Постанова

від 17.06.2011 по справі 5818/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 17 червня 2011 р.                                                                                 № 2-а- 5818/11/2070  

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого –Судді Архіпової С.В.

при секретарі –Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача –не прибув,  

                  представника відповідача- не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

 Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів   

до

 Приватне сільськогосподарське підприємство "Мельникове"   

про

 про стягнення адміністративно-господарських санкцій ,

В С Т А Н О В И В:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі по тексту – позивач) звернувся до суду з зазначеною позовною заявою та просив стягнути з  Приватного сільськогосподарського підприємства «Мельникове» (надалі по тексту – «відповідач») адміністративно-господарські санкції в розмірі 12499,19 грн. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

В обґрунтування заявленого позову  вказав, що відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ та організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Статтею 20 зазначеного Закону передбачено сплату штрафних санкцій тими організаціями, підприємствами та установами, де чисельність працевлаштованих інвалідів менша ніж норматив, встановлений законом.  Також позивач вказав, що адміністративно – господарські санкції за не створення робочих місць для інвалідів сплачуються юридичною особою самостійно.

Таким чином позивач зазначає, що відповідач мав створити  для працевлаштування інваліда 1 робоче місце, проте не зробив цього. Таким чином,  за 1 не створене робоче місце для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 12383,87 грн., що підтверджується  звітом за формою 10-ПІ від   та розрахунком заборгованості.

Крім того відповідачу нараховано пеню в розмірі 115,32 грн., яка також не сплачена.  

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, виходячи з доводів, що викладені в позовній заяві.  В подальшому надав до суду заяву про розгляд справи за своєї відсутності.  

Представник відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце судового розгляду, до суду не прибув, клопотань про відкладення розгляду справи не надав.

Враховуючи наведене суд вважає за можливе розгляд та вирішення справи на підставі наявних в ній доказів.

          Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про обґрунтованість  заявленого позову та необхідність його задовольнити, виходячи з наступного.

          Судом встановлено, що згідно чинних нормативів відповідач, середньооблікова чисельність штатних працівників якого складає 31 особу, мав створити в 2010 році на підприємстві 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, проте він цього не зробив.   

          Звіт з зазначенням посади для працевлаштування інваліда та її характеристик позивачем  в районний центр зайнятості  протягом  року не надавався.

В зв’язку з наведеним суд відзначає, що частиною четвертою статті 43 Конституції України проголошено, що кожний має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

          Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

          Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов’язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов’язку працевлаштування інвалідів.

Крім того, згідно з пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі – Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

          За таких обставин вбачається, що  відповідачем не було виконано покладені на нього законодавством обов’язки щодо створення у себе робочих місць для працевлаштування інвалідів, які мають бути зайняті інвалідами постійно протягом року. Відповідач про створення належно атестованого робочого місця для працевлаштування інваліда відповідні органи протягом року не повідомляв, доказів наявності належної кількості робочих місць, створених та атестованих згідно встановлених вимог протягом року, з матеріалів справи не встановлено.   

          Таким чином суд дійшов висновку, що несплачені відповідачем штрафні санкції, які мали обчислюватися та сплачуватися ним  самостійно, підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку.

На підставі викладеного, ст., ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  задовольнити повністю. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Мельникове» (63055, Харківська область, Валківський район, с. Мельникове, вул. Радянська,4, р/р 260006534 у ПАТ «Мегабанк», код 30760386, МФО 351629) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, м. Свободи,5, Держпром, 1 під., к. 16, р/р 31219230700003, банк отримувача – ГУДКУ у Харківській області, отримувач – УДК Дзержинського району, МФО 851011, ЕДРПОУ 24134567) заборгованість зі сплати штрафних санкцій та пеню в загальному розмірі 12499,19 грн.    

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

        Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 22 червня 2011 року.

           Головуючий Суддя                                                        С.В. Архіпова