Постанова

від 15.03.2011 по справі 2а-16141/10/16/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2011 р.  

Справа №2а-16141/10/16/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Александрова О.Ю.,  при секретарі Сидельової М.В.,

за участю представників:

представник позивача - не з’явився;

представник відповідача - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим     

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубин-2008"     

про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим 13.12.2010 року надійшла позовна заява  Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубин-2008"  про припинення юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем з 14.07.2009 року податкові декларації, документи бухгалтерської звітності не подаються.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином - судовою повісткою, надав клопотання  про розгляд справи за його відсутністю.    

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.    

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі  ст. 124 КАС України розглядати справу за відсутності  сторін.

Відповідно до частини 1 статті 62 Господарського кодексу України підприємство визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним господарської діяльності за умови державної реєстрації його як юридичної особи  відповідно до статті  58 Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, визнаються суб’єктами господарювання.

Порядок та підстави реєстрації, припинення реєстрації визначаються Законом України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Судом встановлено, що 08.12.2008 р. у виконавчому комітеті Євпаторійської міської ради АР Крим Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубин-2008" зареєстровано як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 4).

Відповідно до довідки від 27.07.2009 р. за вих. № 224/29-0 бланк ф-4ОПП ДПІ у м. Євпаторії, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубин-2008" взято на облік у якості платника податків у ДПІ у м. Євпаторії АР Крим з 09.12.2008 р. за № 13854 та відповідно до довідки ДПІ у м. Євпаторії від 10.12.2010 р. за вих. № 13217/10/15-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубин-2008" заборгованості перед бюджетом не має.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубин-2008" є суб'єктом господарювання, яке зобов'язано виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та на нього  розповсюджується дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003  № 755-ІV, у тому числі в частині перереєстрації і припинення реєстрації.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених  законом. Усі громадяни  щорічно  подають до  податкових  інспекцій  за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 71 Господарського кодексу України, облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів; відомості, не передбачені законом, підприємство надає органам державної влади, органам місцевого самоврядування, іншим підприємствам, установам, організаціям на договірній основі або в порядку, передбаченому установчими документами підприємства.

Здійснюючи господарську діяльність, згідно частини 8 статті  19 Господарського кодексу України зобов'язаний,  усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Вивчивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши законодавство, що діяло на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та на момент винесення судового рішення,  суд встановив наступне.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року (який діяв на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу  та втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI)  платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових  платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з підпунктами «а», «в», пункту  19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від № 889-IV (що діяв на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI) платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі, коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію; подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим.

Відповідно до пп. «г», п. 4.1.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000  № 2181-III (що діяв на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб  (прибуткового податку з громадян) до 1 квітня року, наступного за звітним.

Суд підкреслює, що на час прийняття судового рішення по справі вказані Закони України «Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року, «Про податок з доходів фізичних осіб” від № 889-IV, «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000  № 2181-III втратили чинність. Правові норми, що регулюють спірні правовідносини, знайшли своє відображення у Податковому кодексі України  № 2755 від 02.12.2010 року, що набрав законної сили з 01.01.2011 року.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубин-2008", маючи статус суб'єкта господарювання, зареєстровано у встановленому законом порядку в якості платника податків, зобов'язано щорічно подавати декларації про доходи фізичних осіб до 01 квітня року, наступного за звітним.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубин-2008" з 14.07.2009 р. не подається податкова звітність до органів Державної податкової служби та декларації не надаються.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубин-2008"  під час здійснення господарської діяльності не виконало  вимоги ст. 67 Конституції України, частини 1 статті 62 Господарського кодексу України, пунктів 2, 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року, п. п. “г” п.4.1.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом  та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р., № 2181 І (що діяли на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратили чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI).

Приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубин-2008"  з 14.07.2009 року не надає декларацій, документів фінансової звітності до органів державної податкової служби, у суду є підстави для припинення підприємницької діяльності юридичної особи та позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно п.п. 20.1.12 ПК України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Статтею 11 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251 від 25.06.1991 року, що діяв на час реєстрації юридичної особи у якості платника податків, передбачена відповідальність платників податків і зборів (обов'язкових платежів) за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Згідно п.п. 47.1.1. ст. 47 ПК України юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а

також їх посадові особи несуть відповідальність за складення податкової звітності, в тому числі за неподання податкової звітності контролюючим органам, у випадках, передбачених законом.

Ст. 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи державної податкової служби, встановлені наступні види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна.

Проаналізувавши дані поняття, суд дійшов висновку, що припинення юридичної особи є одним з різновидів адміністративної відповідальності юридичної особи відповідно до діючого законодавства України.

Таким чином, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовами про припинення юридичної особи.

Відповідно до частини 2 статті 51 ГК України підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року № 755-ІV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності юридичної особи проводиться у разі постановлення судового рішення з цього питання, підставами для  ухвалення такого рішення є неподання протягом року органам державної податкової служби декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

           Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV встановлено, що  юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного  реєстру   запису  про  державну  реєстрацію припинення юридичної особи.

           Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від  15.05.2003 року № 755-IV суд, суд,  який  постановив  рішення  щодо припинення юридичної особи,  що не пов'язане з банкрутством  юридичної  особи,  у  день набрання   таким  рішенням  законної  сили  направляє  його  копію державному реєстратору за місцезнаходженням  юридичної  особи  для внесення  до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

          Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності юридичною особою за її рішенням голова ліквідаційної комісії або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу  такі  документи:  заповнену реєстраційну   картку   на   проведення   державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; оригінал установчих документів; акт ліквідаційної  комісії  з  ліквідаційним  балансом,  який затверджено рішенням засновників  (учасників)  або  уповноваженого ними органу; довідку відповідного  органу  державної податкової служби про зняття юридичної особи з обліку як платника податків; довідку відповідного  органу  Пенсійного  фонду  України  про зняття з обліку; довідки відповідних  органів  фондів  соціального страхування про зняття з обліку; довідку архівної  установи  про  прийняття  документів,   які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Згідно з частиною  4  статті  94  КАС  України  у справах,  у яких  позивачем  є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -  фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158,  159, 160, 163 КАС України,

                                                ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Підприємницьку діяльність юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубин-2008"  (Ідентифікаційний код у ЄДР 36266138), зареєстроване 08.12.2008 р. у виконавчому комітеті Євпаторійської міської ради АР Крим -  припинити.

Копію постанови в день набрання нею законної сили направити державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Александров О.Ю.