Рішення від 20.06.2011 по справі 37/119пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.06.11 р.                                                                                 Справа № 37/119пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Дзержинської міської ради, м. Дзержинськ, ідентифікаційний код 34686390

до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дзержинськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: визнання договору оренди від 15.08.2005р.  дійсним без нотаріального посвідчення з часу його укладання

за участю уповноважених представників:

від Позивача – ОСОБА_2 (за довіреністю №286 від 17.06.2011р.);

від Відповідача  –  не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 20.06.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

       Дзержинська міська рада, м. Дзержинськ (далі – Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дзержинськ (далі – Відповідач) про визнання договору оренди від 15.08.2005р.  дійсним без нотаріального посвідчення з часу його укладання.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що спірним договором сторони узгодили всі істотні умови орендних правовідносин, відбулося часткове виконання означеного договору, однак Відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення.  

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нежитлового приміщення від 15.08.2005р., акт прийому-передачі від 01.11.2005р., рішення виконавчого комітету Дзержинської міської ради від 20.07.2005р. №257, протокол конкурсної комісії по приватизації №1 від 14.07.2005р., договір про реструктуризацію заборгованості від 19.01.2011р. №30, гарантійний лист від 15.09.2009р., платіжні документи про оплату оренди приміщення, лист від 04.04.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст. 124 Конституції України, ст.ст. 220, 793 Цивільного кодексу України та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.42-47).

Відповідач  у судове засідання без пояснення причин не з’явився, відзиву та інших витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.46), достовірність яких (відомостей) презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”  від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до компетенції суду не віднесений обов’язок з розшуку фактичного місцезнаходження фізичних осіб.

У судовому засіданні 20.06.2011р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсягу, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження та на запитання суду повідомляючи про відсутність доказів реєстрації права комунальної власності на об’єкт оренди за спірним договором в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень на момент укладання такого договору.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не перешкоджає вирішенню спору, оскільки Відповідачеві  було надано достатньо часу формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті спору з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності).

В свою чергу, встановлення правової певності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2005р. між Виконавчим комітетом Дзержинської міської ради  (Орендодавець), який як і сама міська рада є самостійною юридичною особою (а.с.а.с.42, 43, 45), та Відповідачем (Орендар) на виконання рішення виконавчого комітету Дзержинської міської ради №257 від 20.07.2005р. (а.с.13) був підписаний договір оренди (а.с.а.с.6,7) нежитлового приміщення №б/н (далі – договір), умови розділу 1 та п. 10.1якого передбачали надання Орендодавцем та прийняття Орендарем в тимчасове платне користування вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 513,5кв.м., розташованого за адресою: м. Дзержинськ, вул. 50 років Жовтня, 24 в підвальній частині будівлі, який відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Дзержинська і знаходиться на балансі виконкому Дзержинської міської ради, з метою розміщення кафе (Інтернет-кафе, спорт-кафе, VIP- кафе), терміном на 10 років з 01.09.2005р. по 01.09.2015р.

Вказаний договір складено без застосування спеціальних бланків у простій письмовій формі, і текс договору не містить жодних відміток про нотаріальне посвідчення або державну реєстрацію.

01.11.2005р. об’єкт оренди за означеним договором був переданий Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.9). Приналежність будівлі, в якій розташований об’єкт оренди, комунальній власності підтверджується рішенням Дзержинської міської ради №23/26-11 від 30.05.2001р. (а.с.47) та свідоцтвом про право власності (а.с.44).

29.12.2007р. сторонами внесені зміни до договору оренди від 15.08.2005р. (а.с.11) відносно  балансової вартості приміщення та розміру орендної плати з 01.01.2008р.

Згідно гарантійного листа від 15.09.2009р. (а.с.19) Відповідач зобов’язався погасити заборгованість, яка утворилась в результаті зменшення оборотних коштів до 30.11.2009р.

13.01.2011р. сторонами укладений договір про реструктуризацію заборгованості б/н (а.с.17), згідно якого Орендар зобов’язується погасити заборгованість, яка утворилась з травня 2009р. по грудень 2010р. в розмірі 135102,64грн. до 15.01.2012р. щомісячно рівними частками, згідно графіку (а.с. 18). Наразі, як вбачається із наданих банківських виписок (а.с.а.с.20-33) Відповідачем здійснювалися орендні платежі.

У листі №290-02/12 від 04.04.2011р. (а.с.34) Орендодавець наголошував Орендареві на необхідності до 15.04.2011р. надати витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копію паспорту та ідентифікаційного коду для нотаріального посвідчення договору оренди від 15.08.2005р. та вирішення питання про стягнення заборгованості по орендній платі.

Посилаючись на ухилення Відповідача від нотаріального посвідчення означеного договору Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність цього спору полягає у визнанні договору оренди  нежитлового приміщення дійсним.

Виходячи із природи об’єкту оренди за спірним договором  - нежитлове приміщення (а отже –частина відповідної будівлі) – та строку договору тривалістю у 10 років, визначеною п.10.1., означений договір за вимогами ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, чого у розглядуваному випадку дотримано не було. Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження із захисту прав виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, на якій ґрунтуються заявлені вимоги, застосування судом відповідного способу захисту суб’єктивних прав або інтересів за своєю сутністю полягає у подоланні дефекту нотаріальної форми (її недотримання) за певних умов:

-          узгодження сторонами всіх істотних умов договору;

-          часткове виконання означеного договору;

-          та ухилення однієї сторони від нотаріального посвідчення договору,

що у сукупності, за висновком суду, передбачає існування принципової можливості нотаріального посвідчення у разі відповідної обопільної згоди сторін.

Отже, суд за наявності зазначених умов може визнати дійсним лише той договір, що повинен бути посвідчений нотаріально, якщо його в принципі можливо було посвідчити нотаріально, оскільки в протилежному випадку ухилення від посвідчення як суб’єктивна позиція певної сторони не мало би жодного юридичного значення. Більш того, об’єктивна неможливість правомірного нотаріального посвідчення договору за змістом  ст.ст. 43-45, 49, 54 Закону України „Про нотаріат” зумовлюється недотриманням вимог чинності, встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України, а отже в принципі не може замінюватися судовим рішенням, прийнятим в порядку ст. 220 Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту п. 107 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5 при посвідчені договору найму будівель, інших споруд (їх частин) нотаріус обов’язково має вимагати надання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно на підтвердження приналежності наймодавцю об’єкту найму. Означене положення процедури вчинення нотаріальної дії з посвідчення спірного договору, за заміною якого (посвідчення) судовим рішенням  звернувся Позивач, у повній мірі узгоджується із приписами ст.ст. 3, 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (в редакції, що діяла на момент підписання спірного договору), згідно яких речові права на нерухоме майно підлягають обов’язковій державній реєстрації  у відповідному Державному реєстрі, а правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

Таким чином, відсутність державної реєстрації права власності на будівлю, в якій розташовано об’єкт оренди за спірним договором, або ненадання нотаріусу витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно на підтвердження у сторони посвідчуваного договору – Орендодавця -  відповідних прав у розумінні ст. 761 Цивільного кодексу України, відповідно до положень ст. 49 Закону України „Про нотаріат” має наслідком відмову у нотаріальному посвідчені через об’єктивну неможливість правомірного здійснення такого посвідчення незалежно від наявності документів про правонаступництво та оплати послуг нотаріуса, на відсутності грошових коштів для чого наголошує Відповідач.Наразі, Позивачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України та незважаючи на вимоги ухвали суду від 01.06.2011р. не було надано доказів державної реєстрації за ним права власності на об’єкт оренди, що у світлі приведених норм унеможливлює доведеність принципової можливості нотаріального посвідчення спірного договору оренди. Суду також не було надано жодних доказів відносно ухилення Відповідача від вчинення дій з нотаріального посвідчення договору в момент його підписання.

Крім того, суд також вважає за необхідне наголосити, що оскільки за вимогами ст. 794 Цивільного кодексу України спірний договір крім нотаріального посвідчення підлягає і державній реєстрації у відповідному реєстрі правочинів, і згідно ч. 1 ст. 210 цього Кодексу вважається вчиненим саме з моменту державної реєстрації, а положення ч. 2 ст. 220 означеного Кодексу не звільняє від необхідності здійснити державну реєстрацію, остільки у розглядуваному випадку підлягає врахуванню і правова позиція Верховного Суду України, викладена в п. 13 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009р. №9. Так, Верховним Судом України зазначено, що норма ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України   не застосовується до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і держаній реєстрації.

Водночас, суд зауважує, що за змістом ст. 220 Цивільного кодексу України належним позивачем за позовом про визнання договору дійсним має виступати саме сторона такого договору, що вживала заходів з його нотаріального посвідчення по відношенню до іншої сторони. Втім, у даному випадку Позивач – Дзержинська міська рада -  не є стороною спірного договору (договір від імені Орендодавця вчинювався Виконавчим комітетом Дзержинської міської ради), а приналежність майна до комунальної власності не може обґрунтовувати права на позов, адже обраний спосіб захист за своєю сутністю є зобов’язаним, а не речовим. Наразі, діюче господарське процесуальне законодавство не передбач процедури заміни неналежного Позивача.

Викладене зумовлює відмову у задоволені позовних вимог через їх юридичну і доказову неспроможність та віднесення у зв’язку із цим в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесених Позивачем судових витрат на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Дзержинської міської ради, м. Дзержинськ (ідентифікаційний код 34686390) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дзержинськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання договору оренди від 15.08.2005р.  дійсним без нотаріального посвідчення з часу його укладання.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.06.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 24.06.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.