Постанова

від 21.07.2006 по справі 11/279-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/279-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21.07.2006р.м.Київ№ 11/279-А

за позовомБлагодійної організації «Інститут стратегічних оцінок»

до  Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва,

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Головуючий суддя Євсіков О.О.,

                                                                                судді Копитова О.С.,

                                                                                                     Хрипун О.О.

                                                            Секретар судового засідання Зайченко А.С.

Представники

від позивача       Цицкішвілі В.А. (предст. за дов.);Горбенко О.М. (предст. за дов.);

від відповідачаДяченко Ю.В. (предст. за дов.).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.07.2006 о 15 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.07.2006 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено представникам сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Обставини справи:

Благодійна організація «Інститут стратегічних оцінок»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень:

- від 09.12.2005 № 272239/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7.261.250,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 4.007.500,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 3.253.750,00 грн.;

- від 22.02.2006 № 272239/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7.261.250,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 4.007.500,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 3.253.750,00 грн.;

- від 22.02.2006 № 0001092309/1, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 5.250,00 грн.;

- від 06.04.2006 № 0001092309/2, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 5.250,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва з 23.11.2005 по 06.12.2005 було проведено позапланову перевірку позивача без наявності на те законних підстав та з порушенням ст. ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”. За результатами перевірки відповідачем було складно акт, який не відповідає вимогам п. п. 1.7, 2.3.4, 4.1, 4.2, 4.3 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327. Відтак позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо проведення перевірки та складання за її результатами акта.

По суті донарахованих податкових зобов'язань з податку на прибуток позивач зазначає, що  протягом 2004 року –І, ІІ та ІІІ кварталів 2005 року на його рахунок були перераховані кошти у розмірі 16.030.000,00 грн. засновником позивача - Президентським фондом Леоніда Кучми „Україна” у вигляді членського внеску, який в розумінні пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є безповоротною фінансовою допомогою (добровільним пожертвуванням) та не підлягає оподаткуванню податком на прибуток.

З урахуванням наведеного позивач вважає безпідставним донарахування йому податкових зобов'язань і штрафних санкцій та просить визнати недійсними спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідач у письмових заперечення на позов, його представники у судових засіданнях позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що з 23.11.2005 по 06.12.2005 відповідачем було проведено виїзну позапланову документальну перевірку на підставі наказу начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва та відповідного направлення на перевірку, що повністю відповідає  положенням Закону України „Про державну податкову службу”. По суті спору відповідач зазначає, що отримані позивачем кошти відображені ним на бухгалтерському рахунку № 40 „Статутний капітал”. Оскільки Статутом позивача не передбачено формування та розмір статутного фонду, на думку відповідача, надходження грошових коштів у розмірі 16.030.000,00 грн. є доходом, отриманим з інших джерел, ніж  визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 ст.  7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому у відповідності до п. 7.11.9 вказаного Закону позивач зобов'язаний сплатити податок на прибуток з вказаного доходу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши  пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем –Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва з посиланням на п. 7. ч. 6 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” була призначена та проведена виїзна позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача –Благодійної організації „Інститут стратегічних оцінок” за період з 27.12.2003 по 01.10.2005, за результатами якої було складено акт від 06.12.2005 № 176/23-9/26388237 (далі –акт перевірки).

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.12.2005 № 272239/0, яким позивачу згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.11.1, 7.11.3, 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та відповідно до пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7.261.250,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 4.007.500,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 3.253.750,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ та п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (в редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 № 82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 238/5429) позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 13.02.2006 № 3448/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги вказане податкове-повідомлення-рішення було залишене без змін. Також у вказаному рішенні зазначено про невірний розрахунок застосованих до позивача штрафних санкцій, в зв'язку з чим рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 13.02.2006 № 3448/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги збільшено суму штрафних санкцій на 5.259,00 грн.

На підставі рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 13.02.2006 № 3448/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 22.02.2006 № 272239/1, яким позивачу згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.11.1, 7.11.3, 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та відповідно до пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7.261.250,00 грн., в т,ч. основний платіж у розмірі 4.007.500,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 3.253.750,00 грн.;

- від 22.02.2006 № 0001092309/1, яким позивачу згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.11.1, 7.11.3, 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та відповідно до пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 5.250,00 грн.

За результатами подальшого адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2006 № 0001092309/2, згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.11.1, 7.11.3, 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та відповідно до пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 5.250,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що протягом 2004 року –І, ІІ та ІІІ кварталів 2005 року на рахунок позивача були перераховані кошти у розмірі 16.030.000,00 грн. засновником Благодійної організації „Інститут стратегічних оцінок” - Президентським фондом Леоніда Кучми „Україна” з призначенням платежу „засновницький внесок до статутного фонду згідно Статуту від 26.12.2003, без ПДВ”. Отримані позивачем кошти відображені ним на бухгалтерському рахунку № 40 „Статутний капітал”. Оскільки Статутом позивача не передбачено формування та розмір статутного фонду, в акті перевірки зроблено висновок про те, що надходження грошових коштів у розмірі 16.030.000,00 грн. є доходом, отриманим позивачем з інших джерел, ніж  визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому відповідно до пп. 7.11.9 вказаного Закону позивач зобов'язаний сплатити податок на прибуток з вказаного доходу, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.

Загальним законом, що регулює правовий режим благодійних організацій, є Закон України «Про об'єднання громадян»від 16 червня 1992 року N 2460-ХІІ. Спеціальним законодавством, що регулює діяльність цього виду громадських організацій є, зокрема, Закон України «Про благодійництво та благодійні організації»від 16 вересня 1997 року  № 531/97-ВР та Закон України «Про гуманітарну допомогу»від 22 жовтня 1999 року № 1192-ХІV.

Питання державної реєстрації благодійних організацій регулюється Законом України «Про благодійництво та благодійні організації», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15 травня 2003 року N 755-IV, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій»від 30 березня 1998 року № 382 та наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр об'єднань громадян та благодійних організацій» від 14 грудня 1998 року N66/5.

Нормативне визначення поняття «благодійна організація»наводиться у абзаці четвертому статті 1 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", згідно з яким благодійна організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно з цим Законом.

В свою чергу відповідно до абзацу третього статті 1 цього ж Закону благодійна діяльність визначена як добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" засновником благодійної організації та їх компетенція, а саме: засновниками (засновником) благодійної організації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності. Засновник благодійної організації приймає рішення про заснування благодійної організації, затверджує статут (положення), формує орган управління організацією, заслуховує звіти наглядової ради щодо контролю за цільовим використанням коштів і майна благодійної організації, вирішує інші питання, віднесені цим Законом та статутом (положенням) благодійної організації до його компетенції.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" серед джерел формування майна та коштів благодійних організацій на першому місці зазначаються внески засновників (засновника) та інших благодійників.

Відповідно до Цивільного кодексу України, благодійна організація належить до юридичних осіб приватного прав, що створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Так, відповідно до наведеної загальної норми - частини другої статті 87 Цивільного кодексу України та спеціальної норми законодавства - статті 12 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" благодійна організація діє на підставі статуту (положення) благодійної організації.

З аналізу вимог законодавства щодо змісту статуту (положення) благодійної організації, що визначені у частині першій статті 88 Цивільного кодексу України та у статті 12 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" вбачається, що законодавство не застосовує такого поняття як статутний капітал (фонд) благодійної організації, не встановлює для цих непідприємницьких установ мінімального розміру статутного капіталу, не містить вимог щодо обов'язкового зазначення його розміру у статуті (положенні) благодійної організації.

Як підтверджено матеріалами справи, статут позивача не містить положень щодо формування та розміру статутного фонду.

Для статуту (положення) благодійної організації обов'язковою вимогою відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 12 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" також є зазначення положень щодо джерел фінансування та порядку використання майна і коштів благодійної організації.

Як зазначалось вище, серед джерел формування майна та коштів благодійних організацій законодавством перш за все зазначаються внески засновників (засновника) та інших благодійників. Такий пункт зазначено і у статуті позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд відзначає, що чинне законодавство України не використовує такого поняттям як статутний капітал (фонд) благодійної організації, не встановлює для цих непідприємницьких установ мінімального розміру статутного капіталу, не містить вимог щодо обов'язкового зазначення його розміру у статуті (положенні) благодійної організації, не вимагає внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру об'єднань громадян та благодійних організацій та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб —підприємців.

Для цілей оподаткування благодійні фонди (організації), створені у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, розглядаються як неприбуткові організації відповідно до абзацу «б»підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, та підлягають внесенню до Реєстру неприбуткових організацій (установ) за ознакою неприбутковості 0005 згідно з наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку визначення структури ознаки неприбуткових установ (організацій)»від 03 липня 2000 року №355 та наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ»від 11 липня 1997 року № 232.

Як підтверджено довідкою ДПІ у Печерському районі м. Києва № 6947/10/15-411 та не заперечується сторонами, позивачу присвоєно код неприбутковості та внесено до Реєстру неприбуткових організацій групи Б 0005 „Благодійні фонди і Благодійні організації”.

Відповідно до абзацу 2 п. «в»пп. 4.2.7 п. 4.2 ст.  4 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валового доходу суми суми надходжень до неприбуткових установ і організацій згідно з вимогами пункту 7.11 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.11.3 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «б»підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 цього Закону, отримані зокрема у вигляді коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань.

В  свою  чергу  до  нормативного  визначення  поняття  «безповоротна фінансова допомога»відповідно до підпункту 1.22.1  пункту 1.22 статті  1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включається крім іншого сума коштів, передана   платнику   податку   згідно   з   договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Отже, визначальним критерієм віднесення певних сум коштів до безповоротної фінансової допомоги є те, щоб умови правочину на підставі, якого здійснювалась передача таких коштів, не передбачали відповідної компенсації чи повернення таких коштів.

Як вбачається з вищенаведених норм законодавства, внесок засновника благодійної організації є благодійним внеском, віднесеним до основних джерел формування майна та коштів позивача як благодійної організації, внесений з добровільною безкорисливою метою, що не передбачає одержання прибутків від надання цього внеску та використовується з метою виконання статутних завдань благодійної організації - позивача.

Таким чином, внесок засновника благодійної організації для цілей оподаткування має розглядатися як безповоротна фінансова допомога відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки умови передачі цього внеску не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів.

Тому кошти, отримані благодійною організацією - позивачем від благодійної організації –засновника Президентського фондом Леоніда Кучми „Україна” з призначенням платежу «засновницький внесок», на думку суду, мають розглядатися як безповоротна фінансова допомога відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та на підставі підпункту 7.11.3 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звільнятися від оподаткування як доходи неприбуткової організації, отримані у вигляді коштів, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Суд також враховує, що зазначену позицію фактично підтримує і ДПА України, виклавши її в листі від 06.10.2004 N 8883/6/15-1316 за результатами розгляду листа благодійної організації щодо порядку оподаткування членських внесків благодійних організацій та сплати соціальних внесків. Так, у листі ДПА України вказано, що оскільки членські внески членів благодійної організації (а фактично і засновницький внесок єдиного засновника благодійної організації) не передбачають грошової компенсації, тобто надаються безоплатно, то такі доходи не підлягають оподаткуванню у разі їх отримання благодійною організацією, яка включена до реєстру неприбуткових установ та організацій.

Щодо зробленої позивачем бухгалтерської проводки: Дт 31 (Рахунки в банках) Кт 40 (Статутний капітал) суд відзначає наступне. Відповідно до  ст.  4  Закону України «Про  бухгалтерський облік та фінансову звітність»одним  із  основних  принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Пунктом 5 статті 8 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»будь-якому підприємству надано право самостійно визначати облікову політику підприємства, обирати систему регістрів обліку, порядку та способу реєстрації та узагальнення інформації з додержанням єдиних засад та з урахуванням особливостей своєї діяльності. Рахунок 40 міг використовуватися позивачем з метою аналітичного, більш детального обліку надходжень благодійних внесків, щоб відокремити інформацію про розмір внесків засновника та інших благодійників.

Враховуючи, що внески засновника розглядаються законодавством як безповоротна   фінансова допомога, по закінченню фінансового року засновницькі внески були відображені позивачем по кредиту рахунку 48 (Цільове фінансування і цільові надходження), що відповідачем не заперечується.

Розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що протягом травня-червня 2005 року на підставі направлення начальника ДПІ у Печерському районі ні м. Києва № 820/23-57 від 04 травня 2005 року посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва було здійснено комплексну планову документальну перевірку Благодійної організації „Інститут стратегічних оцінок", код ЄДРПОУ 26388237, на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 27.12.2003 по 31.12.2004. За результатами перевірки не встановлено порушень податкового та валютного законодавства, зокрема за епізодом перерахування позивачу коштів у розмірі 16.030.000,00 грн. засновником Благодійної організації „Інститут стратегічних оцінок” - Президентським фондом Леоніда Кучми „Україна”, про що складено Довідку № 75/23-57/26388237 від 23.06.2005 (стор. 11 та 19).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем була проведена виїзна позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 27.12.2003 по 01.10.2005 з посиланням на п. 7. ч. 6 ст. 111  Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, що зазначено у наказі начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.11.2005 та направленні на перевірку від 23.11.2005.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу” (у редакції, яка діяла на час перевірки позивача) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до п. 7 ч. 6 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у випадку, коли стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків.

Згідно з ч. 1 ст. 112 Закону України „Про державну податкову службу” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

- направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Відповідачем не надано суд жодних доказів того, що стосовно посадових осіб позивача у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим виникла потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача.

Таким чином доказів наявності підстав проведення позапланової перевірки позивача суду також не надано.

Як встановлено ст.  3 Закону України „Про державну податкову службу”, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позапланову перевірку позивача, здійснену Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва з 23.11.2005 по 06.12.2005 призначено та проведено податковим органом без дотримання вимог чинного законодавства щодо призначення та проведення як планових, так і позапланових перевірок суб'єктів господарювання.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання) за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Згідно з пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платника податків  (посадову  особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти  оподаткування,  що  призводить до  заниження податкового   зобов'язання   у  великих розмірах,  такий  платник податків   додатково   до  штрафів,  визначених  цим  пунктом, за наявності  підстав  для  їх  накладення  сплачує  штраф  у розмірі п'ятдесяти   відсотків від  суми  недоплати,  але  не  менше  ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Належних та допустимих доказів того, що посадову особу чи посадових осіб позивача засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, а також того, що позивач  декларував переоцінені або недооцінені об'єкти  оподаткування, суду не надано.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на прибуток за розглянути епізодом у загальній сумі 4.007.500,00 грн., застосування штрафних санкцій у розмірі 3.259.000,00 грн. на підставі пп. 17.1.3 та пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є необґрунтованим.

Згідно з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт  владних  повноважень не довів  правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується  принципом  законності, відповідно до якого органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірних рішень недійсними, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст. 12 ГПК України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні 21.07.2006 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат, а саме: судового збору, та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача компенсації не підлягають та покладаються на нього.

118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені позивачем платіжним дорученням від 07.06.2006 № 1202, відшкодуванню судовим рішенням не підлягають, оскільки не є обов'язковим платежем для подачі позовної заяви, визначеним КАС України, і можуть бути повернуті позивачу шляхом звернення з відповідною заявою до ДП „Судовий інформаційний центр”.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.12.2005 № 272239/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.02.2006 № 272239/1.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.02.2006 № 0001092309/1.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.04.2006 № 0001092309/2.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя

судді                                         О.О. Євсіков

                                        О.С. Копитова

                                                    О.О. Хрипун

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –26.07.2006.