Рішення

від 20.06.2011 по справі 9/17-1744-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/17-1744-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2011 р.Справа  № 9/17-1744-2011

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК-УКРАЇНА"         

До відповідача:  Приватного підприємства "ЮРУС ПАК"     

про стягнення 5999,99 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;  

Від відповідача:  не з'явився;

       СУТЬ СПОРУ: 05.05.2011 року за вх. № 2428/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК-УКРАЇНА" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "ЮРУС ПАК"  (далі –Відповідач) 5999,99 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.  

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, незважаючи на те, що про розгляд господарським судом справи був належним чином повідомлений. Відповідач, відзив не надав. У зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Враховуючи те що між сторонами по даній справі було укладено договір поставки продукції у спрощений cпoci6, тобто у усній формі, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»згідно видаткової накладної № ЦО-1002019                від 28.05.2009 року було поставлено Приватному підприємству "ЮРУС ПАК" по даній справі у власність гофропродукцію на загальну суму  20 715,40 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно досягнутої домовленості на момент передачі Відповідачу у власність гофропродукцію, Відповідач зобов'язаний був проводити оплату ТзОВ «Дунапак-Україна»за передану гофропродукцію на протязі 30-ти календарних  днів з моменту відвантаження продукції.

21 березня 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»було направлено Відповідач по даній справі вимогу-претензію від 21.03.2011 року за № 55, у якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»просило Відповідача по даній cпpaвi провести оплату за передану у власність гофропродукцію в загальній сумі 5 999,99 грн. в термін до 31 березня 2011 року. Направлена Позивачем претензія  залишена без розгляду та без задоволення.

Станом на 11 квітня 2011 року заборгованість Відповідача перед ТзОВ «Дунапак-Україна»за поставлену йому у власність 28.05.2009 року гофропродукцію складає 5 999,99 гривень 99 копійок.

Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства "ЮРУС ПАК" заборгованість загальною сумою 5 999,99 грн.  

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що       стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.  

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.  Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено усний договір постачання, згідно з яким, Позивач –Постачальник, зобов'язався поставити та передати у власність Покупцеві - Відповідачу товар, а Відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару, в порядку та на умовах зазначених сторонами. Між тим із вищевстановлених обставин справи  випливає, що Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо поставки Відповідачу товару –гофропродукцію , що підтверджується видатковою накладною № ЦО-1002019 від 28.05.2011 року на загальну суму 20715,40 грн.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори, укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини  є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, товару гофропродукції було поставлено на суму 20 715,40 грн. з яких 17 262,83 грн. –це основна виплата та 3 452,57 грн. –ПДВ.

Також судом встановлено що Відповідач частково виконав свої зобов'язання, а саме частково здійснив виплату за отриманий товар, але відповідно до претензії № 55 від 21.03.2011 року станом на 21.03.2011 року заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 5999,99 грн.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.            

Оцінюючи вищенаведене, заборгованість Приватного підприємства "ЮРУС ПАК"  перед Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК-УКРАЇНА"          становить 5999,99 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, як безпідставні, не підтверджені належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи..

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  -

                                                                ВИРІШИВ:                                            

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Приватного підприємства "ЮРУС ПАК" (65091, Одеська область, Малинівський район, м. Одеса, вул. Середня, 31 кв. 42, код ЄДРПОУ 33865462,                    р/р 26003054401821 в ЮГРУ „Приватбанк” м. Одеса, МФО 328704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК-УКРАЇНА" (81750, м. Ходорів, вул. Стрілецька, 11, Жидачівського району Львівської області код ЄДРПОУ 30028622, р/р 26009014039 в ПЛФ АТ „Кредобанк”, м. Львів, МФО 325365) заборгованість в сумі 5 999,99 грн., 102 грн. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.            господарським судом.

Суддя                                                                                       Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 22 червня 2011 року.