Рішення

від 27.09.2006 по справі 423/7-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

423/7-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2006 р.

                  Справа №   423/7-06

Господарський суд Київської області  у складі  головуючого судді  Бабенка К.А.  розглянув матеріали справи

за позовом           виробничо-комерційного підприємства „Теплобуд”, м. Київ

до           товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари”, смт. Буча

про           стягнення 2529,22 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Акімов В.М. (директор);

від відповідача: не з'явився.

.Суть спору:

до господарського суду Київської області звернулось виробничо-комерційне підприємство „Теплобуд”, м. Київ з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари”, смт. Буча про стягнення 2529,22 грн.            

Ухвалою про порушення провадження у справі від 11.09.2006р. її розгляд призначено на 27.09.2006р. (а.с. 1).

В судове засідання, яке відбулось 27.09.2006р. відповідач свого представника не направив, проте, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю з'явлення в судове засідання його представника.

Однак, відповідно до частини першої ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. А згідно частини третьої цієї статті, представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, керівник відповідача не був позбавлений права представляти інтереси підприємства в суді особисто або направити для представництва його інтересів в суді іншого представника надавши йому на це довіреність або законних представників з підтверджуючими документами займаних ними посад.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, проте, необхідних документів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду господарського спору по суті.

Згідно з ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору документів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв відповідача про розгляд справи належним чином відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. за №75, і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області та відповідною відміткою на першому примірнику ухвали про порушення провадження у справі, наявному в її матеріалах, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд                               

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 22.09.2005р. у справі №83/17-04, залишеним без змін Постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.11.2005р. та Вищого господарського суду України від 19.01.2006р., на виконання договору про виконання спеціалізованих монтажних робіт №1 від 10.07.2003р. (далі –договір) та акту приймання виконаних робіт за липень 2003 року, стягнуто з відповідача на користь позивача 6395 грн. заборгованості.

Як вбачається з укладеної 18.08.2003р. сторонами додаткової угоди №1, копія якої долучена до матеріалів справи, сторони припиняють співпрацю за договором і вважають його розірваним. А згідно п. 2 цієї додаткової угоди відповідач зобов'язується оплатити виконані позивачем роботи на протязі 5 робочих днів з дня підписання даної додаткової угоди, тобто строк виконання своїх зобов'язань відповідачем перед позивачем закінчився 25.08.2003р.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з належним чином завіреної копії банківської виписки, відповідачем платіжним дорученням №5187 від 16.03.2006р. на виконання зазначеного вище Рішення господарського суду Київської області від 22.09.2005р. у справі №83/17-04   сплачено суму заборгованості за виконані позивачем роботи.

Як зазначається в частині другій ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

        Відповідно до частини першої ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Крім того, згідно частини другої ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини першої ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до частини другої ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а частиною четвертою ст. 232 ГК України передбачається, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

В зв'язку з зазначеним вище, тим, що позивачем помилково нараховані втрати від інфляції з прострочених відповідачем сум за період 26.08.2006 –16.03.2006р. та оскільки господарський суд розглядає спір в межах позовних вимог відповідно до частини другої ст. 83 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції підлягають задоволенню повністю в сумі  2033,31 грн.

Крім того, враховуючи те, що позивачем помилково нараховано 3% річних з прострочених відповідачем сум за період 26.08.2006 –16.03.2006р., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в сумі 490,93 грн.

Відповідно до частини другої ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від вирішення спору, а відповідно до частини п'ятої цієї статті витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача. Тому, суд стягує з відповідача на користь позивача державне мито у сумі 102 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись частиною  другою ст. 193, частиною другою ст. 218, частиною першою ст. 221, частиною четвертою ст. 232 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р.; ст. ст. 610, 611, частиною першою ст. 612, частиною першою ст. 614, частиною другою ст. 615, частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV; частинами другою та п'ятою ст. 49, ст. ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити повністю.   

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари” (ЗКПО 30530431) на користь виробничо-комерційного підприємства „Теплобуд” (ЗКПО 24209271) –2033 грн. 61 коп. –втрат від інфляції з прострочених відповідачем сум, 490 грн. 93 коп., а також судові витрати: держмито у сумі 102 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                                   Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.

          3.          Копію даного рішення надіслати сторонам.

Суддя                                                                                                    Бабенко К. А.