Рішення

від 06.12.2010 по справі 19/220-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИ ЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2010 р. Справа № 19/220-10

За позовом Товариств а з обмеженою відповідальніс тю «ТАТ-Агро», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальніст ю «Великоєрчківське»,

с. Великі Єрчики Сквирського району Київсько ї області;

за участю третьої особи бе з самостійних вимог на предм ет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімбізне с Плюс», м. Київ;

про стягнення 3919 20,00 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: О СОБА_1 (довіреність б/н від 21.07 .2010 р .);

від відповідача: ОСОБ А_2 (довіреність б/н від 08.11.2010 р.) ;

від третьої особи: не з' яв ився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеж еною відповідальністю «ТАТ-А гро»(далі - позивач) звернул ось до господарського суду К иївської області з позовом д о Товариства з обмеженою від повідальністю «Великоєрчкі вське»(далі - відповідач), за участю третьої особи без сам остійних вимог на предмет сп ору - товариства з обмеженою відповідальністю «Хімбізне с Плюс»(далі - третя особа) пр о стягнення 391920,00 грн.

Позовні вимоги обґру нтовані тим, що, оскільки від повідач у визначений строк н е повернув переданий йому на зберігання товар, позивач за знав збитків у розмірі 391920,00 грн .

Ухвалою від 29.10.2010 р. суд по рушив провадження у справі № 19/220-10 та призначив її розгляд на 15.11.2010 р.

Присутній у судовому з асіданні 15.11.2010 р. представник по зивача позовні вимоги підтри мав та надав витребувані суд ом документи.

Представник відповіда ча проти позову заперечив, по силаючись на безпідставніст ь заявлених вимог.

Ухвалою від 15.11.2010 р. суд, на підставі ст. 77 ГПК України, від клав розгляд справи на 06.12.2010 р., у зв' язку з неявкою представ ника третьої особи в судове з асідання.

Присутній в засіданні суду представник позивача н адав додаткові пояснення по суті позовних вимог та проси в позов задовольнити у повно му обсязі.

Представник відповіда ча також надав додаткові пис ьмові пояснення по суті спор у.

Представник третьої о соби в засідання суду вдруге не з' явився, письмових пояс нень по суті спору не надав і н е надіслав, ухвалу про поруше ння провадження у справі від 29.10.2010 р. та ухвалу від 15.11.2010 р. не вик онав. Про причини неявки повн оважного представника у судо ве засідання господарський с уд не повідомив, проте третя о соба належним чином була пов ідомлена про час і місце судо вого засідання.

На підставі ст. 69 ГПК Украї ни, господарський суд обмеже ний двохмісячним строком вир ішення спору, а тому вважає, що , у відповідності до ст. 75 ГПК Ук раїни, справа може бути розгл янута за наявними в ній матер іалами без участі представни ка третьої особи, яких достат ньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши матері али справи та заслухавши поя снення представників позива ча та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обме женою відповідальністю «ТАТ -Агро»за Актом прийому-перед ачі № 1 від 29.07.2009 р. передало товар иству з обмеженою відповідал ьністю «Великоєрчківське»н а зберігання товар - гірчицю білу у кількості 65,32 тонн.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільно го кодексу України, правочин ом є дія особи, спрямована на н абуття, зміну або припинення цивільних прав та обов' язк ів.

Відповідно до статті 509 Цив ільного кодексу України зобо в'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник ) зобов'язана вчинити на корис ть другої сторони (кредитора ) певну дію (передати майно, ви конати роботу, надати послуг у, сплатити гроші тощо) або утр иматися від певної дії, а кред итор має право вимагати від б оржника виконання його обов' язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених стат тею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 ста тті 11 Цивільного кодексу Укра їни визначено, що підставою в иникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договор и та інші правочини.

Приписами статті 205 Цив ільного кодексу України пере дбачено, що правочин може вчи нятися усно або в письмовій ф ормі. Сторони мають право оби рати форму правочину, якщо ін ше не встановлено законом (ч. 1 ).

Правочин, для якого зак оном не встановлена обов' яз кова письмова форма, вважаєт ься вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю д о настання відповідних право вих наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу Укра їни, однією з підстав виникне ння господарських зобов'язан ь є господарський договір та інші угоди, передбачені зако ном, а також угоди, не передбач ені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності з ч. 1 ст . 181 Господарського кодексу Ук раїни, господарський договір за загальним правилом викла дається у формі єдиного доку мента, підписаного сторонами та скріпленого печатками. До пускається укладення господ арських договорів у спрощени й спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телег рамами, телефонограмами тощо , а також шляхом підтвердженн я прийняття до виконання зам овлені, якщо законом не встан овлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення д аного виду договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Ци вільного кодексу України, до говір може бути укладений у б удь-якій формі, якщо вимоги що до форми договору не встанов лені законом.

Згідно ст. 193 Господарсь кого кодексу України, суб' є кт господарювання та інші уч асники господарських віднос ин повинні виконувати господ арські зобов' язання належн им чином відповідно до закон у, інших правових актів, догов ору, а за відсутності конкрет них вимог щодо виконання зоб ов' язання - відповідно до в имог, що у певних умовах звича йно ставляться. До виконання господарських договорів зас тосовуються відповідні поло ження Цивільного кодексу Укр аїни.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Ци вільного кодексу України, за договором зберігання одна с торона (зберігач) зобов' язу ється зберігати річ, яка пере дана їй другою стороною (покл ажодавцем), і повернути її пок лажодавцеві у схоронності.

Абзацом третім частин и першої статті 937 Цивільного кодексу України встановлено , що письмова форма договору в важається дотриманою, якщо п рийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитан цією або іншим документом, пі дписаним зберігачем.

Таким чином, правовідн осини, що виникли між ТОВ «ТАТ -Агро»та ТОВ «Вели коєрчківське»слід вважати, я к укладення господарського д оговору зберігання у спрощен ий спосіб, що породжує виникн ення господарського зобов' язання.

Згідно ч. 2 ст. 938 Цивільно го кодексу України, якщо стро к зберігання у договорі збер ігання не встановлений і не м оже бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов' язаний зберігати річ до пред ' явлення поклажодавцем вим оги про її повернення.

15.07.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимог у на повернення товару з відп овідального зберігання за ви х. № 43, в якій просив відповідач а повернути в термін до 26 липн я 2010 року гірчицю білу в кілько сті 65,32 тонни, яка була передана на відповідальне зберігання згідно акту № 1 від 29.07.2009 р.

Оскільки відповідач, я к стверджує позивач, не повер нув йому у визначений строк т овар, останній зазнав збиткі в на суму 391920,00 грн.

В обґрунтування понес ених збитків позивач посилає ться на те, що 12.07.2010 р. між ТОВ «ТА Т-Агро» та ТОВ «Хімбізнес Плю с»(третя особа) було укладено Договір купівлі-продажу № ТА Т/15, за умовами якого позивач з обов' язався поставити трет ій особі у строк до 26.07.2010 р. товар , а саме гірчицю білу в кількос ті 65,32 тонни. Третя особа викона ла свої зобов' язання по опл аті товару, згідно умов Догов ір купівлі-продажу № ТАТ/15, пер ерахувавши платіжним доруче нням № 37 від 26.07.2010 р. кошти в розмі рі 391920,00 грн. Проте, через невико нання відповідачем своїх зоб ов'язань по поверненню товар у позивачу, останній не мав зм огу виконати поставку на адр есу третьої особи та був змуш ений платіжним дорученням № 220 від 27.07.2010 р . повернути сплачені кошти тр етій особі. У зв' язку з чим пр осить суд стягнути з відпові дача збитки в розмірі 391920,00 грн.

Однак, суд вважає, що по зовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 391 920,00 грн. задоволенню не підляга ють з наступних підстав.

Так, згідно ст. 224 Господа рського кодексу України, уча сник господарських відносин , який порушив господарське з обов'язання або установлені вимоги щодо здійснення госпо дарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим зб итки суб'єкту, права або закон ні інтереси якого порушено. П ід збитками розуміють витрат и, зроблені управненою сторо ною, втрата або пошкодження ї ї майна, а також не одержані не ю доходи, які управнена сторо на одержала б у разі належног о виконання зобов'язання або додержання правил здійсненн я господарської діяльності д ругою стороною.

Відповідно до ст. 225 Госп одарського кодексу України, до складу збитків, що підляга ють відшкодуванню особою, як а допустила господарське пра вопорушення, включаються: ва ртість втраченого, пошкоджен ого або знищеного майна, визн ачена відповідно до вимог за конодавства; додаткові витра ти (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість до даткових робіт, додатково ви трачених матеріалів тощо), по несені особою, яка зазнала зб итків внаслідок порушення зо бов'язання другою стороною; н еодержаний прибуток (втрачен а вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право р озраховувати у разі належног о виконання зобов'язання дру гою стороною.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, яки й порушив зобов' язання, має відшкодувати кредиторові за вдані цим збитки. Розмір збит ків, завданих порушенням зоб ов' язання, доказується кред итором. При визначенні неоде ржаних доходів (упущеної виг оди) враховуються заходи, вжи ті кредитором щодо їх одержа ння.

Оскільки відшкодуванн я збитків є заходом цивільно -правової відповідальності, його застосування можливе ли ше за наявності умов відпові дальності, передбаченої зако ном. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має д овести факт порушення зобов' язання контрагентом, наявніс ть і розмір понесених збиткі в, а також причинний зв' язок між правопорушенням і збитк ами.

Обов' язок доказуван ня та подання доказів, відпов ідно до ст. 33 ГПК України, у цьом у випадку, покладається зако ном на позивача.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не доведен о наявність причинного зв'яз ку між невиконанням відповід ачем зобов'язань за договоро м зберігання та укладенням м іж позивачем і ТОВ «Хімбізне с Плюс»Договору купівлі-прод ажу № ТАТ/15 від 12.07.2010 р., оск ільки в зазначеному договору не міститься посилання на те , що предметом купівлі-продаж у є саме гірчиця біла в кільк ості 65,32 тонни.

Крім того, не доведено п озивачем належними доказами і вину відповідача у виникне нні збитків, оскільки відсут ні докази, що відповідач відм овився повернути переданий н а зберігання товар, а позивач , у свою чергу, звертався до су ду за захистом порушених пра в в частині повернення належ ного йому на праві власності товару.

Таким чином, враховуюч и вищевикладені обставини, с уд дійшов висновку, що позовн і вимоги не ґрунтуються на ви могах чинного законодавства та не підтверджуються належ ними і допустимими доказами, а отже задоволенню не підляг ають.

Судові витрати, відпо відно до ст. 49 ГПК України, покл адаються на позивача.

Враховуючи викладен е та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Госп одарського процесуального к одексу України, господарськи й суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позо вних вимог відмовити повніст ю.

Рішення господарськог о суду набирає законної сили після закінчення строку под ання апеляційної скарги, якщ о апеляційну скаргу не було п одано. У разі подання апеляці йної скарги рішення, якщо йог о не скасовано, набирає закон ної сили після розгляду спра ви апеляційним господарськи м судом.

Суддя Т.П. Карпечкін

Рішення підписано