Рішення

від 12.05.2011 по справі 5023/3389/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІ ВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. ка нцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2011 р. Справа № 5023/3389/11

вх. № 3389/11

Суддя господарського суд у Погорелова О.В.

при секретарі судового зас ідання Болтенко А.Ю.

за участю представників ст орін:

позивача - ОСОБА_1, за дор ученням, відповідача - Зінчен ко В.А., директор,

розглянувши справу за поз овом Відкритого акціонерн ого товариства "Вовчанський агрегатний завод", м. Вовчансь к

до Товариства з обмежен ою відповідальністю "Спеціум ЛТД", м. Харків

про визнання договору укла деним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позово м, в якому просить суд визнати укладеним договір підряду № 143/2010 на модернізацію приводу с танка моделі 16А20 (інвентарний номер 11366) від 23.07.2010 року. Судові в итрати просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засіда ння сторони звернулись до су ду з заявою про фіксацію судо вого процесу за допомогою ве дення протоколу судового зас ідання в паперовій формі. Вка зана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, щ о відповідає нормам чинного законодавства.

12.05.2011 року до господарського суду від позивача надійшла з аява, в якій він, відповідно до ст. 22 ГПК України змінює предм ет позову та просить суд визн ати договір підряду № 143/2010 на мо дернізацію приводу станка мо делі 16А20 (інвентарний номер 11366) від 23.07.2010 року, укладений між ст оронами - дійсним.

Суд, дослідивши заяву, вислу хавши представника позивача , а також враховуючи те, що, від повідно до статті 22 Господарс ького процесуального кодекс у України, позивач вправі до прийняття рішення по спра ві збільшити розмір позовни х вимог за умови дотримання встановленого порядку досуд ового врегулювання спору у випадках, передбачених статт ею 5 цього Кодексу в цій части ні, відмовитись від позову аб о зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право з мінити предмет або підставу позову шляхом подання письмо вої заяви, приймає надану зая ву до провадження та продовж ує розгляд справи з її урахув анням.

12.05.2011 року до господарського суду від відповідача надійшо в відзив на позовну заяву, в як ому він позов визнає. Просить суд не покладати на нього суд ові витрати, оскільки спір ви ник не з його вини.

Суд, дослідивши відзив та до дані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуальн ого кодексу України, щодо обо в`язку господарського суду в итребувати у сторін документ и і матеріали, що необхідні дл я вирішення спору, кореспонд уються з диспозитивним право м сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України в изначає одним з принципів су дочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх п ереконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, ств орені належні умови для нада ння сторонами доказів та зді йснені всі необхідні дії щод о витребування додаткових до казів, та вважає за можливе ро зглянути справу за наявними у ній та додатково поданими н а вимогу суду матеріалами та документами.

З' ясувавши всі фактичні о бставини, на яких ґрунтуютьс я позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, зас лухавши пояснення представн ика позивача, представника в ідповідача, суд встановив на ступне.

23 липня 2010 року між сторонами було укладено Договір підря ду № 143/2010 на модернізацію приво ду станка моделі 16А20, інвентар ний № 11366, відповідно до умов як ого, відповідач зобов'язався здійснити роботи з модерніз ації станка моделі 16А20.

В процесі виконання робіт, в зв2язку зі зміною цін на поста вляємого обладнання, додатко вою угодою № 1 від 30.09.2010 року до До говору було збільшено вартіс ть робіт з 99997,60 грн. до 103011,66 грн.

Платіжним дорученням № 2156 ві д 01.10.2010 року позивач здійснив оп лату по договору.

Роботи за даним договором п ідряду були виконані у г рудні 2010 року, що підтвердж ується актом № 1 приймання вик онаних робіт.

01 грудня 2010 року відповідач в идав позивачу податкову накл адну за № 871.

Згідно з Законом України “П ро податок на додану вартіст ь” позивач звернувся до Вовч анської міжрайонної державн ої податкової інспекції про включення даної податкової н акладної для формування пода ткового кредиту.

20 квітня 2011 року податковим п овідомленням-рішенням № 0000010701/0 позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування ПД В на підставі акту “Про резул ьтати позапланової перевірк и ПАТ “Вовчанський агрегатни й завод”(код ЄДРПОУ 14309847) з питан ь достовірності нарахування суми бюджетного відшкодуван ня податку на додану вартіст ь на розрахунковий рахунок в установі банку за січень 2011 ро ку, яка виникла за рахунок від 'ємного значення з ПДВ, що декл арувалось у грудні 2010 року” за № 213/07-14309847.

На аркуші 13 даного акту визн ачено: “Під час проведення по запланової перевірки ПАТ “ВА З”(код ЄДРПОУ 14309847) з питань дост овірності нарахування суми б юджетного відшкодування под атку на додану вартість на ро зрахунковий рахунок в устано ві банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємног о значення ПДВ, що декларувал ось у грудні 2010 року був отрима ний акт від 25.03.2011р. № 8210/2305/22722099 про ре зультати невиїзної документ альної перевірки Товариства з обмеженою відповідальніст ю “Спеціум ЛТД”(код ЄДРПОУ 2272209 9) щодо отримання підтверджен ня відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відно сини з платником податків ТО В Фірма “Снарк ЛТД”(код ЄДРПО У 24139808) та ТОВ “Полігон”(код ЄДРП ОУ 30883726) за період липень-груден ь 2010 року.

Згідно акту перевірки, скла деного ДПІ у Дзержинському р айоні м. Харкова, встановлено порушення ч. І ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недо держання вимог зазначених ст атей в момент вчинення право чинів по придбанню та реаліз ації газу за грудень 2010 року, ві дсутності об'єктів, які підпа дають під визначення ст. З, ст. 4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 ро ку за № 168/97-ВР “Про податок на до дану вартість” зі змінами та доповненнями (в редакції, що д іяла на момент вчинення пору шення) та ст.185, ст.187, ст.188, ст.198 Пода ткового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ. Внаслідок вище зазначених порушень податко ві зобов'язання та податкови й кредит ТОВ “Спеціум ЛТД” за липень-грудень 2010 року визнан і недійсними”.

Позивач звернувся до госпо дарського суду з позовом, в як ому просить визнати спірний договір дійсним.

Надаючи правову кваліфіка цію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та пр авових підстав позовних вимо г, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського Кодексу Укра їни господарським визнаєтьс я зобов' язання, що виникає м іж суб' єктом господарюванн я та іншим учасником (учасник ами) відносин у сфері господа рювання з підстав, передбаче них Господарським Кодексом У країни, в силу якого один суб' єкт (зобов' язана сторона, в т ому числі боржник) зобов' яз аний вчинити певну дію госпо дарського чи управлінсько-го сподарського характеру на ко ристь іншого суб' єкта (вико нати роботу, передати майно, с платити кошти, надати інформ ацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб' єкт ( управнена сторона, в тому чис лі кредитор) має право вимага ти від зобов' язаної сторони виконання її обов' язку.

Договором є домовленість д вох або більше сторін, спрямо вана на встановлення, зміну а бо припинення цивільних прав та обов' язків. Відповідно д о статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні догово ру, виборі контрагента та виз наченні умов договору з урах уванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного зако нодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст догов ору становлять умови (пункти ), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов' язковими відповідно до актів цивільного законод авства. (п. 1 ст. 626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК Ук раїни).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладен им, якщо сторони в належній фо рмі досягли згоди з усіх істо тних умов договору. Істотним и умовами договору є умови пр о предмет договору, умови, що в изначені законом як істотні або є необхідними для догово рів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоч а б однієї із сторін має бути д осягнуто згоди.

Частиною 2 статті 180 Господар ського Кодексу України також передбачено, що господарськ ий договір вважається укладе ним, якщо між сторонами у пере дбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо у сіх його істотних умов. Істот ними є умови, визнані такими з а законом чи необхідні для до говорів даного виду, а також у мови, щодо яких на вимогу одні єї із сторін повинна бути дос ягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України пр и укладенні господарського д оговору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити пр едмет, ціну та строк дії догов ору.

Частиною 1 статті 193 ГК Україн и встановлено обов' язок су б' єктів господарювання та і нших учасників господарськи х відносин виконувати госпо дарські зобов' язання нале жним чином відповідно до за кону, інших правових актів, д оговору, а за відсутності кон кретних вимог щодо виконанн я зобов' язання - відповідно до вимог, що звичайно ставля ться.

Аналогічні вимоги щодо вик онання зобов' язання закріп лені і в статті 526 ЦК України. Пр и цьому, відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов' язковим для виконання обома сторонами.

Укладений договір є підста вою для виникнення у його сто рін господарських зобов' яз ань, а саме майново-господарс ьких зобов' язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (стат тями 11, 202, 509 ЦК України) і відпові дно до ст. 629 ЦК України є обов' язковим для виконання сторон ами.

Судом надана належна право ва оцінка відносинам сторін. За своєю правовою природою м іж сторонами укладено догові р підряду.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може супе речити цьому Кодексу, іншим а ктам цивільного законодавст ва, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України - під ставою недійсності правочин у є недодержання в момент вчи нення правочину стороною (ст оронами) вимог, які встановле ні частинами першою - третьою , п'ятою та шостою статті 203 цьог о Кодексу.

Матеріали справи та поясне ння представників сторін у с удовому засіданні свідчать, що позивач і відповідач як юр идичні особи мають цивільну право- та дієздатність; догов ір був підписаний сторонами в силу вільного волевиявленн я учасників договору відпові дно до статті 627 Цивільного ко дексу України, із досягнення м згоди щодо всіх істотних ум ов договору, договір сторона ми виконувався згідно з його умовами.

Таким чином, матеріали спра ви не містять доказів на підт вердження обставин, з якими з акон пов' язує недійсність п равочинів, зокрема: невідпов ідності змісту правочину вим огам Цивільного Кодексу Укра їни, іншим актам цивільного з аконодавства, а також мораль ним засадам суспільства; від сутності право- дієздатності сторін правочину; відсутнос ті свободи волевиявлення уча сників правочину та невідпов ідності волевиявлення їх вну трішній волі; не спрямованос ті правочину на реальне наст ання правових наслідків, що о бумовлені ним; дійсність дог овору позивачем за первісним позовом, всупереч вимог ст. 4-3, 33, 44 ГПК України, не спростована .

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є прав очин, якщо його недійсність в становлена законом (нікчемни й правочин). У цьому разі визна ння такого правочину недійсн им судом не вимагається.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, в изначено, що недійсний право чин не створює юридичних нас лідків, крім тих, що пов' язан і з його недійсністю.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсн ими” визначений перелік прав очинів, які є нікчемними як та кі, що порушують публічний по рядок (ст. 228 ЦК України): правоч ини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобо д людини і громадянина) право чини, спрямовані на знищення , пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави , Автономної Республіки Крим , територіальної громади, нез аконне заволодіння ним. Таки ми є правочини, що посягають н а суспільні, економічні та со ціальні основи держави, зокр ема: правочини, спрямовані на використання всупереч закон у комунальної, державної або приватної власності; правоч ини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне во лодіння, користування, розпо рядження об'єктами права вла сності українського народу - землею як основним націонал ьним багатством, що перебува є під особливою охороною дер жави, її надрами, іншими приро дними ресурсами (стаття 14 Конс титуції України); правочини щ одо відчуження викраденого м айна; правочин, що порушують п равовий режим вилучених з об ігу або обмежених в обігу об'є ктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямов ані на порушення інших об'єкт ів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публіч ний порядок.

При кваліфікації правочин у за статтею 228 ЦК України має в раховуватися вина, яка вираж ається в намірі порушити пуб лічний порядок сторонами пра вочину або однією зі сторін. Д оказом вини може бути вирок с уду, постановлений у криміна льній справі, щодо знищення, п ошкодження майна чи незаконн ого заволодіння ним тощо.

Стаття 215 ЦК України розрізн яє поняття нікчемні та оспор ювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів поляга є в тому, що оспорювані правоч ини припускають дійсними, та кими, що породжують цивільні права та обов' язки. Проте їх ня дійсність може бути оспор ена стороною правочину або і ншою зацікавленою стороною у судовому порядку, тобто в так ому разі існує виключно судо вий порядок (спеціальні прав ила) визнання правочину неді йсним.

Згідно ст. 204 ЦК України - прав очин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встано влена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність пр авочину, є приписи, які містят ься: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відпо відно з якою у разі недодержа ння вимоги закону про нотарі альне посвідчення односторо ннього правочину такий право чин є нікчемним; у ч. 1 ст. 220 ЦК Ук раїни, відповідно з якою у раз і недодержання сторонами вим оги закону про нотаріальне п освідчення договору такий до говір є нікчемним; у абзаці 1 ч . 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схва лення правочину, який вчинен о малолітньою особою за межа ми її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) ма лолітньої особи або одним з н их, з ким вона проживає, або оп ікуном, цей правочин є нікчем ним; тощо.

Статтею 207 ГК України передб ачено, що господарське зобов ' язання, що не відповідає ви могам закону, або вчинено з ме тою, яка завідома суперечить інтересам держави і суспіль ства, або укладено учасникам и господарських відносин з п орушенням хоча б одним з них г осподарської компетенції (сп еціальної правосуб' єктнос ті), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного о ргану державної влади визнан о судом недійсним повністю а бо в частині.

Виконання господарського зобов' язання, визнаного суд ом недійсним повністю або в ч астині, припиняється повніст ю або в частині з дня набрання рішення суду законної сили я к таке, що вважається недійсн им з моменту його виконання. У разі якщо за змістом зобов' язання воно може бути припин ено лише на майбутнє, таке зоб ов' язання визнається недій сним і припиняється на майбу тнє.

Наслідки визнання господа рського зобов' язання недій сним застосовуються після ви знання правочину недійсним в ідповідно до статті 208 ГК Укра їни.

Суд зазначає, що сторонами в момент вчинення оспорюваног о правочину додержані всі не обхідні вимоги чинного закон одавства України, він підпис аний двома сторонами, в догов орі зазначені всі необхідні умови, що характерні до догов ору підряду, а саме: предмет, з обов' язання сторін, порядок розрахунків, умови та строк в иконання робіт, відповідальн ість сторін, вирішення спрів , строк дії договору. Крім того , сторони вчинили дії, спрямов ані на виконання договору.

Надані сторонами письмові докази свідчать про те, що спі льні дії позивача та відпові дача при укладенні та викона нні договору, були направлен ні на набуття тих прав та обов ' язків, які випливають саме з цього договору, і таким чино м вказаний правочин спрямова ний на реальне настання прав ових наслідків, що обумовлен і ним.

Щодо можливості захисту ос порюваних прав шляхом визнан ня договору дійсним, суд зазн ачає наступне.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція У країни водночас визнає право кожного будь-якими не заборо неними законом засобами захи щати свої права і свободи від порушень і протиправних пос ягань (частина п' ята статті 55). Це конституційне право не м оже бути скасоване або обмеж ене (частина друга статті 22, ст аття 64 Конституції України).

Відповідно до ст.16 ЦК Україн и, кожна особа має право зверн утися до суду за захистом сво го особистого немайнового аб о майнового права та інтерес у; суд може захистити цивільн е право або інтерес способом , що встановлений договором а бо законом.

Спосіб захисту повинен від повідати правовідносинам, що склалися між сторонами та пр изводити до відновлення пору шеного (оспорюваного) права, о скільки саме відновлення так ого права є метою захисту та о дночасно і його призначенням .

З огляду на наведене вище, с уд вважає за можливе захисти ти цивільне право та інтерес позивача шляхом визнання до говору № 143/2010 від 23.07.2010 року, дійсн им.

Враховуючи викладене, суд в важає договір № № 143/2010 від 23.07.2010 ро ку, таким, що відповідає вимог ам діючого законодавства Укр аїни, у зв' язку з чим позовні вимоги вважає законними, обґ рунтованими, доведеними мате ріалами справи та такими, що п ідлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподі лу судових витрат суд керуєт ься ст. 49 Господарського проце суального кодексу України, в ідповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні дог оворів та з інших підстав дер жавне мито покладається на с торони пропорційно розміру з адоволених позовних вимог. С уми, які підлягають сплаті за проведення судової експерти зи, послуги перекладача, адво ката, витрати на інформаційн о-технічне забезпечення судо вого процесу та інші витрати , пов'язані з розглядом справи , покладаються: при задоволен ні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача ; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони про порційно розміру задоволени х позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справ і слід покласти відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Консти туції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуа льного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити по вністю.

Визнати дійсним договір пі дряду № 143/2010, укладений між Публ ічним акціонерним товариств ом "Вовчанський агрегатний з авод" та Товариством з обмеже ною відповідальністю "Спеціу м ЛТД" 23 липня 2010 року.

Стягнути з Товариства з обм еженою відповідальністю "Спе ціум ЛТД" (61072, м. Харків, пр. Ленін а, 56, оф. 315, р/р 26007035869100 в АТ "УкрСиббан к" м. харкова, МФО 351005, код ЄДРПОУ 22722099) на користь Публічного акц іонерного товариства "Вовчан ський агрегатний завод" (62504, м. В овчанськ, вул. Пушкіна, 2, р/р 260070621 0787 в ПАТ КБ "Правекс-Банк" м. Київ , МФО 321983, код ЄДРПОУ 14309847) - 85,00 грн. де ржавного мита та 236,00 грн. витра т на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набранн я рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення ск ладений та підписаний 13 травн я 2011 року