Рішення

від 21.06.2011 по справі 1672-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1672-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

21.06.2011Справа №5002-19/1672-2011

     За позовом – Державного підприємства «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України, АР Крим, м.Феодосія

До відповідача – Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, АР Крим, м.Ялта

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Фонду державного майна України, м.Київ  

про розірвання договору оренди

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Трубо Р.Т., керуючий санацією  

Від відповідача – не з'явився

Від третьої особи – не з'явився  

Суть спору: Державне підприємство «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, згідно якого просить суд розірвати договір оренди від 12.04.2005 р., укладений між позивачем та відповідачем про оренду нежитлового приміщення площею 113,2 кв.м., розташованого на першому поверсі будівлі гуртожитку за адресою: м.Феодосія, вул.Леніна, 5-а, у зв'язку із невиконанням орендатором вимог договору, а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.04.2011 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 05.05.2011 р. залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд державного майна України, розгляд справи відкладено.

17.06.2011 р. до суду від третьої особи надійшли пояснення по суті спору, згідно яких Фонд державного майна України просить суд розглянути справу у відповідності до вимог діючого законодавства України.

21.06.2011 р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

Суд у задоволенні даного клопотання відмовляє, оскільки суд обмежений строком розгляду справи передбачений ст.69 ГПК України, враховує думку позивача, який наполягав на розгляді справи за наявними у матеріалах справи документами та заперечував проти продовження строку розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки, третя особа та відповідач не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, вона давала пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) позивачем не заявлялося.

Представнику позивача роз'яснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

12.08.2005 р. між Державним підприємством «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України (Орендодавець) та Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією (Орендар) укладено договір вбудованого нежитлового помешкання (а.с.18-21).

Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування вбудоване нежиле помешкання (далі Майно) загальною площею 113,2 кв.м. на першому поверсі будинку, розташованого за адресою – м.Феодосія, вул.Леніна, 5а, що знаходиться на балансі Орендодавця.

Згідно до Розділу 5 Договору Орендар зобов'язаний зокрема: використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору; своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване Майно не менше ніж на його балансову вартість на користь Орендодавця в порядку, визначеному законодавством; забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, своєчасно здійснювати поточний та інші види ремонтів орендованого Майна за рахунок власних коштів; дотримуватись правил та норм санітарного стану; дотримуватись правил пожежної безпеки; правильно експлуатувати обладнання вогнегасіння, зв'язку та сигналізації. Виконувати вимоги Закону України  від 17.12.1993 р. «Про пожежну безпеку»; у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві орендоване Майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу. Відшкодувати Орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря згідно з актом, складеним відповідною комісією МО України, за цінами, діючими на момент відшкодування; укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна і надання комунальних послуг Орендарю; понад орендну плату за нерухоме Майно Орендар повинен сплачувати щомісячно фактичні комунальні та загальноексплуатаційні витрати на його утримання; забезпечити доступ для необхідного огляду та перевірки використання орендованого майна у відповідності до умов цього Договору представників Орендодавця; на вимогу Орендодавця проводити звірку взаєморозрахунків з усіх платежів за умовами Договору (п.5.1-5.11 Договору).

Пунктом 10.4 Договору за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Правовою підставою для звернення до суду із даним позовом позивач визначає порушення вимог спірного договору оренди, пов'язані з порушенням п.5.2, 5.3, 5.8-5.10 Договору, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про розірвання спірного договору.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і  підлягаючим задоволенню з наступних підстав.  

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (Закон України № 436 від 16.01.2003 р. із змінами і доповненнями) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (№ 436 від 16.01.2003 р. із змінами і доповненнями), визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.174 Господарського кодексу України (№ 436 від 16.01.2003 р. із змінами і доповненнями) господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у разі суттєвого порушення договору другою стороною і в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідач не своєчасно та не повному обсязі сплачує орендну плату, так станом на 01.01.2011 р. наявна заборгованість 5,50 грн., також станом на день розгляду справи у відповідача відсутні договори на поставку теплової енергії. Згідно угоди про розірвання договору № 2-027 на постачання теплової енергії від 01.11.2007 р. між відповідачем та закритим акціонерним товариством «Теодосія» досягнута згода про розірвання договору на поставку теплової енергії (а.с.61), що є порушенням п.5.9 Договору щодо обов'язку сплачувати щомісячно фактичні комунальні та загальноексплуатаційні витрати на його утримання.

Листом вих.№ 295 від 07.04.2011 р. позивач звернувся до відповідача з проханням сплатити орендні платежі та сплатити за спожиту електроенергію (а.с.36).

Згідно довідки вих.№ 163 від 28.02.2011 р. за відповідачем наявна заборгованість по орендним платежам по електроенергії та з комунальних платежів (а.с.37).

Відповідно до представлених відповідачем суду документів, суд вбачає, що в останнє об'єкт оренди був застрахований у 2009 році, що також порушує п.5.3 спірного Договору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідачем перед позивачем частково або повністю суду не представлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач суттєво порушує умови спірного договору, значною мірою позбавляє позивача тих грошових коштів, на які позивач розрахував, у зв'язку з чим задовольняє позов у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) у повному обсязі на відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити у повному обсязі.

·          Розірвати договір оренди вбудованого нежилого помешкання б/н від 12.08.2005 р. укладений між Державним підприємством «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України (АР Крим, м.Феодосія, вул.Гарнаєва, 9; ідентифікаційний код 08385169) та Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією (АР Крим, м.Ялта, вул.Ширяєва, 5; ідентифікаційний код 26539191).

·          Стягнути з Державної Азово-Чорноморською екологічною інспекцією (АР Крим, м.Ялта, вул.Ширяєва, 5; ідентифікаційний код 26539191) на користь Державного підприємства «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України (АР Крим, м.Феодосія, вул.Гарнаєва, 9; ідентифікаційний код 08385169) державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 37,00 грн.

·          Повернути Державному підприємству «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України (АР Крим, м.Феодосія, вул.Гарнаєва, 9; ідентифікаційний код 08385169) з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 80,00 грн. державного мита, як надмірно сплаченого.

·          Стягнути з Державної Азово-Чорноморською екологічною інспекцією (АР Крим, м.Ялта, вул.Ширяєва, 5; ідентифікаційний код 26539191) на користь Державного бюджету України (р/р 31214264700002 в ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22050003) 199,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

·          Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 24.06.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.