Рішення

від 16.05.2011 по справі 5023/1808/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/1808/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р.                                                            Справа № 5023/1808/11

вх. № 1808/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В. 

при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився,  відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Юридичний центр "Київ", м. Київ  

до  Чугуївського виробничо-комерційного підприємства "Водозбуд", м. Чугуїв  

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 20398,70 грн. заборгованості, з яких: 19326,22 грн. основний борг, 894,48 грн. пеня, 97,52 грн. 3% річних, 80,48 грн. інфляційні, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1-ЮР/15-09-10, укладеного між сторонами 15.09.2010 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

16.05.2011 року до господарського суду від позивача надійшла телеграма, в якій він просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника позивача в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення клопотання позивача як такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

15.09.2010 року між Приватним Підприємством “Юридичний центр “Київ”(далі - Позивач) та Чугуївським виробничо-комерційним підприємством “Водозбут”, {далі - Відповідач) був укладений Договір доручення  № 1-ЮР/15-09-10.

За умовами п. 2.1. Договору Позивач приймає на себе зобов'язання в межах цієї угоди здійснювати від імені Відповідача комплекс юридичних та фактичних дій відповідно до його письмових вказівок та замовлень з метою представництва та захисту законних інтересів Відповідача перед юридичними та фізичними особами при реалізації Відповідачем своїх прав та обов'язків, а саме: п. 2.1.1. вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від боржників; п. 2.1.2. звертатися до Суду про звернення стягнення на майно боржників, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі, а Відповідач, згідно п. 2.2. Договору приймає від Позивача послуги та виплачує йому винагороду на умовах Договору.

Згідно п. 4.2. Договору показником виконання робіт (наданих послуг) Позивачем за даним Договором є сума погашеної боржником заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок Відповідача.

Згідно п. 4.4. Договору базою для нарахування винагороди Позивача за розрахунковий період є сума заборгованості, погашеної боржником у розрахунковому місяці, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок відповідача.

Згідно п. 4.5. Договору розмір винагороди Позивача складає 25% від фактичної суми погашеної заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується актами (№ 1  від 11.11.2010р., № 2 від 23.12.2010р.) здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Згідно пунктів зазначених актів боржниками Відповідача погашено заборгованості  на загальну суму 125 304,87 грн. (80 193,13+45111.74).

Відповідно до п. 4.5. Договору та п. З актів (№ 1,2) здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) винагорода Позивача складає: 31326,22 грн.

Відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином у встановлений строк, а саме: Відповідач частково сплатив суму винагороди у розмірі 12 000,00 грн. внаслідок чого станом на 01.03.2011р. за ним утворилася заборгованість в сумі 19326,22 грн.

Позивач надіслав претензію № 390 від 17.12.2010 р. на адресу ліквідатора Кардаш С.Л., яка була отримана Відповідачем 27.12.2010р, згідно якої Позивач просив Відповідача сплатити заборгованість в сумі 8 048,28 грн., пеню в сумі 1 247,44 але Відповідач не сплатив суму заборгованості та не відповів на претензію.

Відповідно до п. З  актів здачі-приймання  виконаних робіт та відповідно до  п. 4.6. Договору "Відповідач зобов'язується протягом п'яти календарних днів з моменту підписання цього Акту перерахувати на рахунок Позивача винагороду за виконання робіт за розрахунковий період”.

Відповідно до п. 6.3. Договору, - за несвоєчасну виплату винагороди Позивачу Відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% суми належної до сплати за кожен день прострочки.

Згідно ст. З Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір   пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки  Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.6. Договору, Відповідач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму винагороди протягом 5 календарних днів. Так, Відповідач зобов'язаний був перерахувати позивачу 20 048,28грн. до 17.11.2010р. Але Відповідач перерахував не всю суму винагороди, а тільки 12000,00 грн. Таким чином, заборгованість Відповідача складає: 8 048,28 грн. Позивачем нарахована пеня за період з 18.11.2010 року по 03.03.2011 року, за несвоєчасну виплату винагороди за актом № 1 від 11.11.2010 року у розмірі 470,10 грн.

Згідно п. 5.8. Договору, Відповідач зобов'язаний передавати Позивачу в електронному вигляді та у вигляді документа, підписаного уповноваженими представниками Довірителя завіреного печаткою підприємства інформацію про оплату заборгованості боржниками за житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, за відповідний розрахунковий період із зазначенням залишків заборгованості протягом двох робочих днів з моменту отримання такої інформації, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа наступного місяця, який слідує за розрахунковим.

Відповідач 22.12.2010 р. надіслав на електронну пошту електронною поштою інформацію - “список оплат за період 01.11.2010-15.12.2010.”.

На підставі цієї інформації про сплату заборгованості Позивач склав акт виконаних робіт № 2 від 23.12.2010 р.

Позивач звернувся до незалежної організації з метою підтвердження того факту, що Відповідач надав інформацію про сплату заборгованості за період з 01.11.2010р. по 15.12.2010 р. і на підставі чого позивач склав акт виконаних робіт № 2 від 23.12.2010р.

НВФ “Вікма” надала звіт від 03.03.2011р., в якому чітко зазначається та підтверджується факт надіслання Відповідачем на електронну адресу Позивача інформації про сплату заборгованості за період з 01.11.2010р. по 15.12.2010р.

05.01.2011 року Позивач направив на адресу Відповідача акт № 2 здавання-приймання виконаних робіт, проте підписаного акту виконаних робіт № 2 від 23.12.2010 р. Позивач від Відповідача не отримував.

У зв'язку з тим, що Позивач вже надсилав лист на адресу ліквідатора Кардаш С.Л., який був отриманий ним через 10 днів після надіслання, то пеню за несвоєчасне підписання акту виконаних робіт № 2 від 23.12.2010р. позивач нараховує з наступного: 14.01.2011 р. акт № 2 був надісланий ліквідатору Кардаш С.Л., то датою отримання Позивач вважає 24.01.2011 р.

Відповідно до п. 6.2. Договору Відповідач у разі затримки підписання акта здачі-приймання виконаних робіт сплачує на користь Позивача пеню за кожен день затримки у розмірі 0,5 відсотка від суми, яка належить до сплати за актом.

Згідно ст. З  Закону України “Про  відповідальність  за  несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань”, розмір  пені обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.9. договору,  Відповідач зобов'язаний протягом двох робочих днів з моменту отримання підписаного Позивачем акта здачі-приймання виконаних робіт, підписати його та передати Позивачу.

Відповідач зобов'язаний був підписати акт № 2 від 23.12.2010 р. - 26.01.2011р.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасне підписання акту виконаних робіт № 2 від 23.12.2010р. з 26.01.2011 р. по 03.03.2011р. у розмірі 228,03 грн.

Відповідно до п. 6.3. Договору, Відповідач зобов'язується протягом п'яти календарних днів з моменту підписання цього Акту перерахувати на поточний рахунок Позивача винагороду за виконання робіт за розрахунковий період”.

Отже, Відповідач повинен був перерахувати винагороду протягом п'яти календарних днів з моменту підписання - 26.01.2011 р. Таким чином, пеня нараховується з 01.02.2011р. по 03.03.2011р.

Згідно п.6.3. Договору, за несвоєчасну виплату винагороди Позивачу Відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% суми належної до сплати за кожен день прострочки.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасну виплату винагороди за актом № 2 від 23.12.2010р. у розмірі 196,35 грн.

Згідно п. 5.8. Договору Відповідач зобов'язаний передавати Позивачу в електронному вигляді та у вигляді документу, підписаного уповноваженими  представниками  Відповідача  завіреного   печаткою підприємства інформацію про оплату заборгованості боржниками за відповідний розрахунковий період із зазначенням залишків заборгованості протягом двох робочих днів з моменту отримання такої інформації, але у будь-якому випадку не пізніше 10 числа наступного місяця, який слідує за розрахунковим.

Відповідачем було надано замовлення Позивачу на боржників, а інформація про сплату заборгованості за житлово-комунальні послуги  боржниками Відповідача була   надана   тільки за розрахункові періоди - вересень-жовтень 2010 р., 01.11.-15.12.2010 р.

Позивач надсилав  Відповідачу претензію № 14 від  14.01.2010р.,  згідно  якої Позивач просив відповідача   належним   чином   виконати   п.   5. 8.   Договору, а саме: надати   інформацію   про   погашення заборгованості боржниками за розрахунковий період - грудень 2010 р. Але відповіді та інформації від відповідача Позивач не отримував.

Відповідач надав лист № 25/01-10-1 від 25.01.2011р. про розірвання договору - доручення №1-ЮР/15-9-10 від 15.09.2010р., який Позивач отримав 31.01.2011р.

Згідно п. 6.8. Договору, у разі відмови від Договору з ініціативи Довірителя Довіритель "зобов'язаний письмово разом з попередженням, згідно п. 6.7. договору, надіслати Повіреному інформацію про сплату заборгованості боржниками за всі розрахункові періоди". Відповідач   не   виконав   вищезазначений   пункт   договору,   не   надав   інформації   про   сплату заборгованості боржниками за  всі розрахункові періоди.

Таким чином, на підставі вищезазначеного Позивач вважає, що Відповідач спеціально не виконує зобов'язання п. 5.8. Договору належним чином, навмисно приховує та не надає повної та достовірної інформації стосовно сплати заборгованості та залишків заборгованості за розрахункові періоди по всім боржникам, які були надані Відповідачем Позивачу в замовленні - 6 082 боржників.

Тому, вищезазначені дії Відповідача свідчать про те, що навмисне ненадання Відповідачем інформації про сплату заборгованості боржниками перешкоджає визначенню конкретної суми винагороди Позивачу та виплати її останньому.

Згідно 4.2. Договору, “Показником виконання робіт (наданих послуг) Відповідачем за даним договором є сума погашеної боржником заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок Відповідача”.

Згідно п. 5.11. Договору, “Фактом виконання доручення за цим Договором вважається надходження від боржника коштів у рахунок погашення заборгованості на поточний рахунок Відповідача у відповідному розрахунковому періоді”.

Згідно п. 5.5. Договору, “З моменту надання Замовлення будь-яке погашення заборгованості боржником, на якого подана заявка у встановленому цим Договором порядку, вважається вчиненим за даним договором і є базою для нарахування винагороди Позивачу”.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

          Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Позивач також просить стягнути з відповідача 97,52 грн. 3% річних та 80,48 грн. інфляційних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 20398,70 грн. заборгованості обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179, 232, 343 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Чугуївського виробничо-комерційного підприємства "Водозбут" (63500, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Щорса, 61, код ЄДРПОУ 32415434, р/р 2600800003197 в ПАТ "Райфайзен банк аваль" ХОД, МФО 350589) на користь приватного підприємства "Юридичний центр "Київ" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 23/48, оф. 4, код ЄДРПОУ 36219182, п/р 26009235993700 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) - 19326,22 грн. основного боргу, 894,48 грн. пені, 97,52 грн. 3% річних, 80,48 грн. інфляційних, 203,98 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 17 травня 2011 року