Постанова

від 09.02.2011 по справі 2а-5758/10/1770

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5758/10/1770

09 лютого 2011 року

17 год. 45 хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився  

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

 Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (Рокитнівське відділення)        

до

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Діабаз"      

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція (Рокитнівське відділення) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діабаз” про стягнення заборгованості в розмірі 39709,40 грн., а саме по орендній платі за землю в сумі 35535,40 грн., по податку з власників наземних транспортних засобів в  сумі 4174,00 грн.

Від позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду справи. На адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надсилались копія ухвали про відкриття провадження у справі та повідомлення-виклики до суду. Судом не визнавалася обов’язковою участь відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Діабаз” зареєстрований як юридична особа Рокитнівською районною державною адміністрацією Рівненської області 11.03.2001 року, свідоцтво про Державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №231922 (а.с.31), відомості про нього включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.10) і як платник податків перебуває на обліку у Сарненській міжрайонній державній податковій інспекції (Рокитнівське відділення) з 06.04.2001 року (а.с.33).

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом на загальну суму 39709 грн. 40 коп., в тому числі:

- по сплаті орендної плати за земельну ділянку - в сумі 35535,40 грн.;  

- по сплаті податку з власників транспортних засобів - в сумі 4174,00 грн.

Наявність заборгованості підтверджується наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- по орендній платні за земельну ділянку: податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (а.с.15); відомостями із договору оренди землі (а.с.16); зворотнім боком облікової картки платника податку (а.с.18-22); довідкою про заборгованість з податків і зборів (а.с.24, 25);

- по сплаті податку з власників наземних транспортних засобів: розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (а.с.13, 14), зворотнім боком облікової картки платника податку (а.с.17, 23), довідкою про заборгованість з податків і зборів (а.с.24, 25).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю", чинного на час існування відповідних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Стаття 14 вказаного закону передбачає, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Відповідно до ст. 17 названого закону, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.            

Відповідно до пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

          За правилами п.1.3. ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III  від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, є податковим боргом.

          В силу положень пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин,  узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження, визнається сумою податкового боргу платника податків, і на таку суму, в порядку передбаченому п.6.2. ст.6 вказаного Закону, надсилаються податкові вимоги.

          Позивачем для відповідача, відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, вручено податкові вимоги №1/38 від 08.07.2008 року та №2/49 від 14.08.2008 року (а.с.8), які на момент подання адміністративного позову останнім не задоволені та у встановленому порядку не оскаржувались, а також здійснено запис у державний реєстр застав рухомого майна про податкову заставу (а.с.9).

Згідно з п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-XII від 04.12.1990 року,  державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до  підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна.

          За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.  

Керуючись статтями  160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діабаз" (код 31148715) - податкову заборгованість:

- по орендній платі за земельну ділянку в сумі 35535 грн. 40 коп. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять гривень 40 коп.), які необхідно перерахувати на рахунок №33216812700332, код платежу 13050200, отримувач Кисорицька сільська рада, код отримувача 04387600, банк отримувача ГУДК в Рівненській області, код банку отримувача 833017;

- по податку з власників наземних транспортних засобів в сумі 4174,00 грн. (чотири тисячі сто сімдесят чотири гривні 00 коп.), які необхідно перерахувати на рахунок №33210807700332, код платежу 12020100, отримувач Кисорицька сільська рада, код отримувача 04387600, банк отримувача ГУДК в Рівненській області, код банку отримувача 833017.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                    Дорошенко Н.О.