Рішення

від 19.05.2011 по справі 5015/1611/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.11                                                                                           Справа№ 5015/1611/11

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:

Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(м. Київ)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Захід»(м. Львів)

про :

стягнення 1 852 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) грн. 91 коп.

                                                                                                Суддя :                   Цікало А.І.

                                                                                                При секретарі :     Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:

ОСОБА_1 –представник (довіреність № 0044/11 від 25.01.2011 р.)

Відповідача:

не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні 12.04.2011 р., звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 24.03.2011 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1723 поступила позовна заява від Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Захід»(м. Львів) про стягнення 1 852 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) грн. 91 коп.

Ухвалою суду від 28.03.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.04.2011 р. Ухвалою суду від 12.04.2011 р. розгляд справи було відкладено на 19.05.2011 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 28.03.2011 р. та про відкладення розгляду справи від 12.04.2011 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 12.04.2011 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних документів, а саме: розрахунок договірної санкції, повідомлення про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, копію довідки з ЄДРЮОФОП № 702355 станом на 15.03.2011 р., довідку з ЄДРЮОФОП № 700544 станом на 22.02.2011 р.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 28.03.2011 р. та про відкладення розгляду справи від 12.04.2011 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

24.03.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Морган Захід»(відповідач) та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок», яке 26.04.2010 р. перейменоване в Приватне акціонерне товариство «МТС Україна»(позивач) було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 2773465/1.11397383 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

14.04.2006 р. між відповідачем та позивачем було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 2804240/1.11397383 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.1. зазначених договорів та п. 7.1. Правил користування мережами стільникового зв'язку (надалі Правила), що є невід'ємною складовою частиною укладених між позивачем та відповідачем договорів, відповідачу було надано один особовий рахунок № 1.11397383, по якому проводились розрахунки за надані послуги по всіх зареєстрованих договорах (номерах телефону) відповідача.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.5. Договорів та п. 7.4. Правил, кількість та вартість послуг, наданих відповідачу (абоненту) за розрахунковий період, визначається відповідно до показників належних ЗАТ «Український мобільний зв'язок»технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг згідно вибраних відповідачем тарифів, які є невід'ємною частиною Договорів.

Згідно п.п. 3.3, 3.7 Договорів та п.п. 7.5., 7.6. Правил, позивач надсилав відповідачу рахунки за надані по його Договорам (номерам) послуги, відповідач зобов'язаний був оплачувати надані послуги протягом строку, вказаного в рахунках, але в будь-якому випадку до моменту фактичного використання коштів. Неотримання рахунків не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати надані послуги. Позивач не несе відповідальності за недоставку або несвоєчасну доставку рахунків поштою.

Згідно п. 2.4.6 Договорів відповідач зобов'язаний оплачувати надані йому послуги, і в разі неотримання рахунків зобов'язаний був отримати інформацію щодо рахунків по телефону Центру обслуговування абонентів, який вказаний в Договорі.

02.08.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 3362082 до договору про надання послуг мобільного зв'язку № 2773465/1.11397383 (далі –Додаткова угода, оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди, цю додаткову угоду укладено терміном на 730 календарних дні, починаючи з дати її підписання сторонами, протягом яких абонент (відповідач) не має права відмовитись від договору про надання послуг мобільного зв'язку № 2773465/1.11397383 (основний договір) та/або від цієї додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії  за основним договором, а надання послуг, передбачених основним договором, відбувається з урахуванням умов, встановлених цією додатковою угодою.

Згідно п. 1.3. Додаткової угоди, забезпечення виконання зобов’язання абонентом (відповідачем) перед оператором (позивачем) не відмовлятись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема від послуг голосової телефонії за основним договором, є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 ЦК України. В разі, якщо абонент відмовляється від основного договору та/або цієї додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого п. 1.1. цієї додаткової угоди, або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2 основного договору в зв’язку з неоплатою абонентом наданих йому послуг зв’язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь оператора договірної санкції у розмірі 1,92 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2008 р. у відповідача виникла заборгованість по особистому рахунку у зв’язку з неоплатою пред’явлених йому рахунків, що підтверджується звітом про баланс особового рахунку (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 2.1.2.1. договорів про надання послуг мобільного зв'язку № 2773465/1.11397383 від 24.03.2006 р. та № 2804240/1.11397383 від 14.04.2006 р., UMC (позивач) має право тимчасово обмежити надання послуг мобільного зв’язку у разі несплати рахунків в термін, вказаний в п. 3.2 цього договору за будь-яких причин, в тому числі з причин неотримання рахунків у зв’язку зі зміною абонентом (відповідачем) адреси та неповідомленням про таку зміну позивача.

У зв’язку з несплатою рахунків, згідно п. 2.1.2.1. зазначених договорів, позивач тимчасово призупинив надання послуг мобільного зв’язку і попередив відповідача, що у разі несплати заборгованості та платежів позивач припинить дію договорів, про що відповідачу 17.01.2009 р. було надіслано письмове повідомлення (оригінали повідомлення та реєстру поштових відправлень оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 2.4.2 договорів про надання послуг мобільного зв'язку № 2773465/1.11397383 від 24.03.2006 р., № 2804240/1.11397383 від 14.04.2006 р. та п. 8.5 правил користування мережами стільникового зв'язку, у випадку тимчасового припинення надання послуг абонентові, в тому числі внаслідок неоплати рахунків, нараховується плата за утримання номеру в мережі зв'язку.

Відповідно до п. 5.2. договорів про надання послуг мобільного зв'язку № 2773465/1.11397383 від 24.03.2006 р. та № 2804240/1.11397383 від 14.04.2006 р., договір припиняється, якщо абонент (відповідач) має несплачені рахунки і не погасив наявну заборгованість протягом одного місяця після відправлення йому письмового повідомлення.

29.03.2009 р., у зв’язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач припинив дію договорів про надання послуг мобільного зв'язку № 2773465/1.11397383 від 24.03.2006 р. та № 2804240/1.11397383 від 14.04.2006 р.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги мобільного зв’язку за період з 01.12.2008 р. по 29.03.2009 р. становить 1 399 (одна тисяча триста дев'яносто дев'ять) грн. 79 коп.

Відповідно до додаткової угоди № 3362082 до договору про надання послуг мобільного зв'язку № 2773465/1.11397383, позивачем нараховано відповідачу договірну санкцію у розмірі 453 (чотириста п'ятдесят три) грн. 12 коп.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати боргу, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості, не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Захід»(м. Львів) про стягнення 1 852 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) грн. 91 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно меморіального ордеру № 10 від 10.03.2011 р., позивачем сплачено в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп.

Згідно меморіального ордеру № 10 від 10.03.2011 р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 546 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193ГК України,  ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Захід»(м. Львів) про стягнення 1 852 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) грн. 91 коп. –задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Захід»(вул. Морозна, 14, м.Львів, 79066; код ЄДРПОУ 33618115) на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01015; код ЄДРПОУ 14333937) –1 852 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) грн. 91 коп. –заборгованості, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя