Постанова

від 26.05.2011 по справі 2а-5897/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 26 травня 2011 року                                   № 2а-5897/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Командор 2000»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062304/0 від 01.11.2010 р.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Командор 2000»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062304/0 від 01.11.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 127 147 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 63574 грн., а всього 190 721 грн., які визначені за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Пласт і Като»за травень 2010 року за операціями з постачання товарів виробничо-технічного призначення (ємностей).

Позивач вважає ці рішення необґрунтованими та незаконними, оскільки операції із зазначеним підприємством фактично проведені, товари фактично поставлені, проведення операцій підтверджується сукупністю первинних документів, податкових накладних, а також інших документів, які зазвичай супроводжують поставку товарів, а отже податковий кредит з ПДВ сформований позивачем відповідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції на час виникнення спірних відносин.

Позивач також зазначає, що перевірка позивача проведена без його участі та без дослідження (врахування) первинних та інших документів щодо взаємовідносин з цим контрагентом, а висновок відповідача в акті перевірки про завищення податкового кредиту зроблений лише виходячи із даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань контрагентів позивача на рівні ДПА з посиланням на те, що контрагентом позивача (продавцем) не було задекларовано податкові зобов’язання з ПДВ за спірний період за операціями з позивачем, що на думку позивача, спростовується копією декларації з ПДВ цього контрагента за спірний період, наданою позивачем у судовому засіданні 17.05.2011 року, а отже позивач вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для невизнання його права на податковий кредит та ухвалення оскаржуваного рішення.

Виходячи з наведеного позивач просить задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував, надавши у судовому засіданні 17.05.2011 року відповідні письмові заперечення, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, висновки акту перевірки є обґрунтованими, а отже підстав для визнання оскаржуваних рішень не має.

Суть заперечень відповідача полягає у взаємозалежності права позивача на податковий кредит з декларуванням його контрагентом податкових зобов’язань, а отже, оскільки контрагент позивача не задекларував податкові зобов’язання за операціями з позивачем, підстав для формування податкового кредиту за спірними операціями у позивача не має.

У зв’язку з необхідністю витребування від позивача додаткових документів на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, в судовому засіданні 17.05.2011 року було оголошено перерву до 26.05.2011 року про що сторони були повідомлені під розписку.

В судове засідання 26.05.2011 року представник відповідача –суб’єкта владних повноважень не з’явився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином у минулому засіданні під розписку.

Представник позивача, подавши через канцелярію суду витребувані у минулому засіданні документи, подав також заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних документів (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, враховуючи, що відповідач (суб’єкт владних повноважень) в судове засідання не з’явився, був повідомлений про судове засідання належним чином та не повідомив суд про причини неприбуття, у зв’язку з чим його неявка не є перешкодою для розгляду справи в силу положень ч. 4 ст. 128 КАС України, а також беручи до уваги клопотання позивача про розгляд справи без його участі на підставі наявних документів, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України з урахуванням положень ч. 1 ст. 41, ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 42 КАС України.

Розглянувши в порядку письмового провадження дану справу, дослідивши подані позивачем і відповідачем докази, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Командор 2000»зареєстровано 17.10.2003 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією. Підприємству присвоєно ідентифікаційний код 32487451.

Підприємство зареєстровано як платник ПДВ, свідоцтво платника ПДВ від 10.11.2003 р. № 37070418 видане ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Індивідуальний податковий номер –324874526503.

18.10.2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах позивача з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Пласт і Като»(код з ЄДР 31893697 м. Одеса) за травень 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 18.10.2010 року № 872/1-23-40-32487451 (далі –Акт перевірки).

Актом перевірки податковим органом встановлено, що за результатами аналізу даних «системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА»по декларації ТОВ «Командор 2000»встановлено відхилення між задекларованими податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за травень 2010 року.

Зокрема, перевіркою встановлено, що позивач у травні 2010 року мав взаємовідносини з  ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Пласт і Като», яке зареєстроване в ДПІ у Приморському районі м. Одеса. Згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ позивача (вх. № 127364 від 08.06.2010 року) позивач відобразив податковий кредит по ТОВ «ПКФ «Пласт і Като» у сумі 127 146,88 грн., яке відповідно до «системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»за травень 2010 року податкові зобов’язання не задекларував. Враховуючи наведене, як зазначено в Акті перевірки, в порушення п/п. 7.2.3., 7.2.6., 7.4.1., 7.4.5. позивачем в травні 2010 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податковий кредит у сумі 127 147 грн. та, відповідно, занижено ПДВ за цей період у сумі 127 147 грн.

Акт перевірки, крім наведеного, по суті містить висновок, що платники податку можуть декларувати суму податкового кредиту лише в період виникнення податкових зобов’язань постачальника. Таким чином, з метою упорядкування податкового обліку, як зазначає податковий орган, платник податків, повинен враховувати фактори, які визначають порядок формування податкових зобов’язань платника податку, за рахунок яких формується його податковий кредит, тобто своїх контрагентів.

Тобто, як вбачається з Акту перевірки, покупець повинен слідкувати за декларуванням його контрагентом податкових зобов’язань і лише після перевірки такого декларування має право включити до складу податкового кредиту відповідні суми податку за взаємовідносинами з цим контрагентом.

Інших доводів в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення податковий орган під час розгляду справи не навів.

З Акту перевірки також вбачається, що перевірка проводилась без участі представників позивача лише за даними декларації позивача та даних «автоматизованої системи»ДПА України.

В Акті перевірки визначено (стор.5), що первинні та інші документи по спірним відносинам відсутні, що, однак, спростовується копією листа позивача, поданого відповідачу 13.10.2010 року на його ж запит, до якого надано копії документів за взаємовідносинами із вищезгаданим контрагентом.

На підставі Акту перевірки, заперечення на висновки якого залишено без задоволення, та згідно з п/п. «б»п/п. 4.2.2., п/п. 17.1.3.,  відповідачем прийнято оскаржуване повідомлення-рішення № 0001062304/0 від 01.11.2010 р., яке було оскаржено позивачем до ДПА у м. Києві в адміністративному порядку за результатами якого це рішення залишено без змін.

У взаємозв’язку з вищенаведеним, під час розгляду справи судом встановлено, що спірний податковий кредит сформований позивачем за операціями з ТОВ «ПКФ «Пласт і Като»по поставці позивачу продукції виробничо-технічного призначення, як-то: ємності, бідони, каністри  і т.п. продукція.

Поставка цієї продукції, факт поставки якої не заперечується відповідачем, а також правомірність формування спірних сум податкового кредиту, підтверджується в сукупності наступними документами, які зазвичай супроводжують поставку та підтверджують фактичне здійснення операцій:

-          податкова накладна № 63 від 03.05.2010 р., рахунок № 63 від 03.05.2010 р. на загальну суму 70 910,99 грн., у т.ч. ПДВ –11 818,50 грн., видаткова накладна № 05/63 від 03.05.2010 р.; копія довіреності на отримання матеріальних цінностей № 80 від 03.05.2010 р. про яку йдеться у видатковій накладній; акт надання транспортно-експедиційних послуг від 03.05.2010 р. № ОУ-2058 з ПП «Трансавто-плюс»; товарно-транспортною накладною 1-02СП № 393609 від 03.05.2010 р. з посиланням на вищезгадану видаткову накладну,

-          податкова накладна № 66 від 07.05.2010 р., рахунок № 66 від 07.05.2010 р. на суму 168 059,87 грн., у т.ч. ПДВ –28009,98 грн., копія довіреності на отримання матеріальних цінностей № 84/1 від 07.05.2010 р.; акт № ОУ-0000016 від 07.05.2010 р. про надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ «Моноліт-логістік»; накладна № 05/66 від 07.05.2010 р. з посиланням на вищенаведену довіреність; товарно-транспортна накладна № 110 від 07.05.2010 р. з посиланням на вищезгадану видаткову накладну;  акт № ОУ-0000017 від 07.05.2010 р. про надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ «Моноліт-логістік»; товарно-транспортна-накладна № 112 від 07.05.2010 р. з посиланням на вищезгадану видаткову накладну;

-          податкова накладна № 67 від 14.05.2010 р., рахунок № 67 від 14.05.2010 р. на суму 101 041,74 грн., у т.ч. ПДВ –16840,29 грн., видаткова накладна № 05/67 від 14.05.2010 р. з посиланням на довіреність № 89 від 14.05.2010 р., яка додана до матеріалів справи; акти № ОУ-0000018 та № ОУ-0000019 від 14.05.2010 р. про надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ «Моноліт-логістік»; товарно-транспортні накладні № 128 та № 129 від 14.05.2010 р. з посиланням на вищезгадану видаткову накладну;

-          податкова накладна № 70 від 19.05.2010 р., рахунок № 70 від 19.05.2010 р. на суму 84240,53 грн., у т.ч. ПДВ –14040,09 грн., видаткова накладна № 05/70 від 19.05.2010 р. з посиланням на довіреність № 99 від 19.05.2010 р., яка додана до матеріалів справи; акт № 138 про надання 19.05.2010 р. транспортно-експедиційних послуг з ТОВ «Київпроектстрой»; товарно-транспортна накладна 1-02СП № 393608 від 19.05.2010 р. з посиланням на вищезгадану видаткову накладну;

-          податкова накладна № 71-1 від 21.05.2010 р., рахунок № 71-1 від 21.05.2010 р. на суму 186 802,36 грн., ПДВ –31133,73 грн., видаткова накладна № 05/71-1 від 21.05.2010 р. з посиланням на довіреність на отримання матеріальних цінностей № 99/1 від 21.05.2010 р., яка додана до матеріалів справи; акт № 319 про надання транспортно-експедиційних послуг 21.05.2010 р. з ТОВ «Київпроектстрой»; товарино-транспортні накладні 1-02СП № 393607,  № 393610,393611 з посиланням на вищезгадану видаткову накладну;

-          податкова накладна № 73 від 28.05.2010 року, рахунок № 73 від 28.05.2010 року на загальну суму 151 825,81 грн., у т.ч. ПДВ - 25304,30 грн.; видаткова накладна № 05/73 від 28.05.2010 р. з посиланням на довіреність № 106 від 28.05.2010 р., яка додана до матеріалів справи; акт № 325/3 про надання 28.05.2010 р. транспортно-експедиційних послуг з ТОВ «Київпроектстрой»; товарно-транспортна накладна № 121 від 28.05.2010 р. з посиланням на вищезгадану видаткову накладну; акт № ОУ-0000023 від 28.05.2010 р. про надання про надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ «Моноліт-логістік», товарно-транспортна накладна № 144 від 28.05.2010 р. з посиланням на вищезгадану видаткову накладну.

Крім того, на підтвердження оплати позивачем надано банківські виписки за 31.05.2010 р., за 06.05.2010 р., за 13.05.2010 р., за 11.05.2010 р., за 17.05.2010 р., за 25.05.10 р., а також виписку по рахунку за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 року про проведення розрахунків з конкретним контрагентом - ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Пласт і Като».

В контексті наведеного, суд також зазначає, що до матеріалів справи залучено лист контрагента позивача (ТОВ «ПКФ «Пласт і Като») від 11.10.2010 р. за № 01/10, в якому продавець підтвердив те, що він відобразив податкові зобов’язання за взаємовідносинами з позивачем у податковій декларації за травень 2010 року відповідно до вищенаведених податкових накладних, надавши при цьому цю декларацію, у т.ч. з додатком № 5 до зазначеної декларації (розділ 1 –податкові зобов’язання), в яких підтверджується формування контрагентом позивача податкових зобов’язань за взаємовідносинами з позивачем, що відповідає спірній сумі податкового кредиту, подання якого (розрахунку та декларації контрагента) відповідачем не спростовано під час розгляду справи. Подання та прийняття зазначеної декларації контрагента позивача податковим органом за місцезнаходженням цього контрагента підтверджується квитанціями про прийняття 14.06.2010 р., тобто своєчасно, податковим органом електронної податкової звітності. Доказів невизнання цієї декларації контрагента позивача податковим органом не надано.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

В період формування позивачем спірних сум податкового кредиту, правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулювалися статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України (в редакції на час виникнення спірних відносин) є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов’язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або їх видача особою, яка не є платником ПДВ.

В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту –якщо вона заповнена іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.8 Закон України "Про податок на додану вартість" за наявності оригіналу податкової накладної, навіть у випадку невключення її до реєстру отриманих податкових накладних, наведене не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку, на що вказує ДПА України у своєму листі від 14.10.2010 р. № 502/4/16-1510.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вищезгадані податкові накладні видані за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам і правилам п/п. 3.1.1, п. 4.1., п. 4.5., п/п. 6.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на час їх видачі та виникнення спірних правовідносин), а податковий кредит сформований відповідно до положень п. 7.5. Закону про ПДВ.

Зазначені податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим наведеним Законом та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних та до цього часу зареєстрований платником ПДВ (згідно даних з офіційного сайту ДПС України), а отже видача ним податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не заперечується та не спростовується, є правомірним.

При цьому, суд окремо зазначає, що само по собі співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА в розумінні наведених норм Закону про ПДВ не є підставою для позбавлення платника податків (позивача) на податковий кредит (не є правомірним доказом завищення податкового кредиту), а отже невизнання відповідачем податкового кредиту за результатами «співставлення»не відповідає вимогам закону та є протиправним, а податкове повідомлення-рішення, ухвалене відповідачем за результатами такого «співставлення»є незаконним.

Суд, вирішуючи спір, також враховує, що відповідачем не надано акту зустрічної перевірки контрагента позивача, який би свідчив про протиправний характер вищезгаданих господарських операцій або взагалі про протиправну діяльність позивача та його контрагента, що вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято без врахування всіх обставин, що мали значення та повинні були бути враховані під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Відповідачем не доведено факту неподання або невизнання податкової декларації контрагента позивача, як і не надано документального підтвердження невизнання декларації контрагента позивача та правомірності невизнання цієї декларації. Напроти, як зазначено вище за спірний період податкова декларація контрагента позивача (електронна звітність) прийнята податковим органом 14.06.2010 р., тобто своєчасно.

В порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України під час розгляду справи відповідачем також не надано документального виразу інформації «автоматизованого співставлення»податкових зобов’язань та податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з його контрагентом.

Відповідач, як зазначено вище, не заперечує фактичне здійснення цих операцій з вищезгаданим контрагентом і відповідачем не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

В контексті наведеного суд також зазначає, що в акті перевірки відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій, наявності у позивача всіх первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. податкових накладних, підстав для невизнання права позивача на податковий кредит не має.

В даному випадку відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»унеможливлювали або ставили під сумнів законність формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями, реальність вчинення яких відповідачем не заперечується.

Відповідачем взагалі не наведено будь-яких конкретних фактів порушення позивачем податкового законодавства.

При цьому, суд наголошує на тому, що відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), чого в даному випадку також не доведено відповідачем, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що висновки відповідача в акті перевірки та, відповідно, оскаржуване рішення, не враховують фактичних обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом та вищезазначених приписів законодавства, а отже оскаржуване рішення є необґрунтованим та протиправним.

Щодо доводів відповідача в Акті перевірки про те, що первинні та інші документи по спірним відносинам відсутні, суд зазначає, що наведене спростовується матеріалами справи та, зокрема, копією листа позивача, поданого відповідачу 13.10.2010 року на його ж запит, до якого надано копії документів за взаємовідносинами із вищезгаданим контрагентом. При цьому запит відповідача від 12.10.2010 р. № 21418/10/23-4010, який наданий не у зв’язку та не під час проведення перевірки, не містить конкретного переліку документів, що витребовувались у позивача, а містив вимогу про надання пояснень та їх документального підтвердження, а отже позивач був вправі надати відповідачу той перелік документів до своїх пояснень, який на його думку підтверджував формування податкового кредиту (податкові накладні, податкова декларація, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, листування з контрагентом).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в редакції на час виникнення спірних відносин, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Виходячи з приписів п/п. 5.2.2., 5.2.5. Закону № 2181, чинного на час ухвалення оскаржуваного рішення,  платник податків може оскаржити будь-яке рішення податкового органу, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом. Такі ж права передбачені для платників податків положеннями п/п. 14.1.7., статтею 56 Податкового кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, з чого випливає право оскаржити спірне рішення у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б спричиняли невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва:

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Командор 2000»(ідентифікаційний код 32487451; адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного 14 к. 10) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0001062304/0 від 01.11.2010 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     Кармазін О.А.