Ухвала

від 04.05.2011 по справі к-37757/10-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"04" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-37757/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача –Маслієвої С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року

у справі № 2а-44335/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чугуївський завод паливної апаратури»

до Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чугуївський завод паливної апаратури»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі –відповідач) про визнання дій Чугуївської ОДПІ Харківської області по здійсненню перевірки від 26 червня 2009 року незаконними; скасування податкових повідомлень-рішень Чугуївської ОДПІ Харківської області від 10 липня 2009 року № 0000051524/0, від 20 серпня 2009 року № 0000051524/1, від 29 жовтня 2009 року № 0000051524/2, від 18 січня 2010 року № 0000051524/3 (в редакції уточнення позовних вимог від 27 травня 2010 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано дії Чугуївської ОДПІ Харківської області при здійсненні камеральної перевірки від 26 червня 2009 року незаконними. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2009 року № 0000051524/0, від 20 серпня 2009 року № 0000051524/1, від 29 жовтня 2009 року № 0000051524/2, від 18 січня 2010 року № 51524/3.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Чугуївська ОДПІ Харківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Чугуївська ОДПІ Харківської області провела невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за період жовтень 2008 року –січень 2009 року ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури», за результатами якої було складено акт № 699/1524/34567376 від 26 червня 2009 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) у сумі 931426,00 грн., у т.ч. за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року на суму 593213,00 грн. та за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року на суму 338213,00 грн. відповідно до акту документальної перевірки від 26 січня 2009 року; порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні податку на додану вартість на суму 121704,00 грн.

10 липня 2009 року Чугуївська ОДПІ Харківської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000051524/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури»суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 182556,00 грн., у тому числі 121704,00 грн. –основний платіж, 60852,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в апеляційному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 серпня 2009 року № 0000051524/1, від 29 жовтня 2009 року № 0000051524/2, від 18 січня 2010 року № 0000051524/3 на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 121704,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 60852,00 грн. є безпідставним, оскільки ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури»правомірно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковими накладними за період з 01 жовтня 2008 року по 31 січня 2009 року, покупцями у яких зазначені підприємства, правонаступником яких є ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури». Також суд виходив з того, що вимоги податкового органу щодо врахування позивачем відомостей, вказаних в інших актах перевірок, без прийняття органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість або про визначення податкового зобов’язання по даному податку, є безпідставними, оскільки такий порядок не передбачений законодавством України з питань оподаткування.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом, зокрема, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача (підпункт «є »підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок податкового органу про те, що ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 72954,00 грн. (у т.ч. за жовтень 2008 року –666,67 грн., за листопад 2008 року –32171,96 грн., за грудень 2008 року –34756,13 грн., за січень 2009 року –5358,80 грн.) за податковими накладними, в яких ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури»не є покупцем та податкові накладні виписані на інші підприємства (додаток № 1 до акту).

Згідно реєстру податкових накладних, зайво віднесених до податкового кредиту, по ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури»по податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2008 року по 31 січня 2009 року, який є додатком № 1 до акту перевірки (т.1, арк. справи 24-25), покупцем у податкових накладних, зазначених у цьому реєстрі, вказані ВАТ «Чугуївський завод паливної апаратури», ТОВ «Чугуївський завод паливних насосів»та ТОВ «Сільгоспінвестпроект».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури»було зареєстровано 22 грудня 2008 року, взято на облік в органах державної податкової служби 23 грудня 2008 року та зареєстровано платником податку на додану вартість 24 грудня 2008 року –свідоцтво № 100157035 серії НБ № 078385.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури»створене в результаті перетворення ВАТ «Чугуївський завод паливної апаратури»та є повним правонаступником ВАТ «Чугуївський завод паливної апаратури», яке створене в результаті злиття наступних товариств: ЗАТ «Чугуївський завод прецизійних виробів»(код ЄДРПОУ 32415476), ЗАТ «Чугуївський завод пристосувань»»(код ЄДРПОУ 32415460), ТОВ «Сільгоспінвестпроект»(код ЄДРПОУ 32236230), ТОВ «Чугуївський завод паливних насосів»(код ЄДРПОУ 33970825), ТОВ «Добробут»(код ЄДРПОУ 32832457) (пункт 1.1 статті 1 статуту ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури», затвердженого загальними зборами засновників –протокол від 15 грудня 2008 року) (т.1, арк. справи 11-12).

Як зазначено в акті перевірки, ВАТ «Чугуївський завод паливної апаратури»було створено 05 жовтня 2006 року у формі злиття підприємств: ЗАТ «Чугуївський завод прецизійних виробів»(код ЄДРПОУ 32415476), ЗАТ «Чугуївський завод пристосувань»»(код ЄДРПОУ 32415460), ТОВ «Сільгоспінвестпроект»»(код ЄДРПОУ 32236230), ТОВ «Чугуївський завод паливних насосів» (код ЄДРПОУ 33970825), ТОВ «Добробут » (код ЄДРПОУ 32832457).

Підпунктом «б»пункту 13.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено поняття реорганізації платника податку з метою оподаткування у випадку злиття платника податків, а саме передання його активів до статутних фондів інших платників податків, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який зливається з іншими.

Згідно частини 2 статті 59 Господарського кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність у діях позивача порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо формування податкового кредиту за податковими накладними, покупцями у яких були визначені підприємства, що увійшли до його складу та правонаступником яких є ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури ».

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин з урахуванням Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями слугував також висновок податкового органу про те, що ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури»не враховано зменшення від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) у сумі 931426,00 грн., у т.ч. за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року на суму 593213,00 грн. та за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року на суму 338213,00 грн. відповідно до акту документальної перевірки від 26 січня 2009 року № 56/2311/34567376 при поданні податкових декларацій з податку на додану вартість за період жовтень 2008 року –січень 2009 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Як встановлено суми попередніх інстанцій, за результатами перевірки ВАТ  «Чугуївський завод паливної апаратури»від 26 січня 2009 року, оформленої актом № 56/2311/34567376, податковим органом не приймалися податкові повідомлення-рішення з огляду на зазначені в пункті 2 висновку акту перевірки порушення платником податку положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5  пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Доказів на спростування встановлених судами обставин до касаційної скарги Чугуївською ОДПІ Харківської області також не додано.

Згідно абзацу 2 пункту 1.3 статті 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Разом з цим, підпунктом «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (абзац 2 підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

За таких обставин, вірним є також висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність використання податковим органом при проведенні перевірки, результати якої оформлені актом  № 699/1524/34567376 від 26 червня 2009 року, даних, викладених у службовій записці відділу податкового контролю юридичних осіб № 13 від 09 лютого 2009 року щодо самостійного зменшення від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 931426,00 грн. згідно акту перевірки від 26 січня 2009 року.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що вимоги податкового органу щодо врахування позивачем відомостей, вказаних в інших актах перевірок, без прийняття органом державної податкової служби про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість або про визначення податкового зобов’язання по даному податку, є безпідставними, оскільки такий порядок не передбачений законодавством України з питань оподаткування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

                              Головуючий:

---

Л.І. Бившева

                               Судді:             

---

М.І. Костенко

                                                      

---

Л.В. Ланченко

                                                      

---

О.М. Нечитайло

                                                        

---

Н.Г. Пилипчук