Рішення

від 20.06.2011 по справі 20/17-1368-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/17-1368-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2011 р.Справа  № 20/17-1368-2011

За позовом: Державного підприємства „Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного аграрного університету”

до відповідача: Фермерського господарства "Зозулине подвір'я"

про стягнення 82 300,00 грн.

                                                                                                                  Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство „Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного аграрного університету” звернулось до господарського суду з позовною заявою до Фермерського господарства "Зозулине подвір'я"  про стягнення 82 300 грн., у тому числі 71 500 грн. основного боргу, та 10 800 грн. штрафу, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору №123/10 від 17.05.2010р. Позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу.

У судовому засіданні 18.05.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у судове засідання 20.06.2011р. не з'явився, про час та місце  судового засідання повідомлений належним чином під розпис у попередньому судовому засіданні 18.05.2011р.

Відповідач - Фермерське господарство "Зозулине подвір'я" про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, зазначену у Довідці з Єдиного державного реєстру, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою про відсутність адресата, з урахуванням того, що строк розгляду справи вже було продовжено за клопотанням представника позивача відповідно до ст.69 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Із матеріалів справи вбачається, що 17.05.2010р. між Державним підприємством „Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного аграрного університету” та Фермерським господарством "Зозулине подвір'я" був укладений договір про постачання добових курчат ДК №123/10 (а.с.8-10), відповідно до умов якого Продавець поставляє Покупцеві, а Покупець оплачує добових курчат фінального гібриду кросу Хайсекс у кількості 18360 голів.

Згідно з додатком А (а.с.11) сторони узгодили вартість одного добового курчати 6 грн., загальну вартість договору –108 000 грн., а також графік оплати, згідно з яким розрахунок проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця поетапно: 75600 грн. в до 18.05.2010р., 21600 грн. до 3.06.2010р., 10800 грн. до 11.06.2010р.

Згідно з п.10.6 договору за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених додатком А цього договору,  покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 10% від загальної суми договору.

Як свідчать матеріали справи, а саме видаткова накладна №269 від 18.06.2010р. та довіреність №8 від 18.06.2010р. (а.с.12-13), оригінали яких було оглянуто судом під час судового засідання 18.05.2011р., позивач виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, передавши по вказаній накладній добових курчат фінального гібриду кросу Хайсекс у кількості 18360 голів на суму 108 000 грн. включаючи ПДВ.

Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов Договору виконав частково у сумі 36500 грн., тобто несплачена заборгованість склала 71 500 грн., що і зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.

В подальшому, під час розгляду справи судом, відповідач сплати на користь позивача заборгованість за даним договором на суму 700 грн.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.

Статтею 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи, що відповідач у передбачений договором строк не оплатив суму заборгованості, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу, за виключенням частково сплаченої заборгованості у розмірі 700 грн.,  підлягають задоволенню у повному обсязі. В частині позовних вимог на суму 700 грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутності предмету спору на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. про сплату

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення штрафу, суд зазначає, що гідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати  кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При чому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, на підставі ст.111-28 ГПК України, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056, вказує, що згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Відповідно до приписів ч.3 ст. 3, ст. 6 і ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода договору). При цьому, згідно до ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом  10.6 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених додатком А цього договору, покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 10% від загальної суми договору. Вказана умова включена до договору за погодженням обох сторін.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує, що відповідачем у справі є фермерське господарство, діяльність якого носить сезонних характер, відповідачем була проведена часткова оплата заборгованості, а також те, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися. З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню, до 5 000 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про стягнення штрафу за порушення грошового зобов'язання у сумі 5000 грн.

Приймаючи до уваги, що спір між сторонами виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов Державного підприємства „Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного аграрного університету” задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фермерського господарства "Зозулине подвір'я" (67815, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Калаглія, вул. братів Пироженків, 2а, код 36718429) на користь Державного підприємства „Навчально-дослідний племінний птахівничий завод імені Фрунзе Національного аграрного університету” (96576, АР Крим, Сакський р-н, с.Фрунзе, вул.Гагаріна, 4, код 00852631) 70 800 /сімдесят тисяч вісімсот/ грн. основного боргу, 5 000 /п'ять тисяч/ грн. штрафу, 823 /вісімсот двадцять три/ грн. державного мита, 236 /двісті тридцять шість / грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог на суму 700 /сімсот/ грн. припинити за відсутності предмету спору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 25.06.2011р.