Рішення

від 24.05.2011 по справі 8/048-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/048-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2011 р.                                                                  Справа № 8/048-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі                   Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Васильківського міжрайонного прокурора Київської області, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, 8, в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, ідентифікаційний код: 04359270, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4,  

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛЬБО», ідентифікаційний код: 32365373, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3,  

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.

за участю представників сторін

від прокурора: помічник Васильківського міжрайонного прокурора Юхименко С.М., особа якого засвідчена посвідченням від 05.08.2009 року за №85;

від позивача: сільський голова Іванковичівської сільської ради Єременко Р.В., особа якого засвічена посвідченням від 09.11.2010 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Васильківський міжрайонний прокурор Київської області (далі за текстом: Прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області (далі за текстом: Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛЬБО»(далі за текстом: Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: державне підприємство «Цент державного земельного кадастру»(далі за текстом: 3-я особа), про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Свої вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди земельної ділянки від 04.12.2003 року за № 4092 (далі за текстом: Договір) з приводу ділянки, площею 4,508 га, яка знаходиться на території Іванковичівської сільської ради, є протиправним, в зв'язку з чим цей Договір підлягає визнанню недійсним з послідуючим поверненням державі в особі Позивача даної ділянки.

Відповідно до ухвали суду від 25.03.2011 року порушено провадження у справі №8/048-11 та призначено її розгляд на 19.04.2011 року.

19.04.2011 року у судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 25.03.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Прокурор, Відповідач та 3-я особа не з'явились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день і час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 25.03.2011 року не виконали. Ухвалою суду від 19.04.2011 року відкладено розгляд справи на 10.05.2011 року.

10.05.2011 року у судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 19.04.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Прокурор, Відповідач та 3-я особа не з'явились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день і час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 19.04.2011 року не виконали. Ухвалою суду від 10.05.2011 року відкладено розгляд справи на 24.05.2011 року.

24.05.2011 року у судове засідання з'явилися Прокурор та Позивач, які частково виконали вимоги ухвали суду від 10.05.2011 року, дали пояснення, позов підтримали і просили задовольнити в повному обсязі. Відповідач та 3-я особа не з'явились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день і час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 10.05.2011 року не виконали. У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Прокурора, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 24.05.2011 року.   

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені у п.п. 3.6 п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 року № 02-5/289.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач та 3-я особа належним чином повідомлені про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача і 3-ї особи, суд дійшов висновку, що Відповідач та 3-я особа були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач та 3-я особа про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, доказів, на які вони посилались би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надали, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши Прокурора та Позивача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Васильківською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку додержання Іванковичівською сільською радою вимог земельного законодавства.

За наслідками даної перевірки встановлено, що Іванковичівською сільською радою допущено порушення вимог земельного законодавства під час передачі в оренду Відповідачу земельної ділянки, площею 4,508 га, яка знаходиться на території Іванковичівської сільської ради та вартість якої становить 3963471,00 грн. (три мільйони дев'ятсот шістдесят три тисячі чотириста сімдесят одна гривня 00 коп.) з наступних підстав.

Рішенням Іванковичівської сільської ради «Про погодження місця розташування земельної ділянки ТОВ «БІЛЬБО»для оздоровчого призначення»від 18.04.2003 року за № 5 Відповідачу  погоджено місце розташування земельної ділянки, площею 4,508 га, для оздоровчого призначення в с. Іванковичі Васильківського району Київської області.

Рішенням Іванковичівської сільської ради «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ «БІЛЬБО»в довгострокову оренду»від 18.04.2003 року за № 5а Відповідачу надано в оренду строком на 49 років для оздоровчого призначення земельну ділянку, площею 4,508 га, та сільському голові доручено укласти договір оренди земельної ділянки.

На виконання рішення Іванковичівської сільської ради «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ «БІЛЬБО»в довгострокову оренду»від 18.04.2003 року за № 5а  між Іванковичівською сільською радою та ТОВ «БІЛЬБО»укладено договір оренди земельної ділянки від 04.12.2003 року за № 4092, який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди 08.12.2003 року за № 97.

За цим договором Іванковичівська сільська рада передала Відповідачу в оренду строком на 49 років земельну ділянку, загальною площею 4,508 га, рекреаційного призначення.

Згідно висновку про експертну грошову оцінку вартість земельної ділянки, площею 4,508 га, для оздоровчого призначення в с. Іванковичі становить 3963471,00 грн. (три мільйони дев'ятсот шістдесят три тисячі чотириста сімдесят одна гривня 00 коп.).

Проте, проведеною Васильківською міжрайонною прокуратурою перевіркою встановлено, що рішення Іванковичівської сільської ради «Про погодження місця розташування земельної ділянки ТОВ «БІЛЬБО»для оздоровчого призначення»від 18.04.2003 року за № 5 та «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ «БІЛЬБО»в довгострокову оренду»від 18.04.2003 року за № 5а на засіданнях сесії сільської ради не розглядалися, депутати Іванковичівської сільської ради за прийняття вказаних рішень не голосували.

Факт не прийняття Іванковичівською сільською радою вказаних рішень підтверджується поясненнями депутатів Іванковичівської сільської ради та секретаря сільської ради, копії яких наявні в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, рішення Іванковичівської сільської ради від  «Про погодження місця розташування земельної ділянки ТОВ «БІЛЬБО»для оздоровчого призначення»18.04.2003 року за № 5 та «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ «БІЛЬБО»в довгострокову оренду»від 18.04.2003 року за № 5а є підробленими, в зв'язку з тим, що вони на розгляд сесії ради не виносилися та депутати за них не голосували.

За даним фактом Васильківською міжрайонною прокуратурою на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.03.2011 року в зв'язку зі смертю Іванковичівського сільського голови, яким складено, підписано та видано завідомо неправдиві офіційні документи у вигляді вищенаведених рішень сільської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Суд приходить до висновку, що рішення Іванковичівської сільської ради «Про погодження місця розташування земельної ділянки ТОВ «БІЛЬБО»для оздоровчого призначення»від 18.04.2003 року за № 5 та «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ «БІЛЬБО»в довгострокову оренду»від 18.04.2003 року за № 5а не приймалися, внаслідок чого не дотримана процедура передбачена п. 34 ч. 1 ст. 26 та ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в зв'язку з тим, що дані офіційні завідомо неправдиві рішення складались та видавались без обговорення на пленарному засіданні сесії та без прийняття  шляхом позитивного голосування більшістю депутатів від складу ради.

Договір оренди земельної ділянки укладений на підставі рішення Іванковичівської сільської ради «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ «БІЛЬБО»в довгострокову оренду»від 18.04.2003 року за № 5а, внаслідок чого даний договір має бути визнаний недійсним з послідуючим скасуванням державної реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: - господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом. Суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Господарський кодекс України у ст. 49 передбачає, що підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Цей же Кодекс у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 203 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарський кодекс України у ст. 173 передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Закон України «Про оренду землі»у ст.ст.1, 2 передбачає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також, Цивільний кодекс України у ч. 2 п. 3 ст. 6 передбачає, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Крім того, Цивільний кодекс України в п. 6 ст. 4 передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином суд приходить до висновку, що договір оренди земельної ділянки від 04.12.2003 року за № 4092 укладений на підставі підробленого рішення Іванковичівської сільської ради «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ «БІЛЬБО»в довгострокову оренду»від 18.04.2003 року за № 5а, в зв'язку з тим, що таке рішення сільською радою не розглядалось і не приймалось, внаслідок чого укладений на підставі підробленого рішення договір є таким, що укладений з порушенням вимоги ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим позовні вимоги Прокурора та Позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.12.2003 року за № 4092 та скасування державної реєстрації останнього визнаються судом обґрунтованими і доведеними по суду належними та допустимими доказами, внаслідок чого задовольняються в повному обсязі.  

В ході розгляду справи встановлено, що після укладення договору оренди земельної ділянки та здійснення його державної реєстрації відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про оренду землі» у Відповідача виникло право оренди на 49 років земельної ділянки, площею 4,508 га, що знаходиться на території Іванковичівської сільської ради, вартість якої становить 3963471,00 грн. (три мільйони дев'ятсот шістдесят три тисячі чотириста сімдесят одна гривня 00 коп.).

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Зважаючи на те, що Відповідачем спірний Договір оренди зареєстрований у встановленому Законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом скасування реєстрації цього Договору.

Крім того, Прокурор просить суд зобов'язати Відповідача повернути Позивачу земельну, ділянку з приводу якої укладався Договір, підставою для укладення якого стало підроблене рішення Позивача.

Земельний кодекс України у ст. 152 передбачає, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Цивільний кодекс України у ч.ч. 2, 4 ст. 373 передбачає, що право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Господарський кодекс України у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів держави.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 361 Закону України «Про прокуратуру», формою представництва є звернення до суду з позовами коли порушуються інтереси держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 361 Закону України «Про прокуратуру», прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

На Іванковичівську сільську раду в силу положень ст. 12 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України покладено повноваження по здійсненню управління та розпорядження землями в межах населеного пункту.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Прокурора про зобов'язання Відповідача повернути Позивачу земельну, ділянку з приводу якої укладався Договір, підставою для укладення якого стало підроблене рішення Позивача, є обґрунтованими та доведеними по суду, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Прокурором і Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

У судовому засіданні, надані Прокурором та Позивачем докази не спростовані та Відповідачем по суду не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п.п. 30 п. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», Генеральна прокуратура України та її органи звільняються від сплати державного мита —за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.

Витрати по сплаті державного мита та сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області  до товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛЬБО»про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, - задовольнити повністю.

2.          Визнати укладений між Іванковичівською сільською радою Васильківського району Київської області, ідентифікаційний код: 04359270, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, та товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛЬБО», ідентифікаційний код: 32365373, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, договір оренди від 04.12.2003 року за № 4092 щодо земельної ділянки, площею 4,508 га, що знаходиться на території Іванковичівської сільської ради та вартість якої становить 3963471,00 грн. (три мільйони дев'ятсот шістдесят три тисячі чотириста сімдесят одна гривня 00 коп.), який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди 08.12.2003 року за № 97, - недійсним з моменту укладення та скасувати державну реєстрацію останнього.

3.          Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛЬБО», ідентифікаційний код: 32365373, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, повернути державі в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, ідентифікаційний код: 04359270, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, земельну ділянку, площею 4,508 га, що знаходиться на території Іванковичівської сільської ради та вартість якої становить 3963471,00 грн. (три мільйони дев'ятсот шістдесят три тисячі чотириста сімдесят одна гривня 00 коп.).

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛЬБО», ідентифікаційний код: 32365373, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, в доход державного бюджету України державне мито у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

             Суддя                                                                                                  Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 24.05.2011 року