Ухвала

від 24.06.2011 по справі 21/17-2011-1048

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/17-2011-1048

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"24" червня 2011 р.№ 21/17-2011-1048

            Суддя  ЗЕЛЕНОВ Г.М., розглянувши матеріали  від 22.06.2011р. за № 3604/2011, за  заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю ( надалі –ТОВ)  „Во-Сток”  ( 65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд. 31. Код ЄДРПОУ 31765029);

до боржника: Відкритого акціонерного товариства ( надалі –ВАТ) „Одеський домобудівельний комбінат”( 65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд.31. Код ЄДРПОУ 01271830);

про визнання  відсутнього боржника банкрутом.

             ВСТАНОВИВ: 22.06.2011р. ТОВ  „Во-Сток”  звернувся до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат” (надалі –ОДБК) банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  ( надалі Закон №2343-ХІІ), оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором на загальну суму 406 477 грн. 28 коп. після настання встановленого строку їх сплати та визнаних претензій боржником.

Заява ТОВ  „Во-Сток”  про порушення провадження  справи про банкрутство ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат” у порядку ст. 52 Закону (№2343-ХІІ)   підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до   п. 1 ст. 5   Закону  (№2343-ХІІ) та ст.4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.      

Статтею 9 Закону (№2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява.

Відповідно до статті 52 Закону (№2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин –підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.  

Статтею  93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Заявник, в підтвердження незнаходження боржника - ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат” не надав відповідних доказів, а лише зазначив у своїй заяві про відсутність місцезнаходження боржника  за адресою державної реєстрації.

Відповідно до вимог статті 17 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” (надалі закон 755-ХV), який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону (755-ХV).

Саме зазначений запис державного реєстратора є доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

Відповідна правова позиція викладена у Пункті 105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство”.

Таким чином,  Заявником до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство  ВАТ „ОДБК”, не надано доказів, які підтверджують відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Крім того, заявником не надано господарському суду відомостей  податкового органу про ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат”.

Заявник обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до боржника копіями видаткових накладних та договором поставки від 1.05.2008р., який до заяви не надав.

Частина 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ) містить загальні норми, а стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

За змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. 1, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

    Відповідно до  Закону (№2343-ХІІ) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

    Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10. 2006р. у справі № 3/157.

Пунктом 27 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

Відповідно до п. п. 1, 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не  подано доказів право підпису заяви, не подано належних доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі і не подано належних доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Разом з цим, заявником не надано доказів надсилання боржнику копії заяви та доданих документів.

Таким чином, Заявником не надано доказів відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, доказів безспірних вимог та доказів неплатоспроможності ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат”, не подано належних доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі і не подано належних доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а тому заява ТОВ  „Во-Сток” підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п.п.1, 3,4,10 ст. 63 ГПК України.

Крім того, у заяві директора ТОВ „Во-Сток” гр. Степанова В.В., повноваження якого не підтверджено,   зазначені грошові вимоги до боржника  ВАТ  „Одеський домобудівельний комбінат” у сумі 406 477 грн.28 коп., які викликають сумнів у їх достовірності, так як, не підтверджуються   документами фінансової, бухгалтерської та податкової звітності боржника, відомостями податкової інспекції, первинними документами: договорами, документами  на отримання товару, товаротранспортними накладними, доказами сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно договорів, податкових накладних.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Разом з цим, господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до системи діловодства господарського суду, від директора ТОВ „Во-Сток” гр. Степанова В.В., з 22.04.2011р. по 23.06.2011р. до господарського суду подавались вісім заяв про порушення провадження  справи про банкрутство ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат” без правових підстав, в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону (№ 2343-ХІІ) у зв'язку з чим, господарський суд зазначає, що провадження у справі про банкрутство завжди передбачає наявність в діяннях (діях/бездіяльності) посадових осіб боржника та/або кредиторів складу злочину.

У зв'язку з чим, господарський суд зазначає, що провадження у справі про банкрутство завжди передбачає наявність в діяннях (діях/бездіяльності) посадових осіб боржника та/або кредиторів складу злочину.

    Більш того, деякі положення Кримінального кодексу України безпосередньо передбачають кримінальну відповідальність за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо, кримінальна відповідальність за вчинення яких встановлена приписами ст. ст. 218,219 (фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства) Кримінального кодексу України,   

    Зазначені обставини витікають зі справи про банкрутство та в подальшому можуть підпадати під правове регулювання кримінального законодавства в окремому кримінальному провадженні.

    Таким чином, суд зазначає, що директор ТОВ „Во-Сток” гр. Степанов В.В., в порушення приписів частини третьої статті 22 ГПК України  зловживає процесуальними правами подаючи до господарського суду зави про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ  „Одеський домобудівельний комбінат” в порушення вимог діючого законодавства, вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону (№2343-ХІІ),  а тому в подальшому  господарський суд буде реагувати на відповідні порушення у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК України, - шляхом направлення повідомлення та матеріалів органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Керуючись п.п. 1, 3,4,10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю  „Во-Сток”  (65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд. 31. Код ЄДРПОУ 31765029) про визнання банкрутом відсутнього боржника Відкритого акціонерного товариства  „Одеський домобудівельний комбінат”(65031, м.Одеса, вул. Промислова, буд.31. Код ЄДРПОУ 01271830  - повернути без розгляду.

2. Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.

3. Матеріали заяви про порушення провадження  справи про банкрутство  на 13 аркушах.

Суддя                                                                                 Зеленов Г.М.