Ухвала

від 23.06.2011 по справі б-13/58-б-24/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Б-13/58-Б-24/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

23 червня 2011 р.  Справа № Б-13/58-Б-24/32   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І.В., при секретарі судового засідання Дичковській І. М., за участю прокурора Журавльової Н. Є., представника ініціюючого кредитора Атаманюка К. Д. та представника боржника Грималюка В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про банкрутство селянсько-фермерського господарства "Діброва" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

в с т а н о в и в:

11 червня 2009 р., УПФУ Косівському районі Івано-Франківської області звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із заявою про визнання СФГ "Діброва" банкрутом в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В обґрунтування своєї заяви УПФУ зазначало, що боржник неспроможний виконати свої зобов'язання по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та штрафних санкцій після настання встановленого строку їх сплати на загальну суму 1 299 грн 82 коп. Відтак, оскільки боржник не здійснював підприємницьку діяльність і відсутній за місцем реєстрації, УПФУ в Косівському районі стверджувало про наявність підстав для визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”                   (Т 1 а. с. 2).

Ухвалою від 15 червня 2009 р. господарський суд Івано-Франківської області (суддя Шкіндер П. А.) порушив провадження у справі про банкрутство СФГ "Діброва" в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Т 1 а. с. 1).

30 червня 2009 р., господарський суд Івано-Франківської області прийняв постанову, якою СФГ "Діброва" визнав банкрутом в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором арбітражного керуючого Рудика І. М. (Т 1 а. с. 13).

30 вересня 2010 р., ухвалою господарського суду Івано-Франківської області було затверджено ліквідаційний баланс і звіт ліквідатора, СФГ "Діброва" як юридичну особу ліквідовано і провадження у справі припинено (Т 1 а. с. 106).

01 грудня 2010 р., заступником прокурора Івано-Франківської області подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2010 р.                 (Т 2 а. с. 130).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2011 р. ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2010 р. було залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (Т 2 а. с. 106).

17 травня 2011 р., Вищий господарський суд України виніс постанову, якою постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2011 р. та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2010 р. скасував, а справу - передав на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області (Т 2 а. с. 146). При цьому, Вищий господарський суд України вказав на те, що при порушенні провадження у справі судом не було перевірено дотримання ініціюючим кредитором вимог ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині подання доказів безспірності вимог кредитора, а також доказів, які підтверджують відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2011 р. справу № Б-13/58 передано на новий розгляд судді Ткаченко І. В. (Т 3 а. с. 1), у зв'язку із чим справі присвоєний номер Б-13/58-Б-24/32.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника ініціюючого кредитора, представника боржника та прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про необхідність припинення провадження у даній справі виходячи із наступного.

Відповідно до положень абзацу 3 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). В абзаці 7 цієї статті передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Згідно викладених у ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” положень, справа про банкрутство порушується господарським судом якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. В свою чергу, ст. 52 цього Закону, передбачає певні особливості банкрутства відсутнього боржника, зокрема, що кредитор може ініціювати порушення справи про банкрутство незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Разом з тим, указана норма не містить жодного виключення щодо безспірності таких вимог кредитора.

Згідно положень ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцем реєстрації повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У ст. 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, оскільки відсутність боржника є фактом, який має юридичне значення і має бути підтверджений відповідними доказами, з урахуванням зазначених у ч. 2 ст. 34 ГПК України положень про те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, єдиним належним і допустимим доказом підтвердження факту відсутності боржника за місцезнаходженням може бути відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцем реєстрації.

У постанові Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 р. по даній справі суд касаційної інстанції зазначив, що ініціюючий кредитор при зверненні до суду і заявою про порушення справи про банкрутство СФГ "Діброва" за спрощеною процедурою не надав суду належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням. Як вбачається з матеріалів справи, до заяви ініціюючого кредитора було додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29 січня 2009 р., який містить запис "статус відомостей про юридичну особу: не підтверджено". Запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням даний витяг не містить. При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України наголосила, що вказані докази повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - не передбачена (Т 2 а. с. 146).

Згідно вимог ст. 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи суд установив наявність витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно даних якого стан відомостей про юридичну особу СФГ "Діброва" - не підтверджений (Т 1 а. с. 6).

В судовому засіданні представник боржника підтвердив суду, що СФГ "Діброва" свого місцезнаходження, визначеного реєстраційними документами, не змінювало, здійснювало та здійснює господарську діяльність.

Також це підтверджується й тим, що в ході розгляду справи про банкрутство                     СФГ "Діброва" боржник отримував ухвали суду за адресою, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т 1 а. с. 20, 27, 36, 41).

Наведені обставини указують на відсутність підстав для порушення справи про банкрутство СФГ "Діброва" за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, суд приймає до уваги й надані в засіданні пояснення представника УПФУ про відсутність заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором, що підтверджується відповідними документами (Т 3 а. с. 6-7).

Керуючись статтями 1, 5, 6, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 11 ч. 1 статті 80, статтями 86, 11112 ГПК України, суд

у х в а л и в:

провадження у справі про банкрутство селянсько-фермерського господарства "Діброва" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - припинити.

Суддя                                                                                                    І. В. Ткаченко

< ДОВІДКА - Перелік ухвал у позовному провадженні > ст. 52  п. 1-1 ч. 1 ст. 80