Постанова

від 10.07.2006 по справі 11/248-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/248-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10.07.2006р.м.Київ№ 11/248-А

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Корпорація Енерготрансінвест»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання нечинним наказу, направлення, зобов'язання утриматися від дій.

Суддя Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Зайченко А.С.

Представники:

від позивача       Кропивницький М.А. –предст. (довір. в справі)

від відповідача Дяченко Ю.В. –держ. под. інсп. (довір. в справі)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.07.2006 о 15 год. 37 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17.07.2006 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 10.07.2006 з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом, в якому просить визнати нечинним наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №337 від 31.05.2006 щодо здійснення позапланової перевірки Закритого акціонерного товариства «Енерготрансінвест»; визнати нечинним направлення №498/23-9 від 31.05.2006 на проведення позапланової документальної перевірки ЗАТ «Енерготрансінвест»з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 по 31.03.2006 та просить зобов'язати відповідача утриматися від вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції ДПА в АР Крим Соловйової Л.В. від 21.04.2006 у кримінальній справі №10577020140.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні наказ та направлення не відповідають вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції відповідача як державного органу.

Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що всі дії, вчинені відповідачем при проведенні виїзної позапланової перевірки позивача, ґрунтувались на підставі чинних норм законодавства і без будь-яких порушень процедури призначення та проведення таких перевірок.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали справи, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, заступником прокурора АР Крим 05.12.2005 порушено кримінальну справу №10577020140 за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ЗАТ «Корпорація Енерготрансінвест» за ознаками, передбаченими ч. 3 ст. 212 КК України (копія постанови наявна у справі).

Старшим слідчим ПМ ДПА в АР Крим, майором податкової міліції Соловйовою Л.В. на підставі ст. ст. 66, 114, 130 КПК України винесено постанову від 21.04.2006 про призначення позапланової документальної перевірки ЗАТ «Корпорація Енерготрансінвест»з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), в т. ч. за фактом здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лендер»(м. Сімферополь) за період з 01.01.2004 по 31.03.2006.

Постанова слідчого від 21.04.2006 про призначення позапланової документальної перевірки ЗАТ «Корпорація Енерготрансінвест»мотивована тим, що під час досудового слідства встановлені наступні обставини. Посадові особи ТОВ «Лендер», код ЄДРПОУ 32924825, в період з червня 2004 року по серпень 2004 року, уклавши договори  на придбання природного газу та на його реалізацію зокрема з ЗАТ «Корпорація «Енерготрансінвест»в ккількості 150,0 тис. куб. м. газу на суму 40590,0 тис. грн., в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», здійснивши «безтоварні операції»з придбання та реалізації природного газу, який фактично не придбавався  в ТОВ «Квартекс», м. Житомир, ТОВ «Кордо», м. Миколаїв, та ТОВ «Діавест», м. Вінниця, и не продавався в ТОВ «Стандарт-Газ», м. Київ, в ЗАТ «Корпорація «Енерготрансінвест», м. Київ, та ТОВ «Фірма «Джерело», г. Київ, необґрунтовано завищили податковий кредит в податкові декларації з ПДВ за червень 2004 року в сумі 10010195 грн та в податковій декларації з ПДВ за липень 2004 року на суму 3333333 грн., та, відповідно, занизили податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 13343528 грн., що потягло фактичне нанадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Як зазначено в постанові слідчого, із матеріалів справи слідує, що посадові особи ЗАТ «Корпорація «Енерготрансінвест», м. Київ, з метою ухилення від сплати податків використовували ТОВ «Лендер»як зв'язувальний ланцюг для здійснення безтоварної операції з купівлі-продажу природного газу і транзиту грошових коштів  між підприємствами м. Києва і міст Житомир, Миколаїв и Вінниця. Враховуючи, що ЗАТ «Енерготрансінвест»здійснило безтоварну угоду, чим порушило вимоги пп. 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також з метою всебічного, повного и об'єктивного розслідування кримінальної справи, отримання доказів, слідчим призначено позапланову документальну перевірку позивача.

ДПІ у Печерському районі м. Києва у зв'язку з вказаною Постановою слідчого був прийнятий Наказ №337 від 31.05.2006 щодо здійснення позапланової перевірки ЗАТ «Корпорація Енерготрансінвест»(як зазначено в наказі –код за ЄДРПОУ 3220909) та видане Направлення №498/23-9 від 31.05.2006 на перевірку, в яких зазначено про призначення позапланової документальної перевірки ЗАТ «Енерготрансінвест» (як зазначено в направленні –код за ЄДРПОУ 32209097) з посиланням на ч. 10, 13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.  

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно зі ст. 111 вказаного Закону позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Згідно з ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції Закону України від 12.01.2005 N 2322-IV) позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.  

Водночас згідно з ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції Закону України від 25.03.2005 N 2506-IV) позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

При цьому суд відзначає, що відповідно до ч. ч. 13-15 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»обмеження у підставах пр?оведення перевірок платникі?в податків, визначені цим Зако?ном, не поширюються на перевір?ки, що проводяться на зверненн?я такого платника податків, аб?о перевірки, що проводяться пі?сля порушення кримінальної с?прави проти платника податкі?в (посадових осіб платника под?атків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням опер?ативно-розшукових справ або р?озслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), щ?о знаходяться в їх провадженн?і. Перевірки платників податк?ів органами податкової міліц?ії проводяться у порядку, вста?новленому Законом України "Пр?о оперативно-розшукову діяль?ність", Кримінально-процесуал?ьним кодексом України, іншими? законами України.

Як свідчать матеріали справи, видача наказу та направлення на проведення позапланової перевірки позивача ґрунтувались на тому, що слідчим з особливо важливих справ відділу податкової міліції АР Крим Соловйовою Л.В. була прийнята постанова, винесена на підставі розгляду матеріалів  кримінальної справи № 10577020140, про що зазначено в спірному наказі.

Згідно зі ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьом?у Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова. У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що? виносить постанову, її прізви?ще, справа, в якій провадиться слідство, і обгрунтування прийнятого рішення, а також стаття цього Кодексу, на підставі як?ої прийнято рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КПК України особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

Згідно ч. 3 ст. 66 КПК України, у передбачених законом випадках особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі.

Частинами 1, 3, 5 ст. 114, ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і? несе повну відповідальність? за їх законне і своєчасне проведення.

Слідчий по ро?зслідуваних ним справах впра?ві давати органам дізнання до?ручення і вказівки про провад?ження розшукних та слідчих ді?й і вимагати від органів дізна?ння допомоги при провадженні? окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими.

Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язков?ими для виконання всіма підпр?иємствами, установами і орган?ізаціями, посадовими особами? і громадянами.

Слідчий має право провадити слідчі дії в інших слідчих районах і вправі доручити провадження цих дій відповідному слідчому або органу дізнання, які зобов'язані це доручення виконати в десятиденний строк.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що в даному випадку при розгляді адміністративної справи не підлягають застосуванню обмеження у підставах проведення перевірок платника податків, визначені частинами 6-8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». В самому наказі зазначено, що він прийнятий на підставі ч. 13 ст. 11-1 вказаного Закону.

На час прийняття рішення в адміністративній справі постанова слідчого від 21.04.2006 є чинною, не скасована і не змінена.

При цьому суд не приймає посилань позивача на те, що згідно зі ст. 101 КПК України державні податкові інспекції не відносяться до органів дізнання, а згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до функцій державних податкових інспекцій в районах у містах не входить виконання доручень слідчого; а також на порушення слідчим меж розслідування фактів, за якими порушено кримінальну справу, оскільки з урахуванням вимог КАС та КПК України оцінка постанов слідчого щодо їх відповідності чинному законодавству віднесена до компетенції прокуратури та суду в межах кримінального процесуального законодавства і виходить за межі компетенції адміністративного суду.

Разом з тим, розглядаючи спір по суті, суд відзначає наступне.

Як зазначено в спірному наказі №337 від 31.05.2006, підставою проведення позапланової перевірки є постанова слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції ДПА в АР Крим Соловйової Л.В. від 21.04.2006, винесена на підставі розгляду матеріалів кримінальної справи № 10577020140.

Суд вважає, що не може бути підставою для видання державним органом наказу інший владний акт, який не містить припису на виконання певних дій саме цим державним

органом.

Згідно із вказаною постановою слідчого проведення перевірки не доручено жодному чітко визначеному державну органу, в т. ч. органу дізнання, попереднього слідства, експерту тощо. Отже, постановою слідчого проведення перевірки не доручено Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва. Інших підстав проведення позапланової виїзної перевірки відповідачем у наказі не наведено. Тому посилання відповідача на вказану постанову слідчого як на підставу для видання спірного наказу не підтверджується її змістом. Відповідачем не надано доказів того, що на проведення перевірки за постановою слідчого його уповноважено іншим актом органу досудового слідства, який призначив перевірку. Беручи до уваги відсутність доручення слідчого відповідачу на проведення перевірки, суд вважає, що наказ №337 від 31.05.2006 суперечить вимогам закону, оскільки виданий відповідачем з перевищенням повноважень.

Зважаючи на те, що в спірному наказі йдеться про перевірку з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) позивачем за період з 01.01.2004 по 31.03.2006, в т. ч. за фактом здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лендер», суд бере до уваги і те, що відповідачем в 2005 році вже було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2005, про що було складено Акт № 88/23-4-32209097 від 07.10.2005.

Крім того відповідач допустив окреме формальне порушення, невірно вказав найменування підприємства, що перевіряється. В спірних наказі та направленні на проведення позапланової документальної перевірки вказано ЗАТ «Енерготрансінвест». Але відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію позивача (копія –у справі) його найменуванням є - ЗАТ «Корпорація Енерготрансінвест», ідентифікаційний код 32209097.

Також суд відзначає наступне. Згідно з постановою про виїмку від 01.03.2006 старшого слідчого СВ ПМ у АР Крим (копія –у справі) всі документи, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини ЗАТ «Корпорація «Енерготрансінвест»та ТОВ «Лендер»вилучені, що підтверджується протоколом виїмки від 27.04.2006 (копія –у справі).

Відповідно до ст. 83 КПК України документи є джерелом доказів, якщо в них викладені або за?свідчені обставини, які мають? значення для справи. У тих випадках, коли документи мають ознаки, вказані в статті 78 цього Ко?дексу, вони є речовими доказам?и. Таким чином вилучення самим слідчим органом документів, які є джерелом доказів стосовно предмету доказування в кримінальній справі, фактично унеможливило проведення перевірки позивача щодо його господарських відносин з ТОВ «Лендер»за місцезнаходженням позивача у м. Києві.

Розглядаючи по суті спір в частині визнання нечинним спірних наказу та направлення на перевірку, суд бере до уваги таке.

Частиною 1 ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача –суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій.

Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000 передбачено, що акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і  характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт –це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж  до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі –акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Суд звертає увагу на те, що Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000 передбачено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Розглядаючи спір в цій частині, суд бере до уваги, що спірні наказ та направлення на перевірку є документами, визначеними Законом України «Про державну податкову службу в Україні»як обов'язкові для пред'явлення суб'єкту господарювання при проведенні позапланової перевірки і є обов'язковою підставою для платника податків для допущення визначених в цих документах осіб до проведення позапланової перевірки. При цьому можливість визнання цих документів як актів суб'єкта владних повноважень недійсними (нечинними) передбачена як самим Законом України «Про державну податкову службу в Україні», так й іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст.  71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як визначено ч. ч. 1-3 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на всі наведені встановлені судом фактичні обставини в їх сукупності, вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання нечинними наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №337 від 31.05.2006 щодо здійснення позапланової перевірки позивача та  направлення №498/23-9 від 31.05.2006 на проведення позапланової документальної перевірки ЗАТ «Корпорація Енерготрансінвест»підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги зобов'язати відповідача утриматися від вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання постанови слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу податкової міліції ДПА в АР Крим Соловйової Л.В. від 21.04.2006 у кримінальній справі №10577020140, то суд відзначає, що вказана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як зазначалося вище, постанова слідчого прийнята органом досудового слідства на підставі норм КПК України. Оцінка постанов слідчого та їх відповідності чинному законодавству віднесена до компетенції прокуратури та суду в межах кримінального процесуального законодавства і виходить за межі компетенції адміністративного суду. Водночас роз'яснення таких постанов, надання доручень на їх виконання, в т. ч. в майбутньому, визначеним законодавством державним органам чи їх підрозділам, чинним кримінально-процесуальним законодавством віднесено до компетенції слідчого, обмежувати діяльність якого адміністративний суд не вправі. Так само адміністративний суд не вправі повністю обмежити на майбутнє діяльність суб'єкта владних повноважень - відповідача в спірній частині за відсутності конкретних реальних підстав для цього.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто –3, 40 грн.

Оскільки позовні вимоги задовольняються судом частково, судові витрати позивача у вигляді судового збору в сумі 3,40 грн. на підставі ст.  94 КАС України підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок Державного бюджету в половинному розмірі (пропорційно до задоволених вимог з урахуванням їх немайнового характеру).

Керуючись статтями ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №337 від 31.05.2006 щодо здійснення позапланової перевірки Закритого акціонерного товариства «Корпорація Енерготрансінвест», код за ЄДРПОУ 32209097, з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 по 31.03.2006.

Визнати нечинним направлення №498/23-9 від 31.05.2006 на проведення позапланової документальної перевірки ЗАТ «Корпорація Енерготрансінвест», код за ЄДРПОУ 32209097, з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 по 31.03.2006.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Корпорація Енерготрансінвест»1,70 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           О.О. Євсіков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –17.07.2006.