Рішення

від 21.06.2011 по справі 5015/2508/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.11                                                                                           Справа№ 5015/2508/11

За   позовом Фізична особа –підприємець ОСОБА_1, м. Львів   

До  відповідача     Товариство з обмеженою відповідальністю «Світлосервіс»  м. Львів

Про   розірвання  договору  оренди   

  За зустрічним позовом   ТзОВ «Світлосервіс» м. Львів

До ФОП  ОСОБА_1 м. Львів

Про визнання  права  власності  на нежитлові будівлі

  Суддя  Довга О.І.

Секретар  Скремета О.О.

Представники :   

від позивача   ОСОБА_3 -   адвокат

від  відповідача ОСОБА_4 -  довіреність від 20.04.2011 року

  за зустрічним позовом

від позивача   ОСОБА_4 -  довіреність від 20.04.2011 року

від відповідача   ОСОБА_3 -  адвокат

 Представникам сторін  роз’яснено їх права  та обов’язки передбачені  ст. 22 ГПК України та право відводу  судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді  не подано ( не заявлено).

Сторони подали  письмове клопотання  про відмову від  технічного  запису судового  процесу.

  Суть спору :

На розгляді господарського суду  Львівської області знаходиться справа за  позовом  Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Світлосервіс» м. Львів про  розірвання договору  оренди за зустрічним позовом  ТзОВ «Світлосервіс»до  ОСОБА_1  про визнання  права власності  на нежитлові  будівлі.

Розгляд справи  відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Представник  ФОП  ОСОБА_1  підтримує позовні вимоги  за первісним позовом, просить позов задоволити. В  зустрічному  позові  просить відмовити повністю.

Представник  ТзОВ «Світлосервіс» проти первісного  позову заперечує. Просить  задоволити зустрічний позов, та  визнати за товариством  право власності  на нежитлову  будівлю літ «З-2», площею 871,4 м.кв., за адресою:  АДРЕСА_2 та  право власності  на нежитлову будівлю  літ. «В-11», площею 673,7 м.кв., за адресою АДРЕСА_3.

Подача позову відбувається  шляхом звернення  до суду  з письмовою заявою,  в якій  зацікавлена особа ( позивач )   формулює свою вимогу  до  осіб, до яких звернена вимога.  Правова природа  позову  як процесуального  засобу  захисту  права  полягає у тому, щоб суд, прийнявши  позовну заяву, у  певному  процесуальному порядку  перевірив  законність та обґрунтованість  цієї  матеріально-правової  вимоги  однієї особи  до іншої, які стають  сторонами процесу  і між якими  відбувається спір.

Сторони зобов‘язані  добросовісно користуватись  належними їм  процесуальними  правами, виявляти  взаємну  повагу до прав  і охоронюваних  законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та об‘єктивного  дослідження  всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського   суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженого відповідальністю «Світлосервіс»з вимогою про розірвання договору оренди №01/02-11, що укладений 15.02.2011р. між Орендарем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Орендодавцем -ТзОВ «Світлосервіс».

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1  фактично не визнає права власності Позивача за зустрічним позовом на нежитлову будівлю літ. «В-11»площею 673,7 м.кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3та нежитлову будівлю літ. «3-2»площею 871,4 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Зокрема,  ФОП ОСОБА_1  у листі від 11.03.2011р., та в позовній заяві стверджує про відсутність у ТзОВ «Світлосервіс»права власності на спірне майно.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше примо не випливає із закону або не встановлено судом.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або невизнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За визначеннями п.1 ст.376 Цивільного кодексу України, самочинним будівництвом вважаються будівлі, споруди, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на  земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як встановлено в судовому засіданні та  підтверджено  матеріалами справи реконструкції спірних будівель проведені:

В 2008-2009р.р. Товариством  з обмеженою відповідальністю «Світлосервіс»розпочата реконструкція будівлі літ. «3-2»на АДРЕСА_2 - з надбудовою двох поверхів. Стіни надбудови - полегшені надвісні сандвіч-панелі по металевому каркасу. Перекриття 1-ого поверху —монолітне керамзитобетонне по металевих балках. Покриття - сандвіч-панелі по металевих формах та балках.

Згідно з технічними висновками визначення загального технічного стану та відповідності до діючих нормативних документів нежитлової будівлі літ. «3-2»на АДРЕСА_2, виконаними ДНД та ПВ1 «НДІ Проектреконструкція»ЛФ, вказана будівля знаходиться в доброму технічному стані, здійснена реконструкція будівлі виконана з полегшених конструкцій, з попереднім підсиленням існуючих конструктивних елементів і не погіршує несучої здатності основних конструктивних елементів будинку /фундаментів, стін, перекриття/. Несуча здатність конструкцій /в т.ч. фундаментів/ достатня для подальшої безпечної експлуатації будинку. Планування будівлі в основному відповідає чинним будівельним нормам та правилам.

03.02.2011р. Обласним комунальним підприємством ЛОР «Бюро технічної Інвентаризації та експертної оцінки»проведено технічну інвентаризацію реконструйованої будівлі та видано новий технічний паспорт - на нежитлову будівлю літ. «3-2», площею 871,4 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2.

У   2010   році   Товариством   з   обмеженою   відповідальністю   «Світлосервіс»  виконана реконструкція будівлі, що на АДРЕСА_3 - із збільшенням висоти    підвалу   та    надбудовою    1-ого    поверху.    Реконструкція   завершена,   будівля експлуатується.

Згідно з технічними висновками визначення загального технічного стану та відповідності до діючих нормативних документів нежитлової будівлі літ. «3-2»на АДРЕСА_3, виконаними ДНД та ПВ1 «НДІ Проектреконструкція»ЛФ, вказана будівля знаходиться в задовільному технічному стані, будівля придатна до експлуатації. Здійснена реконструкція будівлі виконана з полегшених конструкцій, з попереднім підсиленням існуючих конструктивних елементів і не погіршує несучої здатності основних конструктивних елементів будинку /фундаментів, стін, перекриття/. Несуча здатність конструкцій /в т.ч. фундаментів/ достатня для подальшої безпечної експлуатації будинку. Планування будівлі в основному відповідає чинним будівельним нормам та правилам.

02.02.2011р. Обласним комунальним підприємством ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»проведено технічну інвентаризацію реконструйованої будівлі та видано новий технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. «В-11», площею 673,7 м.кв., за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, якщо це не порушує права інших осіб, здійснюється у судовому порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світлосервіс»являється користувачем земельної ділянки кадастровий №4610136800:01:009:0040, загальною площею 0,1951 га на вул. Тернопільській, 40, 42-В, на якій розташовані реконструйовані будівлі, що підтверджується договором оренди землі від 12.03.2010р. Земельна ділянка передана для обслуговування будівлі. Категорія земельної ділянки за функціональним призначенням-землі комерційного використання (п.п.15, 16 договору оренди землі від 12.03.2010р.).

З урахуванням вимог вказаної статті, необхідними умовами для визнання права власності на самочинно збудоване майно є наявність у Позивача за зустрічним позовом права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.

Реконструкція проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлосервіс»у межах площі земельної ділянки, яка знаходиться в його користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.03.2010р.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Згідно частини 2 цієї статті порядок державної реєстрації права власності на нерухомість встановлюється законом. Реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється органами БТІ за місцезнаходженням цього майна в порядку Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, відповідно до ст. 19 цього Закону, є зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

На підставі наведеного, враховуючи вимоги ст.376 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги, що спірні об'єкти збудовані на земельній ділянці, користувачем якої є ТзОВ «Світлосервіс»- Позивач за зустрічним позовом, Відповідач за зустрічним позовом заперечує право власності товариства на спірні будівлі, а також зважаючи на відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірних об'єктів прав інших осіб, суд  вважає, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлосервіс»слід визнати право власності на нежитлову будівлю літ. «3-2», площею 871,4 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 та на нежитлову будівлю літ. «В-11», площею 673,7 м.кв., за адресою: АДРЕСА_3.

Щодо первісного позову ФОП ОСОБА_1, то такий являється безпідставним виходячи з наступного:

Згідно з ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

З наведених норм вбачається, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, якими зокрема є умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За умовами спірного договору оренди плата за користування орендованими будівлями не визначена (розділ 3 договору оренди №01/12-10 від 15.02.2011р.).

За вказаних обставин, умови договору не дають підстав вважати досягнення між сторонами згоди по всіх істотних умовах, зокрема по ціні оренди, у зв'язку з чим договір №01/12-10 від 15.02.2011р. не можна вважати укладеним, а неукладений договір не можна розірвати.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 182, 316, 319, 312, 328, 331, 332, 376, 386, 392 ЦК України, ст. ст. 11, 12, 33-35, 45, 49, 80, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд –

  В И Р І Ш И В:

  1.          В задоволені  первісного позову  відмовити повністю .

2.          Зустрічний позов  задоволити.

3.  Визнати  за  Товариством   з   обмеженою   відповідальністю   «Світлосервіс»  (код 23968661,    місцезнаходження:    м. Львів,    вул. Тернопільська,    буд.42)    право власності  на  нежитлову будівлю літ.  «3-2»,  площею  871,4 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 та право власності на нежитлову будівлю літ. «В-11», площею   673,7 м.кв., за адресою: АДРЕСА_3.

4. Стягнути з  Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_1 ( ІК НОМЕР_1,  79021, АДРЕСА_1)  на користь  ТзОВ       «Світлосервіс»( 79034, м. Львів, вул.  Тернопільська,42,  код ЄДРПОУ 23968661, МФО 325774) 102,00 грн. державного  мита та 236,00 грн.  витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

              Суддя                                                                                      Довга О.І.

  Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.