Ухвала

від 20.06.2011 по справі 1786-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1786-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

УХВАЛА

20.06.2011Справа №5002-19/1786-2011

За заявою боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Опткомпанія», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 37066051)

про банкрутство

Суддя Мокрушин В.І.                                                                                                                         

представники:

Від боржника – не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Опткомпанія» звернулось до Господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство у порядку, передбаченому ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.04.2011 р. порушено провадження по справі та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.06.2011 р. провадження по справі відкладено, у зв'язку з неявкою боржника та необхідністю витребування додаткових доказів по справі необхідних для вирішення питання про застосування до боржника подальшої процедури банкрутства в порядку ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Боржник явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Неявка учасників по справі у судове засідання не є перешкодою для вирішення питання по суті про застосування до боржника процедури банкрутства ліквідації в порядку ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Розглянувши заяву боржника про визнання його банкрутом, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до боржника процедури банкрутства ліквідації в порядку ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14.05.1992 р. № 2343-XII із змінами і доповненнями), якщо вартості майна боржника – юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Частиною 2 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14.05.1992 р. № 2343-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що за результатами розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується банкрутом.

Отже, метою судового засідання по розгляду заяви боржника є остаточне з'ясування майнового та фінансового положення боржника, за результатами якого, суд при наявності підстав виносить постанову про визнання боржника банкрутом за спрощеною ліквідаційною процедурою.

Суд, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, повинен дослідити наявність або відсутність необхідних передумов для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті  51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14.05.1992 р. № 2343-XII із змінами і доповненнями) та встановити обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про необхідність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст.5  Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14.05.1992 р. № 2343-XII із змінами і доповненнями) провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14.05.1992 р. № 2343-XII із змінами і доповненнями), Господарським процесуальним кодексом України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), іншими законодавчими актами України.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначається, що судам слід застосовувати положення Закону в системному взаємозв'язку з приписами інших законів.

Відповідно до статті 105 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями)

учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до ст.111 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог  кредиторами  складає  проміжний  ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний   баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про  ліквідацію юридичної особи.

Згідно ст.110 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), якщо  вартість  майна  юридичної  особи, що ліквідується, є недостатньою для задоволення  вимог  кредиторів,  юридична  особа  ліквідується   в порядку,  встановленому  законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених вимог закону, необхідними передумовами для звернення ліквідаційної комісії боржника із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство у порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є: оцінка вартості наявного майна боржника, у разі його наявності, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів, встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості та т.і.

З матеріалів справи вбачається, що боржник звернувся з заявою про визнання його банкрутом без передумов необхідних для такого звернення, зокрема, у заяві про банкрутство відсутні та заявником не надані суду відомості про те, чи проводилася належним чином оцінка наявного майна боржника, у разі його наявності, чи зроблена публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, чи повідомлявся орган державної реєстрації про ліквідацію вказаного підприємства у встановленому законом порядку, чи повідомлялися податкові органи про ліквідацію особи та чи здійснювали вони відповідну перевірку діяльності банкрута та чи складався проміжний ліквідаційний баланс.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення (а.с.57-59),  з чого вбачається, що не було дотримано порядку, встановленого ст.105 ЦК України, та не повідомлено орган, що здійснює державну реєстрацію, про прийняття рішення про ліквідацію підприємства.

Боржником у заяві не наведено та не надано суду доказів недостатності вартості майна для задоволення вимог кредиторів.

Не надано суду і проміжного ліквідаційного балансу, складеного ліквідаційною комісією після закінчення  строку для пред'явлення вимог кредиторами та затвердженого органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, який повинен містити відомості про склад майна підприємства, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторських вимог та результат їх розгляду.

Також не надано суду відомостей про здійснення публікації оголошення згідно з вимогами ст.105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості.

Також суду не надано відповідних відомостей про перевірку його діяльності податковими органами перед зверненням до суду.

Встановити та з'ясувати дійсне фінансове положення боржника шляхом проведення аналізу фінансового стану боржника щодо виявлення неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства чи доведення до банкрутства також неможливо через відсутність та ненадання заявником фінансових документів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище вимог закону в їх взаємному зв'язку з приписами ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вказані обставини не можуть бути достатніми підставами для визнання боржника банкрутом в порядку ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки заявником не дотримано зазначеного порядку проведення ліквідації підприємства, що свідчить про відсутність необхідних передумов для звернення із даною заявою про банкрутство.

Наданий боржником аудиторський висновок суд не може прийняти до уваги у зв?язку з тим, що суду не надано відповідних доказів, які підтверджують можливість цієї особи надавати такі висновки.

Оскільки законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли виявлено безпідставність вимог боржника, за заявою якого було порушено справу про банкрутство, Верховний суд України у постанові Пленуму від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» надав роз'яснення, що судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для визнання боржника банкрутом та застосування до боржника спрощеної процедури ліквідації, передбаченої ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

На підставі викладеного, керуючись ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14.05.1992 р. № 2343-XII із змінами і доповненнями) та п.1-1 ч.1 ст.80, 86 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями),  суд –

УХВАЛИВ:

·          Провадження по справі № 5002-19/1786-2011 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Опткомпанія» (ідентифікаційний код 37066051)  припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.