Постанова

від 16.06.2011 по справі 15/328

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "16" червня 2011 р.                                                                                    

Справа № 15/328  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г.

Швеця В.О.

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Уралмаш"

на постанову

Київського апеляційного господарського  суду  09.02.11

у справі

№ 15/328

господарського суду

міста Києва

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Завод "Фрегат"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Уралмаш"

про

стягнення 10320,70 грн.

Представники в судове засідання не з"явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,                              

                                                  ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Завод “Фрегат” звернулося з позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Уралмаш” завод “Фрегат” про стягнення 8970 грн основного боргу, 1169,22 грн пені і 181,48 грн –3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору поставки № УМ-1603-1, а саме поставка останнім позивачу товару, якість якого не відповідала умовам договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.10, ухваленим суддею Хоменко М.Г., позов задоволено. Вирішуючи даний спір, суд установив, що позивач на виконання умов спірного договору здійснив 100 % попередню оплату вартості товару згідно спірного договору поставки, який відповідач зобов’язався поставити. Водночас, встановивши те, що поставлений товар був неналежної якості, суд дійшов висновку про виникнення заборгованості відповідача перед позивачем  в сумі 8970 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірного зобов'язання, суд дійшов висновку про підставність стягнення з останнього, крім основного боргу, також пені і 3 % річних. Приймаючи оскаржуване рішення суд керувався приписами  частини 1 статті 193 і статті 268 Господарського кодексу України, статтями  525, 526, 530, 678 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Верховця А.А. –головуючого, Гарник Л.Л., Іваненко Я.Л., постановою від 09.02.11 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, ТОВ "Торговий дім "Уралмаш" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а матеріали справи скерувати до суду першої інстанції для нового розгляду. Касаційна скарга обґрунтована доводами що до порушення судами обох інстанцій статей 276, 268 Господарського кодексу України, статей 673, 674, 688 Цивільного кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу від Відкритого акціонерного товариства "Завод "Фрегат" до Вищого господарського суду України не надходило.

            Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О.,  переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами обох інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 16 березня 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Завод "Фрегат" –покупець (далі - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Уралмаш" –постачальник (далі - відповідач) уклали договір поставки № УМ-1603-1 (далі-Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов’язався передати у власність, а позивач -   прийняти та оплатити на умовах викладених у даному договорі товар - асортимент, кількість та якість якого вказані в рахунках, які є невід’ємними частинами даного Договору. Пунктом 2.6. Договору передбачено, що позивач здійснює оплату всієї вартості поставленого товару шляхом 100 % передоплати. Позивач, на виконання умов Договору здійснив 100 % попередню оплату вартості товару, який відповідач зобов’язався поставити. Водночас, судами установлено, що відповідач поставив позивачу товар, якість якого не відповідала умовам договору.

Предметом судового розгляду є заявлені Відкритим акціонерним товариством “Завод “Фрегат” до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Уралмаш” завод “Фрегат” вимоги про стягнення з останнього 8970 грн основного боргу, 1169,22 грн пені і 181,48 грн 3 % річних у зв'язку з неналежним виконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки № УМ-1603-1.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. За приписами статті  509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона  (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши усі обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, судами попередніх інстанцій установлено, що за поставлений відповідачем  неякісний товар, а  саме - круг ф. 140, і круг. ф. 160 позивач на виконання умов вказаного договору здійснив  100 % оплату 22.03.10 в сумі 6900,00 грн згідно з платіжним дорученням № 7374 від 22.03.10, а також 10 350,00 грн згідно з платіжним дорученням № 7373 від 22.03.10. Враховуючи те, що  фактично якість товару відповідала іншому стандарту, попередні суди дійшли висновку про  необхідність відшкодування відповідачем різниці вартості товару, що склала 8970 грн. Згідно з частиною 1 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Частиною 7 вказаної статті передбачено, якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товар з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно                     до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання. Таким чином, висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача боргу в сумі 8970 грн визнається правомірним.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками обох інстанцій щодо підставності стягнення з відповідача крім основного богу також пені і 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.  Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу та три проценти річних з простроченої суми. Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем грошового зобов’язання, суди обох інстанцій правомірно стягнули на користь позивача пеню і 3 % річних.

Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішень у справі, оскільки спростовуються обставинами встановленими судом. Скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суд дійшов висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справи, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційного суду відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Уралмаш" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.11 у справі Господарського суду міста Києва № 15/328 –без змін.

      Головуючий  суддя                                                                                         Т. Добролюбова

      Судді:                                                                                                                 Т. Гоголь

                                                                                                                     В. Швець