Рішення

від 02.06.2011 по справі 6/41/5022-595/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/41/5022-595/2011

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2011 р.Справа № 6/41/5022-595/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Шумського І.П.             

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг-Центр" (юридична адреса : вул. Ватутіна, 71  м. Вишгород, Київська область, 07300, поштова адреса: вул. Камська,64 м. Дніпропетровськ)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумеранг" (вул. Бережанська, 47 м.Тернопіль)          

про cтягнення 15600 грн. заборгованості, 5194,90 грн. пені, 5000 грн. штрафу за невиконання зобов'язання, 473,92 грн. 3% річних, 985,80 грн. інфляційних нарахувань

За участю представників сторін:

Позивача: Мицул М.С.

Відповідача: не з'явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технооптторг-Центр" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумеранг" про, з врахуванням уточнення, стягнення 15600 грн. заборгованості, 5194,90 грн. пені, 5000 грн. штрафу за невиконання зобов'язання, 473,92 грн. 3% річних, 985,80 грн. інфляційних нарахувань.

Судове засідання, призначене вперше на 19 травня 2011 року було відкладено на 02 червня 2011 року.

Представник відповідача, участь якого не визнавалась обов'язковою, в судове засідання жодного разу не з'явився, відзив на позов не представив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК  України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530.

При даних обставинах, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за правилами, встановленими ст.75 ГПК України, за наявними у ній документами.

В засіданні представнику позивача роз'яснювались належні йому права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

18 березня 2010 року між ТОВ "Технооптторг-Центр" та ТОВ "Бумеранг" укладено договір поставки товару №5 терміном дії до 31 грудня 2011 року, за змістом якого постачальник (позивач) зобов'язувався передати (поставити) покупцю автотовар (шини), а покупець (відповідач) брав на себе зобов'язання прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та в строк визначених у специфікаціях, але не пізніше ніж на протязі 10 днів з дати поставки товару.

Загальна сума договору, за його умовами складала 500000 грн.

На виконання умов договору, на підставі довіреності №133 від 17 березня 2010 року, по накладній №30020729 від 18 березня 2010 року, уповноважений представник відповідача отримав від  ТОВ "Технооптторг-Центр" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 18600 грн.

Інших поставок за договором сторони не здійснювали (протокол судового засідання від 02 червня 2011 року).

Зауважень щодо кількості та якості поставленого товару від покупця не надходило.

Неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманого товару стало підставою для звернення ТОВ "Технооптторг-Центр" до суду з позовом про відновлення порушених прав.

Крім іншого, сторони домовились, що усі спори, розбіжності та вимоги, які випливають із даного договору, тощо, розв'язуються у відповідності до законодавства України у Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Союз правової підтримки бізнесу" у відповідності до його Регламенту.

Однак, як вбачається з представленої довідки від 08 лютого 2011 року, постійно діючий третейський суд при Асоціації "Союз правової підтримки бізнесу" призупинив свою діяльність на невизначений строк, у зв'язку з чим не приймає позовні заяви та не здійснює розгляд справи по суті.  

Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція загальних судів (до яких входять і господарські) поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Конфлікт у справі виник між двома юридичними особами щодо виконання господарського договору.

Тому даний спір, в силу приписів ст..124 Конституції України та ст.ст.1,2,12 ГПК України, підлягає розгляду за правилами господарського процесуального судочинства.

Після пред'явлення позову, заперечень щодо можливості розгляду спору в господарському, а не третейському суді, від відповідача не надходило

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, незапереченими відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом  ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193  ГК України, відповідач за отримані товарно-матеріальні цінності розрахувався лише частково, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 15600 грн.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. погашення заборгованості в добровільному порядку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення 15600 грн. заборгованості за отриманий товар підлягають задоволенню як обґрунтовані і неоспорені відповідачем.

У разі несвоєчасного проведення оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, договором №5 передбачено нарахування пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи положення договору, приписи ст.ст.546-549 ЦК України, ст. ст.231,232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, суму заборгованості та період нарахування, вимоги про стягнення 1632,20 грн. пені підлягають задоволенню.

В задоволенні вимог про стягнення 3562,70 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Зважаючи на суму боргу, розрахунок позивача, період нарахування, встановлений індекс інфляції, інші обставини справи, вимоги про стягнення 426,98 грн. 3% річних, 985,80 грн. втрат від інфляції слід задовольнити.

Вимоги  про стягнення 46,94 грн. 3% річних задоволенню не підлягають.

У розділі договору "Відповідальність сторін", також встановлено, що кожна із сторін, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії даного договору сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 1% від загальної суми договору, тобто (500000:100х1) 5000 грн.

Проте, як зазначалось вище, по договору №5 від 18 березня 2010 року було відпущено продукції лише на 18600 грн., а не на 500000 як передбачалось сторонами. Один відсоток від цієї суми складає (18600:100х1)186 грн.

Окрім того, частина 2 ст. 549 ЦК України встановлює, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України,  якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка) надмірно великі порівняно із збитками кредитора та за наявності інших обставин, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право господарського суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено ч.3 ст.83 ГПК України.

Беручи до уваги приписи перелічених норм,  обставини справи, розмір поставки, фактичну суму договору, співрозмірність, інше, норми  ст.ст.233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст.83 ГПК України, стягненню підлягає штраф у розмірі 186 грн.

Понесені позивачем судові витрати, згідно з ст.ст. 44,49 ГПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, пропорційно до суми задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.1, 2, 4-3,12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,  суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумеранг" (вул. Бережанська, 47 м. Тернопіль, код 31602501)

На користь           Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг-Центр" (юридична адреса : вул. Ватутіна, 71  м. Вишгород, Київська область, код 32201234) 15600 грн. заборгованості, 1632,20 грн. пені, 186 грн. штрафу за невиконання зобов'язання, 426,98 грн. 3% річних, 985,80 грн. інфляційних нарахувань, 188,31 грн. сплаченого держмита, 163,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2. В задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки  мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 07 червня 2011р., через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          І.П. Шумський