими операціями, не зібравши та не вказавши матеріальних чи документальних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини,   які  за  законом  повинні  бути  підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

До справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження ”безтоварності” здійсненої позивачем господарської операції. Відповідачами не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про неперетин товаром митного кордону за розглянутими господарськими операціями носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами і спростовується наданими позивачем доказами.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання) за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Згідно з пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платника податків  (посадову  особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти  оподаткування,  що  призводить до  заниження податкового   зобов'язання   у  великих розмірах,  такий  платник податків   додатково   до  штрафів,  визначених  цим  пунктом, за наявності  підстав  для  їх  накладення  сплачує  штраф  у розмірі п'ятдесяти   відсотків від  суми  недоплати,  але  не  менше  ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Належних та допустимих доказів того, що посадову  особу чи посадових осіб позивача засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, а також  або позивач  декларував переоцінені об'єкти  оподаткування, суду не надано.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на додану вартість за розглянути епізодом у загальній сумі 1.109.599,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 1.109.599,00 грн. на підставі пп. 17.1.3 та пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є необґрунтованим.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується  принципом  законності, відповідно  до  якого  органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт  владних  повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин справи, поданих доказів та вимог законодавства.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.  94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69, 70, 71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової адміністрації в Київській області від 23.12.2005 № 0000813210/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрмісцепром плюс»судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              О.О. Євсіков

        Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –24.07.2006.