Ухвала

від 02.06.2011 по справі к-37466/10-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"02" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-37466/10

          Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді –доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Конюшка К.В., Леонтович К.Г., Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Докфарм” на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 9 грудня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року у справі № 2а-11413/09/4/0170 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Докфарм” до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим про визнання нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Докфарм»звернулось до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про визнання частково недійсним рішення від 15.09.2009 №95, а саме в частині стягнення в доход Державного бюджету України штрафу в сумі 14430,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем при прийняття оскаржуваного рішення порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року».

 Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 9 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені вищі судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій  норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 32271317, державну реєстрацію якої проведено виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 20.11.2002.

Посадовими особами відповідача проведено планову перевірку позивача щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення під час закупівлі інсулінів для забезпечення хворих на цукровий діабет в Україні, за наслідками якої складено акт від 14 вересня 2009 року №0360, з якого вбачається про порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення», що призвело до необґрунтованого отримання суми у розмірі 7215,48 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне рішення від 15 вересня 2009 року №95, яким вилучено у позивача в дохід Державного бюджету України необґрунтовано отриману виручку в сумі 7215грн. та накладено штраф в сумі 14430грн.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Відповідно до п.п. 1, 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки. Держцінінспекція має територіальні органи –державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, зокрема, приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації.

Пунктом 15 статті 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються за рішеннями уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої влади (крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад та утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями, штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування; штрафних санкцій за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів), а також за рішеннями судів, прийнятими за зверненнями уповноважених підрозділів органів виконавчої влади; штрафних санкцій внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів державного бюджету належать до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до вимог абз. 5 пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»органи і посадові особи, уповноважені законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності вправі приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути).

Порушення, за яке прийнято спірне рішення, полягає у тому, що підприємством необґрунтовано отримана виручка за період з 24.04.2009 по 19.05.2009. Розмір необґрунтовано отриманої суми і сутність порушення позивачем не оспорюються. Зазначене порушення є таким, що неможливо усунути на час прийняття рішення №95 від 15 вересня 2009 року, а тому суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і  не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства  України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Докфарм”–залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 9 грудня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: