Рішення

від 14.06.2011 по справі 5023/3554/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/3554/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р.                                                            Справа № 5023/3554/11

вх. № 3554/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Пересічанська Т.В., головний лікар

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Балаклійської районної санітарно-епідеміологічної станції, м. Балаклія  

до  ТОВ "Інтербау СПОРТ", м. Харків  

про зобов'язання повернути кошти в сумі 5054,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Балаклійська районна санітарно-епідеміологічна станція (позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербау СПОРТ" (відповідач) про зобов'язання відповідача повернути кошти в сумі 5054,15 грн. на розрахунковий рахунок 35222002000485 ГУДКУ в Харківській області МФО 851011 Балаклійської районної СЕС.

В  обґрунтування позову позивач вказував, що відповідачем в порушення умов договору на постачання продуктів нафтопереробних рідких не було поставлено позивачу 700 л. бензину на загальну суму 5054,15 грн., у т.ч. по маркам А-80 у кількості 290 л на суму 2001,54 грн., А-92 у кількості 195 л на суму 1408,18 грн., А -95 у кількості 215 л на суму 1644,43 грн.

Позивач до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 14.06.2011 р. за вх. № Д 1133, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач, через канцелярію господарського суду 10.06.2011 р. за вх. № 11386, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. Серед вказаних документів позивачем були надані до суду довідка про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на момент розгляду справи та докази повідомлення відповідача про призначене судове засідання.

Однак, відповідач  в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01 грудня 2011 між сторонами було укладено договір № 12 на постачання продуктів нафтопереробних рідких.

25 січня 2011 між сторонами було укладено договір № 11 на постачання продуктів нафтопереробних рідких.

Відповідно до п.п.1.1. вищевказаних договорів відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність позивача нафтопродукти (ПММ) для технічних цілей, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його в асортименті, кількості, якості за ціною та на умовах, вказаних у договорах та специфікаціях до договору.

Відповідно до умов договору № 12 між сторонами 02.12.2010 р. було складено акт приймання-передачі згідно з яким відповідачем було прийнято, а позивачем передано відповідачу на відповідальне зберігання бензин А-76 у кількості 200 л, бензин А-92 у кількості 250 л та бензин А-95 у кількості 265 л.

Також, відповідно до умов договору № 12 між сторонами 31.12.2010 р. було складено акт приймання-передачі згідно з яким рахувався залишок на 01.01.2011 р. на користь позивача - бензин А-76 - 320 л, бензин А-92 - 350 л та бензин А-95 - 295 л.

Відповідно до умов договору № 11 між сторонами 24.01.2011 р. було складено акт приймання-передачі згідно з яким відповідачем було прийнято, а позивачем передано відповідачу на відповідальне зберігання бензин А-76 у кількості 100 л, бензин А-92 у кількості 55 л та бензин А-95 у кількості 150 л.

Також, відповідно до умов договору № 12 між сторонами 16.03.2011 р. було складено акт приймання-передачі згідно з яким рахувався залишок на 16.03.2011 р. на користь позивача - бензин А-76 - 290 л, бензин А-92 - 195 л та бензин А-95 - 215 л, на загальну суму 5054,15 грн.

Згідно позову позивач вказував про те, що з 28.02.2011 року відмічалися перебої у відпуску бензину, а саме відпускався тільки бензин марки А-95 в кількості 20 літрів і тільки після неодноразових телефонних розмов з керівництвом відповідача, а з 11.03.2011 року взагалі жодної літри бензину не було передано позивачу та заправка взагалі не працює.

Вищевказане порушує умови договорів на постачання продуктів нафтопереробних рідких, укладених між сторонами.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази зворотного, та в матеріалах справи не міститься доказів повернення відповідачем позивачу 5054,15 грн. за не переданий бензин.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина  1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 5054,15 грн. за не переданий бензин, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в зв'язку чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербау СПОРТ" (61009, м. Харків, вул. Драгомирівська, 10, код ЄДРПОУ 35477781, р/р 26002018543001 в ПАТ «БАНК КИПРУ» МФО 320940) повернути кошти в сумі 5054,15 грн. на розрахунковий рахунок 35222002000485 ГУДКУ в Харківській області МФО 851011 Балаклійської районної санітарно-епідеміологічної станції (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. 1-го Травня, 10, код ЄДРПОУ 02010592).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                          Доленчук Д. О.

Рішення підписано 17.06.2011 р.