Постанова

від 17.07.2006 по справі 11/229-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/229-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17.07.2006р.м.Київ№ 11/229-230-А

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Промкабель-електрика”

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Суддя Євсіков О.О.

                                                            Секретар судового засідання Зайченко А.С.

Представники

від позивача:                    Реутов І.В. (предст. за дов.);

від відповідача:          Большакова К.А. (предст. за дов.).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.07.2006 о 10 год. 25 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21.07.2006 на 16 год. 15 хв., про що повідомлено представникам сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промкабель-електрика»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.05.2006 № 000322238/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2003 року на суму 58.274,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 58.274,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 29.137,00 грн. грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 58.274,00 грн.

Ухвалою суду від 30.05.2006 відкрито провадження у справі № 11/230-А, призначено попереднє судове засідання.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю „Промкабель-електрика” звернулося до Господарського суду міста Києва з окремим позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському  районі м. Києва від 16.05.2006 № 000323238/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18.681,00 грн., в т.ч. 12.454,00 грн. –основний платіж та 6.277,00 грн. –штрафні санкції.

Ухвалою суду від 30.05.2006 відкрито провадження у справі № 11/229-А, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 15.06.2006 об'єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративні справи: № 11/229-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Промкабель-електрика” до Державної податкової інспекції у Печерському  районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.05.2006 № 000323238/0 та № 11/230-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Промкабель-електрика” до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.05.2006 № 000322238/0; справі присвоєно № 11/229-230-А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні експортних операцій у травні 2003 року позивач правомірно та у відповідності до ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” обчислював ПДВ за нульовою ставкою, а тому підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ у відповідача не було. Надходження валютних коштів за операцією з експорту товару (резонатори марки РК-391 з частотою 11934,448 кГц) підтверджується наявними у позивача та наданими до матеріалів справи доказами, якими також спростовується висновок податкового органу про непідтвердження експорту товару.

Відповідач проти позову заперечує. У запереченні  на позов зазначає, що згідно з експертним висновком Харківського національного університету радіоелектроніки від 06.02.2004 обладнання заводу „Кратон” (м. Алчевськ), на якому згідно документів наданих до перевірки виготовлявся вказаний товар, знаходиться в занедбаному технічному стані, який вказує на непридатність цього обладнання для виготовлення подібної продукції. Також згідно з висновком Дніпропетровського національного університету від 22.12.2004 зазначений товар не є резонаторами марки РК-391 з частотою 11934,448 кГц.

Крім того відповідач зазначає, що згідно з висновком Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.02.2004 щодо дослідження зразків резонаторів кварцевих було встановлено, що ринкова вартість досліджуваних кварцевих резонаторів станом на 01.01.2002 становила 0,80 грн., а на момент проведення експертизи –1,00 грн. за один кварцевий резонатор. При цьому позивач придбав кварцеві резонатори (згідно наданих документів) у ТОВ "Компанія "Промбізнеспроект" по ціні 32,50 грн. за одну одиницю товару, що на думку відповідача не відповідає середнім ринковим цінам.

Також відповідач стверджує, що статус компанії, якій згідно з вантажними митними деклараціями позивачем експортовано товар, а саме:  компаній SІА Rіkі І.V (Латвія), як нерезидента не підтверджений, тому, на думку відповідача, позивач не мав права застосовувати нульову ставку з ПДВ.

З урахуванням наведеного, відповідач стверджує, що фактичне переміщення товару через митний кордон України не підтверджується.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши  пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 16.05.2006 № 000322238/0, яким позивачу згідно з пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, пп. 4.7 ст. 4 , пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2003 року на суму 58.274,00 грн.; відповідно до п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001, визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 58.274,00 грн. та на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” та п. 8 вказаної Інструкції застосовано штрафні санкції в розмірі 29.137,00 грн. грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 58.274,00 грн.;

- від 16.05.2006 № 000323238/0, яким позивачу згідно з пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, пп. 4.7 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18.681,00 грн., в т.ч. 12.454,00 грн. –основний платіж та 6.277,00 грн. –штрафні санкції.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва № 171/23-8/30782951 від 28.04.2006 (далі –акт перевірки), в якому зазначається про порушення позивачем п. 4.7 ст. 4 та пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за травень 2003 року суму податку на додану вартість у розмірі 70.728,00 грн.

Висновки акта перевірки співпадають з доводами відповідача, викладеними у запереченні на позовну заяву, і зводяться до того, фактичне переміщення товару через митний кордон України за господарською операцією позивача з фірмою-нерезидентом SІА Rіkі І.V (Латвія) щодо продажу на експорт товару вартістю 353.641,90 грн. (без ПДВ) не підтверджується. Тому відповідач вважає, що застосування нульової ставки по ПДВ позивачем в травні 2003 року здійснено безпідставно, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у жовтні на 58.274,00 грн. та заниження податкового зобов'язання з цього податку на суму 70.728,00 грн.

До справи позивачем надані копії договорів, додатків та специфікацій до них, вантажних митних декларацій, платіжних документів, банківських виписок, про які зазначено в акті перевірки щодо придбання та подальшого експорту товару.

Як свідчать вказані документи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промкабель-93", правонаступником якого є позивач, і Приватним підприємством "Ексім-Д" (м. Дніпропетровськ) (комісіонер) укладено договір комісії № 13-05/03 ДК від 13.05.2003 (далі - договір комісії), відповідно до якого позивач передав комісіонеру на реалізацію резонатори в кількості 10.800 шт. вартістю 32,73 грн. кожний, загальною вартістю 353.484,00 грн.

Прийом-передачу резонаторів від позивача до комісіонера було здійснено за актом № 1 від 13.05.2003 прийому-передачі товару на комісію до договору комісії № 13/05-ОЗДК від 13.05.2003.

Договором комісії передбачено обов'язок комісіонера здійснити реалізацію належних позивачеві резонаторів за межами митної території України з їх вивезенням за межі митної території України за ціною не нижче 353.484,00 грн., а також виконати всі необхідні митні та інші формальності, пов'язані з доставкою резонаторів покупцеві, укласти договір з підприємством-декларантом (митним брокером) та зазначити позивача в графі 2 ВМД "Відправник/Експортер".

На виконання своїх зобов'язань за договором комісії комісіонер здійснив продаж резонаторів компанії SІА Rіkі І.V (Латвія, м. Рига) за ціною 353.641,90 гривень, що підтверджується актом від 29.05.2003 виконаних робіт № 29/05/П до договору комісії № 13/05-ОЗДК від 13.05.2003, та у відповідності до умов договору комісії перерахував зазначені кошти на користь позивача.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що вартість одного резонатора була визначена відповідно до висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №В-2747 від 14.05.2003, в якому зазначено, що вартість одного резонатора кварцового РК-391 частотою 11.934,443 кГц складає 32,20 - 38,54 гривень. Доказів того, що на вказану продукцію встановлені державні фіксовані ціни суду не надано.

Враховуючи зовнішньоекономічний характер операції, комісіонер вжив заходів щодо митного оформлення резонаторів при перетині митного кордону України, уклавши відповідний договір з ТОВ "Самур", яке здійснило оформлення вантажно-митної декларації із зазначенням позивача в якості експортера. Факт перетину резонаторами митного кордону підтверджується вантажно-митною декларацією № 11003/3/000810 від 29.05.2003, а також вантажною накладною № 257-4211 0681 від 29.05.2003 авіакомпанії "Австрійські авіалінії" (Austrian Airlines).

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2003 року позивачем задекларовано експортні операції, що оподатковуються за ставкою 0 %, на користь фірми-нерезидента SІА Rіkі І.V (Латвія, м. Рига) у розмірі 353.641,90 грн.

Дані факти встановлені актом перевірки, не заперечуються відповідачем, а також підтверджується матеріалами справи, в т.ч. всіма переліченими вище документами, оригінали яких оглянуто судом в судовому засіданні, а копії долучено до справи.

Всі вище вказані договори є дійсними станом на день розгляду спору, в установленому порядку недійсними не визнані.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на час здійснення експортних операцій) визначено, що податкові зобов'язання по ПДВ за нульовою ставкою виникають на дату фактичного вивезення продукції за межі митної території України платником податку, що підтверджене належним чином оформленою ВМД. Тобто умовою застосування нульової ставки при експорті товарів (робіт, послуг) є виконання вимог ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме наявність відповідних документів та виконання платником податків умов поставки, визначених згідно з правилами Інкотермс, які є обов'язковими до виконання (Указ Президента України від 04.10.1994 №567/94 „Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів”).

Згідно зі ст. 8 Митного кодексу України регулювання митною справою здійснюють найвищі органи державної влади та управління.

Спеціально уповноваженим органом  державного управління в галузі митної справи є Державний митний комітет, який приймає нормативні акти відповідно до Митного кодексу України та інших законів України. Забороняється регулювання митної справи прямо не передбаченими у законодавстві України актами і діями державних та недержавних органів.

Відповідно до ст. 9 Митного кодексу безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України, які здійснюють у т.ч.: контроль за додержанням законодавства про митну справу, вдосконалення митного контролю і оформлення товарів при переміщенні через митний кордон України,  боротьбу з контрабандою та порушенням митних правил.

Згідно зі ст.ст. 22, 23, 24, 37, 38, 50, 85 Митного Кодексу України митний контроль  здійснюється службовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду, обліку предметів, що переміщуються через митний кордон. Під час вивезення за межі митної території України товари перебувають під митним контролем. Митний контроль починається з моменту ввезення товарів в зону митного контролю і подання необхідних документів на такі товарів, до моменту вивезення товарів за межі митної території України, тобто до митного оформлення товарів. Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці. Операції, що входять до митного оформлення, і порядок їх здійснення визначається Державним митним комітетом України. Митне оформлення здійснюється в місцях розташування митниць, а також може здійснюватись в зонах митного контролю. Переміщення (ввезення або вивезення з митної території) через митний кордон України товарів здійснюється в місцях розташування митниць.

Розділом 8 Митного Кодексу України регулюється виникнення факту порушення митних правил, провадження у справах про порушення митних правил та встановлює відповідальність за такі порушення, у т.ч. ст.109 встановлює відповідальність за недоставлення в митний орган України предметів та документів.

Законом України “Про митну справу в Україні” (далі - Закон) визначено правові основи організації  митної  справи  в Україні,

Згідно зі ст. ст. 1, 4 Закону митна  справа включає в  себе  встановлення  порядку та організацію переміщення через митний кордон України  товарів і предметів, обкладення митом, оформлення,  здійснення  контролю  та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні.

Митні органи України безпосередньо здійснюють митну справу.

Відповідно до ст. ст. 6, 8 Закону до компетенції митних органів України належить контроль за митним оформленням та оподаткуванням товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, боротьба з контрабандою та іншими  порушеннями митних правил. Товари та інші предмети  переміщуються  через  митний  кордон України під митним контролем. Переміщення  через  митний кордон України товарів та  інших  предметів  підлягає митному оформленню.

Відповідно до Положенням “Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення”, затвердженого наказом Державної митної служби України №771 від 08.12.1998, зареєстрованим в Мін'юсті України 22.01.1999 за № 42/3335, (далі –Положення № 771) розробленого з метою встановлення надійного контролю за переміщенням товарів та інших предметів між митницями України, контроль за доставкою товарів в митницю призначення здійснює митниця призначення цих товарів (п. 1.9 Положення).

Згідно з п.1.10 Положення № 771 у разі виявлення фактів недоставки вантажу в митницю призначення справу про порушення митних правил заводить митниця, якій було надане відповідне зобов'язання.

Відповідно до п. 3.1 Положення № 771 для здійснення контролю за доставкою вантажів, що вивозяться з митної території України (напрямок переміщення експортний кордон) та переміщуються з метою експорту використовується вантажна митна декларація. Згідно розділу 3 Положення митниця відправлення протягом чотирьох годин після завершення митного оформлення експорту товарів передає інформацію за ВМД до центральної бази в БД ІАМУ засобами електронного зв'язку. При надходженні вантажу до прикордонної митниці призначення зазначена митниця робить оперативний запит до БД ІАМУ, щодо експортної ВМД та перевіряє відповідність вантажу відомостям, зазначеним у ВМД. Після надходження вантажу в митницю призначення він береться під контроль цієї митниці. Одразу після здійснення пропуску експортного вантажу за межі митної території України  інспектор митниці для зняття цього експортного відправлення з контролю передає в оперативному режимі до БД ІАМУ інформацію про пропуск вантажу, у т.ч. дату і час перетину митного кордону.

У разі виявлення порушення митних правил справа про таке порушення заводиться відповідно до п.1.10 Положення (п. 3.15).

Відповідач не подав суду доказів про виявлення факту порушення митних правил позивачем або комісіонером, що діяв за договором комісії.

Відповідно до типової технології митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів, затвердженої наказом ДМСУ від 30.12.1998 №828 (зареєстрована в Мінюсті України №32/3325 від 21.01.1999) митне оформлення  - сукупність дій, пов'язаних з пропуском в України чи за її межі товарів, переміщуваних через митний кордон.  Митне оформлення здійснюється у 4 етапи. Четвертий етап закінчується повним оформленням ВМД. ВМД вважається оформленою в разі наявності на всіх її аркушах номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Відповідно до ст.ст. 2, 6, 8 “Положення про вантажну митну декларацію”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997, вантажна митна декларація –заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, … а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.  ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Згідно з Інструкцією “Про порядок заповнення вантажної митної декларації”, затвердженою наказом ДМСУ №307 від 09.07.1997 (зареєстрована в Мін'юсті України 24.09.1997 за №443/2247):

графа –1 містить відомості про тип ВМД, який застосовується, літери ЕК –визначають напрямок переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з України;

графа-17 містить відомості про країну призначення;

графа-29 містить відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.

Надана позивачем вантажна митна декларація № 11003/3/000810 від 29.05.2003 (фактурна вартість: 353.641,90 грн.) на підтвердження вивезення (експорту) товару має  особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, визначають країну призначення,  найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні (Дніпровська регіональна митниця).

Згідно з вказаною ВМД відправником/експортером товару виступає ТОВ "Промкабель-електрика"; одержувачем/імпортером виступає SІА Rіkі І.V (Латвія, м. Рига). Особа, відповідальна за фінансове врегулювання, - ТОВ "Ексім-Д". Опис товару: резонатор кварцовий РК 391 з частотою 11.934,448 кГц у кількості 10.800 шт. Виробник: з-д "Інтеграл" (м. Київ)

Згідно з пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”  податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Митна вантажна декларація позивача оформлена належним чином, підтверджує виконання умов договорів та факт перетину товаром митного кордону, що засвідчено уповноваженим державним органом.

Також суд зазначає, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України „Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції” від 01.03.2002 №243 на оригіналі п'ятого основного аркуша („примірник для декларанта”) вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Таким чином чинне законодавство чітко визначає форму, зміст та порядок складання документа –ВМД –який має бути належним підтвердженням (в т. ч. доказом в судовому процесі) здійснення експортної операції в разі відповідності цього документа вимогам нормативних актів.

В матеріалах справи є копії п'ятого аркуша вищевказаної ВМД. Митна декларація має напис про фактичне вивезення товарів за межі митної території України. Так, вантажна митна декларація № 11003/3/000810 від 29.05.2003 містить напис Дніпровської регіональної митниці, засвідчений підписом відповідальної особи та гербовою печаткою митниці, наступного змісту: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі: 31.05.2003р.», що повністю відповідає Постанові Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 №243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції».

Постачальником обладнання позивачу є ТОВ "Компанія „Промбізнеспроект". Зазначене підприємство є юридичною особою, зареєстроване платником ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Факт отримання податкових накладних від зазначеного підприємства, та перерахування йому коштів за отриманий товар, в т.ч. податку на додану вартість, відповідачем також не заперечується.

Відтак, всі вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем виконано, у т.ч. ст.6 п.6.1., ст.8 п.8.1. Закону.

Розглядаючи спір по суті, суд також враховує наступне.

Відповідач в акті перевірки посилається на висновки експертизи Дніпропетровського національного університету від 22.12.2004, в якому зазначено, що надані для дослідження зразки резонаторів кварцових не є кварцовими резонаторами марки РК-391 з частотою 11934,448 кГц. Разом з тим відповідач не вказує, що зразки для дослідження були надані саме з тієї партії резонаторів кварцових, яку поставляв позивач в межах своїх господарських операцій, а зв'язок між тими резонаторами, які досліджувались при проведені експертизи, і резонаторами, які поставлялись позивачем в межах своїх господарських операцій, відсутній, а відтак, такий експертний висновок не є належним доказом.

Відповідач в акті перевірки також посилається на висновки експертизи Харківського національного університету радіоелектроніки від 06.02.2004 щодо технічного стану цеху по виготовленню кварцових резонаторів Заводу "Кратон", в якому зазначено, що технічний стан та обладнання цеху не дозволяють виробляти резонатори кварцові. Разом з тим відповідач не зазначає, в який період проводилося таке дослідження і чи співпадає календарно такий період з проміжком у часі, протягом якого виготовляли кварцові резонатори, які поставляв позивач в межах своїх господарських операцій. Відтак, належність такого експертного висновку, як доказу, відповідачем не доведена.

Також відповідач в перевірки посилається на висновки експертизи Харківського науково-дослідного інституту від 07.02.2004 щодо дослідження зразків резонаторів кварцових було встановлено, що ринкова вартість досліджуваних кварцових резонаторів станом на 01.01.2002 становила 0,80 грн., а на момент проведення експертизи –1,00 грн. за один кварцовий резонатор. При цьому позивач придбав кварцові резонатори (згідно наданих документів) у ТОВ "Компанія "Промбізнеспроект" по ціні 32,50 грн. за одну одиницю товару, що на думку відповідача не відповідає середнім ринковим цінам. Разом з тим відповідач не довів, що зразки для дослідження були надані саме з тієї партії резонаторів кварцових, яку поставляв позивач в межах своїх господарських операцій, а тому зв'язок між тими резонаторами, які досліджувались при проведені експертизи, і резонаторами,  які  поставлялись  позивачем  в  межах своїх господарських операцій, відсутній.

Крім цього, як встановлено судом вище, вартість одного резонатора, експортованого позивачем, була визначена у відповідності до висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № В-2747 від 14.05.2003, в якому зазначено, що вартість одного резонатора кварцового РК-391 частотою 11.934,443 кГц складає 32,20 - 38,54 гривень. Доказів того, що на вказану продукцію встановлені державні фіксовані ціни суду не надано.

Відповідач також посилається на лист Управління по боротьбі з корупцією в ОДПС ДПА України № 1129/27-00/15 від 11.10.2005, в якому зазначено про направлення запиту до Управління фінансової поліції Латвії щодо підтвердження статусу нерезидента компанії SІА Rіkі І.V (Латвія, м. Рига). Згідно отриманої відповіді було встановлено, що компанія SІА Rіkі І.V (Латвія, м. Рига) не знаходиться за юридичною адресою та є "фіктивним підприємством".

Також відповідач зазначає, що згідно інформації СБУ Департаменту контррозвідувального захисту економіки держави службою авіаційної безпеки авіакомпанії "Дніпроавіа", який здійснює перевірку всіх вантажів, що відправляються за кордон через аеропорт "Дніпропетровськ", за період з 01.04.2003 по 30.12.2003 резонаторів кварцових РК-391 з частотою 11934,448 кГц (виробник ЗАТ "Завод "Інтеграл" (м. Київ) не зафіксовано вивезення за кордон. При цьому відповідач не зазначає, яким саме чином вказана інформація йому надавалась.

Лист Управління по боротьбі з корупцією в ОДПС ДПА України також не спростовує факту здійснення експортної операції, оскільки не свідчить про відсутність у підприємства SІА Rіkі І.V (Латвія, м. Рига) правосуб'єктності на здійснення зовнішньоекономічних експортно-імпортних операцій. Тому названий лист та відомості з різних відомств не є допустимими засобами доказування. Інших доводів відповідачем не наведено.

Разом з тим у відповідності до положень п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування, при цьому товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією. Згаданий Закон не містить посилань про необхідність підтвердження статусу нерезидента, а єдиним підтвердженням експорту товару є наявність належно оформленої митної вантажної декларації. Зважаючи на ту обставину, що резонатори, експортовані позивачем, перетнули митний кордон України, що підтверджується вищезгаданою вантажно-митною декларацією, оформленою належним чином у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" від 9 червня 1997 № 574, Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 № 307 (у редакції наказу Держмитслужби України від 18 квітня 2002 р. № 207), а також вантажною накладною № 257-42110681 від 29.05.2003 авіакомпанії "Австрійські авіалінії" (Austrian Airlines), суд вважає, що позивач правомірно застосував нульову ставку ПДВ.

Крім того суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку передбачають, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Як встановлено судом, в акті перевірки відповідачем не зазначено жодних обставин та конкретних доказів, які б підтверджували факт непереміщення товару через кордон, а такий висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва є лише припущенням.

Згідно з п. 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Оскільки в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних  припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та  різного роду  висновків щодо  дій посадових  осіб  підприємства, суд приходить до висновку, про те, що відповідачем не доведено належним чином того, що позивачем не експортовано вищезазначений товар.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою виконувати надані їм права.

За таких обставин посадові особи податкового органу під час проведення перевірки не мали права самостійно на свій розсуд робити висновки про відсутність факту перетину товаром кордону за вищевказаними господарськими операціями, не зібравши та не вказавши матеріальних чи документальних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини,   які  за  законом  повинні  бути  підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

До справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження ”безтоварності” здійсненої позивачем господарської операції. Відповідачами не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про неперетин товаром митного кордону за розглянутими господарськими операціями носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами і спростовується наданими позивачем доказами.

В частині визначення позивачу до сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58.274,00 грн. згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2006 № 000322238/0 та застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 29.137,00 грн. суд відзначає наступне.

Як встановлено ст.  67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не  посягати  на  права  і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст.  92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування” встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” податкове  зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суми  податку,  що  підлягають  сплаті  до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників відповідача, підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58.274,00 грн. відповідач зазначає п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001, відповідно до якого у разі коли за наслідками перевірки  виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

На час затвердження цієї Інструкції єдиним нормативним актом, що давав таку правову кваліфікацію зазначених фактів і правовідносин, був Указ Президента України № 857/98 від 07.08.1998 „Про деякі зміни в оподаткуванні”, який відповідно до п. 4 перехідних положень Конституції України мав силу Закону.

Пунктом 17 зазначеного Указу було встановлено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Разом з тим цей Указ втратив чинність відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу XV Конституції України (згідно з п. 18 Прикінцевих положень Закону України від 25.03.2005 N2505-IV «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності 31.03.2005).

Пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них встановлюється виключно законами України.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Отже, суд відзначає, що в правовому полі України на момент прийняття відповідачем спірного рішення були відсутні закони (чи нормативні акти, прирівняні до них), які б встановлювали таку правову кваліфікацію відповідних фактів і правовідносин, яку містив п. 17 Указу Президента України № 857/98 від 07.08.1998 „Про деякі зміни в оподаткуванні” та п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001. При цьому ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не містять вказаної правової кваліфікації.

Як встановлено ч. ч. 1-3 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином у відповідача не було підстав застосовувати до позивача заходи юридичної відповідальності, а саме визначати до сплати податкове зобов'язання за основним платежем в сумі 58.274,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 29.137,00 грн., передбачені Інструкцією ДПА України, затвердженою наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001, а не законами України, як того вимагає Конституція.

Не приймається судом також і посилання відповідача на пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з наступних підстав.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання) за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на додану вартість за двома спірними податковими повідомленнями-рішеннями у загальній сумі 70.728,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 29.137,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2006 № 000322238/0 та у розмірі 6.277,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2006 № 000323238/0 на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є необґрунтованим. м.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується  принципом  законності, відповідно  до  якого  органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт  владних  повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин справи, поданих доказів та вимог законодавства.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.07.2006 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 6,80 грн. (3,40 грн. + 3,40 грн. у двох об'єднаних справах) компенсації не підлягають та покладаються на нього.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському  районі м. Києва від 16.05.2006 № 000322238/0.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському  районі м. Києва від 16.05.2006 № 000323238/0.

Судові витрати у розмірі 6,80 грн. покласти на позивача.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              О.О. Євсіков

        Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –21.07.2006.