Рішення

від 21.06.2011 по справі 5010/1160/2011-20/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/1160/2011-20/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 р.   

Справа № 5010/1160/2011-20/51   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді  Кобецької С.М.

При секретарі Колісник О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні:

за позовом:        Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромпідшипник",          

                            вул.Дмитрівська, 20, м.Харків, 61052;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

                           "Івано-Франківськуніверсалбудсервіс",

                            вул. Шопена, 5/2, м.Івано-Франківськ, 76018;

про: стягнення заборгованості в сумі 1 772,76грн., з яких: 1 333,92грн.- основний борг, 96,04грн.- пеня, 133,39грн. - штраф, 162,73грн.- інфляційні втрати, 46,68грн. - 3% річних.

Представники сторін:

Від позивача: не з"явились;

Від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач -  Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопромпідшипник",  звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськуніверсалбудсервіс" заборгованість в сумі 1 772,76грн., з яких: 1 333,92грн.- основний борг, 96,04грн.- пеня, 133,39грн. - штраф, 162,73грн.- інфляційні втрати, 46,68грн. - 3% річних.

 Представник позивача в судове засідання не з"явився,  хоча ухвала суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлялась йому рекомендованою кореспонденцією. Однак,  направив суду заяву №5158/2011-с вх від 20.06.11р., в якій, просить суд, розглянути спір, без участі представника позивача.

  Позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на:

-  укладення між сторонами Договору поставки товару №1456 від 01.104.2009р., згідно умов якого, постачальник/позивач  передав у власність покупцю/відповідачу товар на загальну суму 2 833,92грн., що підтверджує накладна  №2303037 від 23.03.10р.;

- неналежне виконання відповідачем умов п.3.1. Договору, яким встановлено порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 1 333,92грн.  (1 500,00грн.- відповідачем сплачено);

- направлення відповідачу листа №2 від 02.02.11р., з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар в сумі 1 333,92грн. ;

- п.п. 8.5., 8.6. Договору, на підставі яких відповідачу нараховано 96,04грн.- пені, 133,39грн. - штрафу;

- положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, відповідачу нараховано 162,73грн.- інфляційних втрат, 46,68грн. - 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча ухвала суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлялась йому рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.06.11р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.

Враховуючи, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив, наступне.

Між  Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопромпідшипник" (постачальник/позивач)  та Товариством з обмеженою відповідальністю                            "Івано - Франківськуніверсалбудсервіс" (покупець/відповідач)  укладено Договір поставки товару  №1456 від 01.104.2009р.

Згідно розділу 2  Договору, постачальник зобов"язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах Договору підшипники, ремені привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети та іншу продукцію виробничо - технічного призначення ( надалі - товар), партіями в асортименті, кількості, за цінами, вказаними в узгоджених рахунках. Рахунок виставляється постачальником на основі заявки покупця.

Покупець проводить оплату кожної партії товару за відповідним рахунком, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом терміну дії рахунку чи протягом п"яти банківських днів з моменту передачі товару. Датою та фактом оплати, рахується дата надходження безготівкових грошових коштів на поточний рахунок  постачальника чи дата внесення готівкових грошових коштів в касу постачальника (3.1.,3.2. Договору).

На виконання умов договірних відносин, позивач/постачальник  поставив, а відповідач/покупець прийняв по накладній  №2303037 від 23.03.10р.(а.с. 13) на підставі довіреності серія ЯПР №575037 від 22.03.10р. (а.с. 14) товар на загальну суму  2 833,92грн.

       Однак, в порушення  розділу 3 Договору, відповідач не розрахувався належним чином за отриманий товар, обумовлений Договором, і як наслідок  виникла заборгованість, що складає  1 333,92грн.  (1 500,00грн.- відповідачем сплачено).

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листом    №2 від 02.02.11р., з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар в сумі                     1 333,92грн. Проте, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Наявність заборгованості, за отриманий товар, обумовлений Договором, визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.10р. по 12.05.10р. (а.с. 17).

Позивачем доведено перед судом,  факт  існування у відповідача  боргу  за отриманий товар  в сумі 1 333,92грн.

Станом на 21.06.2011р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.   

Договір поставки товару  №1456 від 01.104.2009р.,  укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його  недійсність  прямо  не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).   

В силу ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до  звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи той факт, що відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача               1 333,92грн. - боргу за поставлений товар, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові  юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

     В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

       Таким чином, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 162,73грн.- інфляційних втрат, 46,68грн. - 3% річних.

       З огляду на ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

 Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

 Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

 Стаття  3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

 Пунктами п.п. 8.5., 8.6. Договору передбачено, що за порушення зобов"язання по оплаті товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки, від простроченої суми  за кожен прострочення  платежу. За порушення зобов"язання по оплаті товару більше 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику, додатково, штраф в розмірі 10% від неоплаченої суми, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника, а також відшкодовує завдані збитки.

 Таким чином, враховуючи п.п. 8.5., 8.6. Договору та зазначені вище норми права, суд приходить до висновку, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача  96,04грн.- пені, 133,39грн. - штрафу.

 Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

 З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  Позивачем документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судове засідання не з"явився, позовні вимоги  не спростував.

         Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 772,76грн., з яких: 1 333,92грн.- основний борг, 96,04грн.- пеня, 133,39грн. - штраф, 162,73грн.- інфляційні втрати, 46,68грн. - 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

 Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України,  судові

витрати покласти на відповідача.           

        Керуючись ст. 124 Конституції України,  ст.ст.  204, 509, 526, 527, 530, 549, 599, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

  позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромпідшипник",                       вул.Дмитрівська, 20, м.Харків, 61052, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськуніверсалбудсервіс", вул. Шопена, 5/2, м.Івано-Франківськ, 76018, про стягнення заборгованості в сумі 1 772,76грн., з яких: 1 333,92грн.- основний борг, 96,04грн.- пеня, 133,39грн. - штраф, 162,73грн.- інфляційні втрати, 46,68грн. - 3% річних -  задовольнити.

 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськуніверсалбудсервіс", вул. Шопена, 5/2, м.Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 34078504)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромпідшипник", вул. Дмитрівська, 20, м.Харків, 61052 (ідентифікаційний код 31151565) -  1 333,92грн. (одну тисячу триста тридцять три грн. 92коп.)- основного боргу, 96,04грн. ( дев"яносто шість грн. 04коп.)- пені, 133,39грн. (сто тридцять три грн. 39коп.)- штрафу, 162,73грн. (сто шістдесят дві грн. 73коп.)- інфляційних втрат, 46,68грн. (сорок шість грн. 68коп.) - 3% річних, 102,00грн. ( сто дві грн. 00коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

         Видати наказ.

       Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

                                     Суддя                                               С.Кобецька

                                                                                Повне рішення складено 23.06.2011р.