Рішення

від 16.06.2011 по справі 1979-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1979-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2011Справа №5002-17/1979-2011

За позовом   Фірми  «ТЕС»

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-07»    

про стягнення заборгованості за поставлене пальне в розмірі 1485,00 грн., пеню в розмірі 365,40 грн., 20% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 479,11 грн., інфляційні нарахування (індекс інфляції) в розмірі 49,01 грн.

                                                Суддя В.І. Гайворонський     

                П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача –  Бабенко Н.Ю., представник

Від відповідача –  не з'явився

Сутність спору: Позивач згідно з позовом просить стягнути з відповідача  заборгованість за поставлене пальне в розмірі 1485,00 грн., пеню в розмірі 365,40 грн., 20% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 479,11 грн., інфляційні нарахування (індекс інфляції) в розмірі 49,01 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором  поставки нафтопродуктів від 03 серпня 2010 року щодо оплати за отримання товару.

    Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, про час слухання справи  наперед  повідомлений належним чином - рекомендованою поштою. Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися  за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач  не знаходиться за своєю  юридичною адресою, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення  законодавства поважною причиною не є.

           Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти чи з інших поважних підстав, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

           Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.  

           По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

           Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

         Згідно  Договору  поставки нафтопродуктів від 03 серпня 2010 року Постачальник (Фірма «ТЕС») зобов'язується  поставляти та передавати у власність Покупця світлі нафтопродукти, іменуємі в подальшому ГСМ, а Покупець (ТОІ «Легіон-07»)  зобов'язується приймати ГСМ та своєчасно оплачувати їх у відповідності з умовами цього договору. (п.1.1).

          Згідно п. 3.1 договору умови поставки – відстрочка платежу за поставлений товар. Покупець зобов'язується оплатити відвантажений в його адресу ГМС протягом 7-ми календарних днів з моменту виписки Постачальником видаткової накладної на товар.

         Згідно п. 4.3 договору форма оплати – безготівкова, шляхом перерахування  грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

         Згідно п. 5.4 договору у випадку несвоєчасної оплати Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки  оплати.

          Згідно п. 5.6 договору у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % від річних від простроченої суми.

         Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

          Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються  цим  договором і нормами, що відносяться  до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав  недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі  давати оцінку  договорам на предмет  їх  невідповідності законодавству, про що також указується в постанові  Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

          Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип  змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

          Згідно  ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

         В постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

         Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним,  якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

        Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

       Зацікавленою особою не надано доказів того,  що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

       При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України  передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

       Таким чином суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

        Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

        Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.

Отримання  відповідачем ГСМ підтверджується видатковою накладною № РТ-0013760 від 09 грудня 2010 року на суму 36 000 грн., рахунком-фактурою № СТ-0012859 від 09 грудня 2010 року на суму 36 000 грн.

Отримання відповідачем  товару підтверджується також частковою сплатою за нього згідно Витягу від 05.01.2011 року.

Відповідачем не представлено доказів погашення боргу, а також інших доказів в обґрунтування заперечень.

        Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом  їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

        Згідно ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

        Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої дії.

        Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

         Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.   

         Сплата інфляційних та річних передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, та не стягувати їх суд підстав не вбачає.

         Розмір річних передбачений  п. 5.6 договору.

         Сплата пені передбачена п. 5.4 договору, та не стягувати пеню суд  також підстав не вбачає.

         Таким чином, згідно розрахунку позивача пеня підлягає стягненню в розмірі 365,40 грн., 20% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 479,11 грн., інфляційні нарахування (індекс інфляції)  в розмірі  49,01 грн.

         Таким чином, стягненню з відповідача підлягають: заборгованість за поставлене пальне в розмірі 1485,00 грн., пеню в розмірі 365,40 грн., 20% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 479,11 грн., інфляційні нарахування (індекс інфляції) в розмірі 49,01 грн.

         Якщо заборгованість сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.

        Якщо  виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на  винесене рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд  цього рішення  за нововиявленими обставинами.

        При викладених обставинах суд вважає, що  позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

        Згідно ч. 5 ст. 49  ГПК України судові витрати  відшкодовуються  позивачу відповідачем.

       Судові витрати позивача підтверджуються  платіжним дорученням  № 3652 від 10 травня 2011 року з державного мита на суму  102,00 грн.; та платіжним дорученням №   3651від 10 травня 2011 року на суму  236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  (17Х6=102 грн.).

      Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум  встановлений у розмірі 17 грн.

      На підставі вищевикладеного, а також керуючись  ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85  ГПК України, суд –

                                                                   ВИРІШІВ:

          Позов задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-07» (95038, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська буд. 83, кв. 2, р/р 26003017100884 у ВАТ «Піреус» Банк МКБ» м. Київ, МФО 300658, ідентифікаційний код: 35337695)  на користь   Фірми «ТЄС» (95011, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая 5, кв. 11, р/р № 26004440265030 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010; р/р 2600800014943 у Філії ВАТ «Укрексімбанк» м. Армянськ, МФО 384878, ідентифікаційний код: 16512506) заборгованість за поставлене пальне в розмірі 1485,00 грн., пеню в розмірі 365,40 грн., 20% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 479,11 грн., інфляційні нарахування (індекс інфляції) в розмірі 49,01 грн., судові витрати з державного мита в сумі  102,00 грн., та 236,00 грн. судових  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Видати наказ.               

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.