Постанова

від 16.06.2011 по справі 31/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2011 № 31/17

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Скрипк а І.М.

суддів:

за участю представників с торін

від позивача: Гр іщенко В.І. - директор, протоко л №1 Зборів учасників

Товариства від 02.10.2002 р.;

ОСОБА_1 дов. №1 від 01.04.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №1 від 31.05.2011 р.;

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою ві дповідальністю “Хіммед.ua”

на рішення Господарського суду м.Києва

від 1 8.02.2011 року

у справі № 31/17 (суддя Качан Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відп овідальністю “ВВ Імекс”

до То вариства з обмеженою відпові дальністю “Хіммед.ua”

про с тягнення 84 820, 90 грн.

В судовому засіданні 16.06.2011 ро ку відповідно до ст. ст. 85, 99 Госп одарського процесуального к одексу України оголошено вст упну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарсько го суду м. Києва від 18.02.2011 року у с праві №31/17 позов задоволено ча стково.

Стягнуто з ТОВ “Хіммед.ua” на користь ТОВ “ВВ Імекс” забор гованість у розмірі - 37 (тридц ять сім) грн. 35 коп., штраф у розм ірі - 11 910 (одинадцять тисяч де в' ятсот десять) грн. 50 коп., вит рати за послуги митного терм іналу у розмірі 942 (дев' ятсот сорок дві) грн., витрати за пос луги зберігання вантажу у ро змірі - 70 740 (сімдесят тисяч сі мсот сорок) грн., державне мито у розмірі - 424 (чотириста двад цять чотири) грн. 11 коп. та 236 (дві сті тридцять шість) грн. - витр ат на інформаційно-технічне забезпечення судового проце су.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказани м рішенням суду, відповідач з вернувся до Київського апеля ційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду, прийняти нове, я ким у задоволенні позову від мовити.

Апеляційна скарга обґрунт ована тим, що оскаржуване ріш ення прийняте з порушенням н орм матеріального та процесу ального права, а також при неп овному з' ясуванні обставин справи.

Апелянт вважає, що суд на по рушення вимог господарськог о судочинства, не з' ясував н алежним чином особливості та кого виду договору як догові р міжнародного перевезення в антажів автомобільним транс портом, хто є сторонами в цьом у договорі, підстави та межі в ідповідальності сторін, що п ризвело до ухвалення незакон ного рішення. Також судом, на д умку апелянта, не було врахов ано положення статті 14 Конвен ції про договір міжнародного дорожнього перевезення вант ажів від 19.05.1956 р., де вказується, щ о якщо з будь-якої причини вик онання договору на встановле них вантажною накладною умов ах є чи стає неможливим до при буття вантажу до передбачено го для його доставки місця, пе ревізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоря джатися вантажем відповідно до положень статті 12 даної Ко нвенції.

Відповідач в апеляційній с карзі зазначає, що суд першої інстанції, стягнувши з відпо відача на користь позивача в итрати по зберіганню вантажу , допустився порушення ст.16 Ко нвенції, якою визначено прав ило, що витрати по збереженню вантажу не повинні бути біль шими за вартість самого вант ажу.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 01.04.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до про вадження та призначено до ро згляду на 28.04.2011 року.

Представники відповідача в судове засідання 28.04.2011 року не з' явились, від представник а відповідача надійшло клопо тання про відкладення розгля ду справи у зв' язку з перебу ванням представника на лікар няному.

У зв' язку з неявкою предст авників відповідача в судове засідання 28.04.2011 року, задоволен ням клопотання представника відповідача, ухвалою Київсь кого апеляційного господарс ького суду від 28.04.2011 р. розгляд с прави було відкладено на 31.05.2011 р .

В судове засідання 31.05.2011 р. від Товариства з обмеженою відп овідальністю “Хіммед.ua” з' я вився ОСОБА_2 та на підтве рдження своїх повноважень на дав довіреність без номеру т а дати підписання.

Колегія суддів дійшла до ви сновку про неможливість допу щення в судове засідання 31.05.2011 р . ОСОБА_2 в якості представ ника відповідача, оскільки н адана ним довіреність не від повідає вимогам чинного зако нодавства України, є нікчемн ою у відповідності до ч. 3 ст. 247 Ц ивільного кодексу України, а отже ОСОБА_2 не наділений відповідними повноваженням и для представництва інтерес ів ТОВ “Хіммед.ua” у справі №31/17.

Крім того, підпис директора Товариства з обмеженою відп овідальністю “Хіммед.ua” ОС ОБА_3 на зазначеній вище дов іреності був виконаний за до помогою факсимільного відти ску, що також суперечить вимо гам чинного законодавства, з окрема ст. 28 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 31.05.2011 р. було продовжено стро к розгляду справи на 15 днів та відкладено на 16.06.2011 р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляцій ної інстанції підтримав дово ди апеляційної скарги, проси в рішення скасувати, а в задов оленні позову відмовити.

Представники позивача зап еречували проти доводів, вик ладених в апеляційній скарзі , просив суд відмовити у задов оленні вимог апеляційної ска рги та просив залишити оскар жуване рішення без змін.

Колегія суддів, обговоривш и доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення предст авників сторін, дослідивши м атеріали справи, перевіривши правильність застосування г осподарським судом при прийн ятті оскарженого рішення нор м матеріального та процесуал ьного права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга з адоволенню не підлягає, а ріш ення підлягає скасуванню час тково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2009 р. між відповідаче м (довіритель) та позивачем ук ладено угоду у формі заявки н а перевезення вантажу - хіміч ної сировини з м.Лілієнталя (Н імеччина) до м. Києва (Україна) через м/п Ягодин. Перевезення повинно бути здійснено авто мобілем марки “MAN”, державний реєстраційний номер якого НОМЕР_1, причеп д.н.з. НОМЕР _2, водій ОСОБА_4.

Згідно зі ст. 909 Цивільного ко дексу України за договором п еревезення вантажу одна стор она (перевізник) зобов' язує ться доставити довірений їй другою стороною (відправнико м) вантаж до пункту призначен ня та видати його особі, яка ма є право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник з обов' язується сплатити за п еревезення вантажу встановл ену плату. Укладення договор у перевезення вантажу підтве рджується складенням трансп ортної накладної (коносамент а або іншого документа, встан овленого транспортними коде ксами (статутами).

В заявці зазначено, що відпо відач зобов' язаний достави ти вантаж у пункт призначенн я 19.10.09, а позивач зобов' язаний сплатити вартість перевезен ня в сумі 700 євро за курсом Нац іонального банку України про тягом 3-х днів з дати доставки.

Відповідно до ст.11 Цивільно го кодексу України цивільні права та обов' язки виникают ь із дій осіб, що передбачені а ктами цивільного законодавс тва, а також із дій осіб, що не п ередбачені цими актами, але з а аналогією породжують цивіл ьні права та обов' язки. Підс тавами виникнення цивільних прав та обов' язків, зокрема , є: 1) договори та інші правочин и; 2) створення літературних, х удожніх творів, винаходів та інших результатів інтелекту альної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріаль ної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою т а другою ст.202 Цивільного коде ксу України правочином є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивіль них прав та обов' язків. Прав очини можуть бути односторон німи та дво- чи багатосторонн іми (договори).

Відповідно до частини перш ої ст. 626 Цивільного кодексу Ук раїни договором є домовленіс ть двох або більше сторін, спр ямована на встановлення, змі ну або припинення цивільних прав та обов' язків.

Отже, на підставі заявки від 09.10.2009 р. між позивачем та відпов ідачем було укладено договір перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивіль ного кодексу України перевіз ник зобов' язаний доставити вантаж до пункту призначенн я у строк, встановлений догов ором, якщо інший строк не вста новлений транспортними коде ксами (статутами), іншими норм ативно-правовими актами та п равилами, що видаються відпо відно до них, а в разі відсутно сті таких строків - у розумний строк.

Як вбачається з копії міжна родно-транспортної накладно ї № 131009, долученої до матеріалі в справи, машина прибула на за вантаження до м. Лілієнталю і була завантажена 13.10.2009 р.

Відповідно до ст.53 Закону Ук раїни від 05.04.01 № 2344-III “Про автомоб ільний транспорт” організац ію міжнародних перевезень па сажирів і вантажів здійснюют ь перевізники відповідно до міжнародних договорів Украї ни з питань міжнародних авто мобільних перевезень. Такі п равовідносини врегульовані Конвенцією про договір міжн ародного дорожнього перевез ення вантажів від 19.05.1956 р. (далі - Конвенція).

Згідно ч. 1 ст. 4 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни господарський суд виріш ує господарські спори на під ставі Конституції України, ц ього Кодексу, інших законода вчих актів України, міжнарод них договорів, згода на обов' язковість яких надана Верхов ною Радою України.

Відповідно до ст.1 дана Конв енція застосовується до будь -якого договору перевезення вантажів за винагороду за до помогою автомобілів, якщо вк азані у договорі місце прийн яття вантажу до перевезення і місце, передбачене для пере дання вантажу, знаходяться н а території двох різних краї н, одна з яких приймає участь у Конвенції. Держава Україна п риєдналася до цієї Конвенції 01.08.2006 р.

Відповідно до ст.17 Конвенці ї, транспортер несе відповід альність за прострочення дос тавки. Транспортер звільняєт ься від такої відповідальнос ті, якщо прострочення з доста вкою вантажу сталося з вини п равомочної за договором особ и, внаслідок наказу останньо ї, не викликаного будь-якою ви ною транспортера, будь-яким д ефектом вантажу чи обставина ми, уникнути яких транспорте р не міг, і наслідки яких він н е міг передбачити.

З наявних в матеріалах спра ви документів вбачається, що 17.10.2009 р. на Ягодинську митницю м /п “Ягодин” прибув автомобіл ь марки “MAN” д.н.з. НОМЕР_1, пр ичеп д.н.з. НОМЕР_2 (контроль ний талон №НОМЕР_3).

Того ж дня Державною еколог ічною інспекцією у Волинські й області складено акт перев ірки дотримання вимог законо давства про охорону навколиш нього природного середовища , в якому встановлено факт тра нспортування з Німеччини в У країну (м. Київ, вул. Північно-С ирецька, 3, ТОВ “Хіммед.ua”) автом обілем марки “MAN”, д.н.з. НОМЕР _1, причіп д.н.з. НОМЕР_2, згі дно CMR № 131009 та інвойсу № 7-2009-UA від 12.10 .09 бензил хлориду вагою 122 кг. В а кті зазначено, що на час оформ лення відсутні дозвіл Мініст ерства охорони навколишньог о природного середовища Укра їни, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 440 “Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробн ицтво, зберігання, транспорт ування, використання, захоро нення, знищення та утилізаці ю отруйних речовин, у тому чис лі продуктів біотехнології т а інших біологічних агентів” .

Згідно з положеннями даної постанови бензил хлорид від несено до хімічних речовин п ершого класу небезпеки.

На підставі п. 2 Постанови № 44 0 підприємства, а також громад яни-підприємці повинні одерж ати дозвіл на виробництво, зб ерігання, транспортування (к рім транзиту вантажів залізн ичним транспортом), використ ання, захоронення, знищення т а утилізацію отруйних речови н, у тому числі продуктів біот ехнології та інших біологічн их агентів.

Згідно з п. 3 Постанови № 440 доз віл видається Мінприроди за погодженням з МОЗ, Держнагля дохоронпраці, Мінтрансом, МВ С.

Листом від 21.10.09 № 273 відповідач повідомив позивача, що з 17.10.09 ав томобіль з вантажем з Німечч ини м. Лілієнталь знаходитьс я на митному переході “Ягоди н” в зв' язку з відсутністю д озволу на ввезення вантажу н а територію України.

Стаття 11 Конвенції зазначає , що відправник зобов' язани й до передання вантажу приєд нати до накладної або надати у розпорядження транспортер а необхідні документи та пов ідомити усі необхідні відомо сті для виконання митних та і нших формальностей. Перевірк а повноти і правильності цих документів не є обов' язком транспортера. Відправник не се відповідальність перед тр анспортером за будь-яку шкод у, що може бути завдана відсут ністю, недостатністю чи непр авильністю цих документів та відомостей, за винятком вини транспортера.

В апеляційній скарзі відпо відач зазначає, що судом перш ої інстанції не вірно застос овано до спірних правовіднос ин положення ст. 11 Конвенції, о скільки сторонами у договорі перевезення являються перев ізник і відправник, а відпові дач не являється відправнико м. Також, відповідач посилаєт ься на те, що договір міжнарод ного перевезення укладаєтьс я, як і інші господарські дого вори, в письмовій формі, до яко ї ставляться спеціальні вимо ги. Так, згідно з ч. 2 ст. 307 Господ арського кодексу України та ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу Ук раїни, укладення договору пе ревезення вантажу підтвердж ується складенням транспорт ної закладної (коносамента а бо іншого документа, встанов леного транспортними кодекс ами статутами).

Апеляційний суд з даним вис новком відповідача не погодж ується, оскільки відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу Ук раїни договір може бути укла дений у будь-якій формі, якщо в имоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо ст орони домовилися укласти дог овір у певній формі, він вважа ється укладеним з моменту на дання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для дан ого виду договорів не вимага лася.

Договір є укладеним з момен ту одержання особою, яка напр авила пропозицію укласти дог овір, відповіді про прийнятт я цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 Циві льного кодексу України).

Як було зазначено вище, між позивачем та відповідачем бу ло укладено договір у формі з аявки, а саме на підставі вико нання цього договору і здійс нювалось міжнародне перевез ення.

Отже, Господарським судом м іста Києва правильно встанов лено, що в порушення вимог ст.1 1 Конвенції відповідачем не б уло надано всіх необхідних д окументів для митного оформл ення його вантажу, що призвел о до вимушеного простою.

Листом № 273 від 21.10.2009 р. позивач п овідомив відповідача, що з 17.10.2 009 р. автомобіль з вантажем з Ні меччини м. Лілієнталь знаход иться на митному переході “Я годин” в зв' язку з відсутні стю дозволу на ввезення вант ажу на територію України.

В матеріалах справи наявна копія листа від 21.10.2009 р., в якому відповідач просить здійснит и перевантаження товару “бен зил хлорид” фірми ACROS з автомоб ілю марки “MAN”, д.н.з. НОМЕР_1, причіп д.н.з. НОМЕР_2, на авт омобіль марки “MAN”, д.н.з. НОМЕ Р_4 (а. с. 14 т. 1).

Перевантаження товару від булося лише 23.10.2009 р., про що зазна чено в акті Ягодинської митн иці від 23.10.2009 р. про проведення м итного огляду товарів №2632 (а. с. 12 т. 1). Після вивантаження вант ажу, на який не було дозволу на ввезення до України, 23.10.2009 р. авт омобілю-перевізнику товару б уло дозволено в' їхати до Ук раїни.

Після перевантаження зазн аченого вантажу на інший авт омобіль решта вантажу автомо білем марки “MAN”, д.н.з НОМЕР_1 , причіп д.н.з. НОМЕР_2, була доставлена на митницю призн ачення 27.10.2009 р., а митне оформлен ня здійснено 28.10.2009 р.

З огляду на викладене, місце вим господарським судом на п ідставі матеріалів справи та фактичних обставин правильн о встановлено, що прострочен ня доставки вантажу відбулос я з вини відповідача.

Відповідно до умов заявки о плата перевезення повинна ві дбутися у день доставки вант ажу на митницю призначення.

Згідно зі ст.13 Конвенції у ра зі прибуття вантажу на місце , передбачене для його переда ння, отримувач має право вима гати передання йому вантажу. При цьому, отримувач, зобов' язаний погасити борг, який ви ник на підставі накладної. У р азі спору з цього приводу тра нспортер зобов' язаний вида ти вантаж лише у разі внесенн я отримувачем застави.

26.10.2009 р. позивач звертався до в ідповідача з листом, в якому б уло коротко викладено обстав ини доставки вантажу та зазн ачено, що простій автомобіля з 17.10.2009 р. по 23.10.2009 р. на м/переході Я годин складає 7 діб; сума за од ну добу простою дорівнює 100 єв ро по курсу НБУ, а тому вартіст ь перевезення вантажу згідно заявки від 09.10.2009 р. становить 1400 є вро по курсу НБУ (700 євро (фрахт) + 7 днів х 100 євро (простій) = 1400 євро .

28.10.2009 р. позивачем надіслано в ідповідачу рахунок № 173 на опл ату послуг по перевезенню з в рахуванням простою на суму 1400 ,00 євро.

Відповідчем здійснено час ткову оплату зазначеного рах унку в сумі 8300,00 грн., що не запер ечується сторонами.

Після розмитнення вантажу відповідач не здійснив опла ти за послуги митного термін алу і автомобіль з вантажем н е мав змоги покинути територ ію митного терміналу для вив антаження.

29.10.2009 р. на митному терміналі б ув розмитнений вантаж іншого вантажоотримувача і знову м ашину позивача не випускали з території митного термінал у, тому що у їхній перепустці б уло зроблено заборонений зап ис, що без перепустки №7570/7652, офо рмленої на відповідача, виїз д заборонено.

У листі №275 від 29.10.2009р. позивач п росив відповідача врегулюва ти свої фінансові відношення з власниками митного термін алу (ЗАТ “Орії”) для надання мо жливості зробити доставку дв ох вантажів які знаходилися у вантажівці у т.ч. і відповіда ча.

Станом на 30.10.2009р. відповідаче м не було зроблено жодної дії для врегулювання фінансових питань з ЗАТ “Орії” про сплат у послуг митного терміналу.

Позивач, для запобігання зб ільшення збитків інших ванта жовласників, сплатив за відп овідача вартість послуг митн ого терміналу по прибутковом у касовому ордеру №163 у сумі 942 г рн., що дало можливість достав ити вантаж власнику іншого в антажу 30.10.2009р. без штрафних санк цій та додаткових витрат, пов ' язаних із зберіганням вант ажу на митному терміналі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було оформлено позивачу пропуск на виїзд з митного терміналу та не надано інструкцій відн осно того, щоб простій на митн ому терміналі не призвів до з битків, в зв' язку з чим позив ач вивантажив вантаж на скла д для зберігання підприємств у, яке має складське приміщен ня, уклавши договір зберіган ня від 02.11.2009 р. та сплативши за ці послуги.

Оскільки станом на 18.11.2009 р. від повідач не здійснив в повном у обсязі розрахунки з позива чем, подальшу долю товару не в изначив, позивач звернувся д о відповідача з листом №277 від 18.11.2009 р. (а. с. 18 т. 1) з проханням зв' язатися з ним для вирішення ц их питань.

07.12.2009р. позивач направив на ад ресу відповідача лист № 278, в як ому повідомив останнього про те, що отримав лист відповіда ча, у якому той вимагає поверн ення сплачених коштів у сумі 8300,00 грн. Також даним листом поз ивач повідомив відповідача п ро наявність заборгованості відповідача у розмірі 14 080,90грн . та про передачу вантажу на зб ерігання і можливість у разі згоди відповідача отримати вантаж (а. с. 20 т. 1).

Відповідно до частини 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, паса жирів, багажу, пошти стягуєть ся провізна плата у розмірі, щ о визначається за домовленіс тю сторін, якщо інше не встано влено законом або іншими нор мативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 526 Цивільн ого кодексу України зобов' я зання має виконуватися належ ним чином відповідно до умов договору та вимог цього коде ксу, інших актів цивільного з аконодавства, а за відсутнос ті таких умов та вимог - відпов ідно до звичаїв ділового обо роту або інших вимог, що звича йно ставляться. Якщо у зобов' язанні встановлений строк (т ермін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей стр ок (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Го сподарського кодексу Україн и встановлено, що суб' єкти г осподарювання та інші учасни ки господарських відносин по винні виконувати господарсь кі зобов' язання належним чи ном відповідно до закону, інш их правових актів, договору, а за відсутності конкретних в имог щодо виконання зобов' я зання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ста вляться. Відповідно до части ни сьомої зазначеної статті не допускаються односторонн я відмова від виконання зобо в' язань, крім випадків, пере дбачених законом, а також від мова від виконання або відст рочка виконання з мотиву, що з обов' язання другої сторони за іншим договором не було ви конано належним чином.

Стаття 14 Цивільного кодексу України зазначає, що цивільн і обов' язки виконуються у м ежах, встановлених договором або актом цивільного законо давства. Особа не може бути пр имушена до дій, вчинення яких не є обов' язковим для неї. Ви конання цивільних обов' язк ів забезпечується засобами з аохочення та відповідальніс тю, які встановлені договоро м або актом цивільного закон одавства.

Згідно ст.16 Конвенції, транс портер має право на відшкоду вання витрат, викликаних про ханням про інструкції або ви конанням отриманих інструкц ій, оскільки такі витрати не є наслідком його власної вини .

Понесені позивачем витрат и за перевезення у сумі 37,35 грн. ; витрати за послуги митного т ерміналу у сумі 942,0 грн. та факт несплати цих витрат в повном у обсязі позивачем матеріал ами справи доведено.

Додатковими умовами заявк и на перевезення вантажу - хім ічної сировини від 09.10.2009 р. пере дбачено штраф за простій на м итному переході у розмірі 100 є вро за добу.

Для всебічного, повного і об ' єктивного розгляду в судов ому процесі всіх обставин сп рави в їх сукупності суд пови нен перевірити обґрунтовані сть і правильність здійснено го позивачем нарахування штр афних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення поми лкове - зобов' язати позива ча здійснити перерахунок від повідно до закону чи договор у або зробити це самостійно (а налогічна правова позиція ви кладена в ч. 1 п. 18 інформаційног о листа Вищого господарськог о суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Пр о деякі питання практики зас тосування норм Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни, порушені в доповідних записках про роботу господа рських судів у 2004 році”).

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, К иївський апеляційний господ арський суд, перевіривши роз рахунок суми штрафу та строк и його нарахування, погоджує ться з розрахунком суду перш ої інстанції, що штраф підляг ає стягненню в сумі 11 910, 50 грн.

Щодо вимог позивача в позов ній заяві про відшкодування витрат за послуги зберігання вантажу у розмірі - 70 740 грн. ап еляційний суд зазначає насту пне.

На підставі частини 4 ст.916 Ци вільного кодексу України пер евізник має право притримати переданий йому для перевезе ння вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не в становлено законом, іншими н ормативно-правовими актами а бо не випливає із суті зобов' язання.

Аналогічна норма передбач ена ст.594 Цивільного кодексу У країни, якою встановлено, що к редитор, який правомірно вол одіє річчю, що підлягає перед ачі боржникові або особі, вка заній боржником, у разі невик онання ним у строк зобов' яз ання щодо оплати цієї речі аб о відшкодування кредиторові пов' язаних з нею витрат та і нших збитків має право притр имати її у себе до виконання б оржником зобов' язання.

З огляду на викладені норми законодавства, для отриманн я вантажу позивач повинен оп латити витрати перевізника.

Проте, ч. 3 ст. 16 Конвенції вста новлено, що перевізник може п родати вантаж, не очікуючи ін струкцій від особи, що має пра во розпоряджатися ним, якщо в антаж є швидкопсувним або як що того вимагає його стан, чи я кщо витрати по збереженню ва нтажу будуть занадто високі в порівнянні з його вартістю . В інших випадках перевізник також може продати вантаж, як що в належний термін ним не от римано від особи, що має право розпоряджатися вантажем, пр отилежних інструкцій, викона ння яких може справедливо ві д нього вимагатися.

В апеляційній скарзі та суд овому засіданні представник відповідача заперечував про ти стягнення з відповідача в итрат за послуги зберігання, посилаючись на те, що вартіст ь вантажу становить 5294 дол. США або 42352 грн., тоді як витрати по й ого зберіганню становлять за рішенням суду 70 740 грн., що є “явн им дисбалансом порушенням сп івмірності сподівань відпов ідача щодо його можливих вит рат, пов' язаних з договором перевезення”.

В матеріалах справи, докуме нти, які підтверджують варті сть вантажу - хімічної сирови ни, відсутні. Господарським с удом м. Києва дані документи у сторін не витребовувалися.

Колегія суддів вважає, що дл я правильного вирішення спор у в частині відшкодування ви трати за послуги зберігання вантажу необхідно знати варт ість вантажу, що перевозився .

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 31.05.2011 р. було зобов' язано ст орони надати суду належним ч ином завірені документи, які підтверджують вартість вант ажу, який перевозився відпов ідно до договору - заявки ві д 09.10.2009 р.

Сторони витребувані п. 4 ухв али Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011р . належним чином завірені док ументи, які підтверджують ва ртість вантажу, який перевоз ився відповідно до договору - заявки від 09.10.2009 р. суду не над али.

Оскільки, сторонами, без буд ь-яких поважних причин не под ано витребувані Київським ап еляційним господарським суд ом належним чином завірені д окументи, що підтверджують в артість вантажу, який перево зився відповідно до договору - заявки від 09.10.2009 р., які необхі дні для правильного вирішенн я спору, тому колегія суддів д ійшла висновку про необхідні сть залишення позовної заяви в частини вимог позивача про відшкодування витрат за пос луги зберігання вантажу у ро змірі - 70 740 грн. без розгляду н а підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарс ького процесуального кодекс у України.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 Господ арського процесуального код ексу України після усунення обставин, що зумовили залише ння позову без розгляду, пози вач має право знову звернути ся з ним до господарського су ду в загальному порядку.

Кожна сторона повинна дове сти ті обставини, на які вона п осилається як на підставу св оїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень.

Обставини справи, які відпо відно до законодавства повин ні бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуальн ого кодексу України).

Доводи, викладені відповід ачем в апеляційній скарзі, сп ростовуються доказами, наявн ими в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2 ст. 101 Господ арського процесуального код ексу України апеляційний гос подарський суд не зв' язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґ рунтованість рішення місцев ого господарського суду у по вному обсязі.

Відповідно до ст.104 Господар ського процесуального кодек су України підставами для ск асування або зміни рішення м ісцевого господарського суд у є:

1) неповне з' ясування обставин, що мають значення д ля справи;

2) недоведеність обста вин, що мають значення для спр ави, які місцевий господарсь кий суд визнав встановленими ;

3) невідповідність вис новків, викладених у рішенні місцевого господарського су ду, обставинам справи;

4) порушення або неправ ильне застосування норм мате ріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупн ості, колегія суддів дійшла в исновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмежен ою відповідальністю “Хіммед .ua” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2011 року у справi № 31/17, прийняте з невірним застос уванням норм процесуального права, підлягає скасуванню в частині стягнення з відпові дача на користь позивача вит рат за послуги зберігання ва нтажу в сумі 70 740,00 грн. із залише нням в цій частині позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господ арського процесуального код ексу України, Київський апел яційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Тов ариства з обмеженою відповід альністю “Хіммед.ua” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського су ду м. Києва від 18.02.2011 року у справ i №31/17 скасувати частково, викла вши резолютивну частину в на ступній редакції:

“1. Позов задовольнити частк ово.

2. Стягнути із Товариства з о бмеженою відповідальністю “ Хіммед.ua” (04136, м. Київ, вул. Північ но-Сирецька, 3, код ЄДРПОУ 32161600) на користь Товариства з обмеже ною відповідальністю “ВВ Іме кс” (02093, м. Київ, вул. Бориспільсь ка 11-А, оф. 905, код ЄДРПОУ 32156999), - з буд ь-якого рахунку, виявленого д ержавним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 3 7 (тридцять сім) грн. 35 коп., штраф у розмірі - 11 910 (одинадцять ти сяч дев' ятсот десять) грн. 50 к оп., витрати за послуги митног о терміналу у розмірі 942 (дев' ятсот сорок дві) грн., державне мито у розмірі - 128 (сто двадця ть вісім) грн. 92 коп. та 35 (дев' ян осто дві) грн. 87 коп. - витрат на і нформаційно-технічне забезп ечення судового процесу.

3. Позов в частині стягнення витрат за послуги зберіганн я вантажу в сумі 70740,00 грн. за лишити без розгляду.

4. В іншій частині в позові ві дмовити повністю.”

3. Доручити Господарському с уду м. Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 31/17 повер нути до Господарського суду м. Києва.

5. Постанова набирає законно ї сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищо го господарського суду Украї ни протягом двадцяти днів з д ня її прийняття.

Повний текст постанови пі дписано 16.06.2011 р.

Головуючий суддя

Судді

21.06.11 (відправлено)