Ухвала

від 29.06.2011 по справі 21/17-2011-1103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/17-2011-1103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

"29" червня 2011 р.№ 21/17-2011-1103

Суддя ЗЕЛЕНОВ Г.М., розглянувши матеріали зареєстровані від 23.06.2011р. за № 3644/2011 за заявою: Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси до Боржника: Приватного підприємства (надалі - ПП) „ЮМИР” (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд.14, офіс 1. Код ЄДРПОУ 37089718)  про визнання відсутнього боржника банкрутом.

ВСТАНОВИВ: 23.06.2011р., ДПІ у Київському районі м. Одеси, звернулася до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ПП „ЮМИР”  банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, відповідно до ст. 52 Закону України „Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон №2343-ХІІ), оскільки боржник неспроможний виконати свої грошові зобов'язання щодо сплати заборгованості по штрафних санкцій у сумі 4250 грн. 00 коп.

Заява ДПІ у Київському районі м. Одеси про порушення провадження у справі за спрощеною процедурою банкрутства відсутнього боржника ПП „ЮМИР” підлягає поверненню з наступних підстав:

            Відповідно до   п. 1 ст. 5   Закону  (№2343-ХІІ) та ст.4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.      

Статтею 8 Закону (№ 2343-ХП), передбачено, що суддя відмовляє у прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 62 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 62 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для відмови у прийняті  заяви і доданих до неї документів є: заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до статті 52 Закону (№ 2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин - підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За приписами Закону (№ 2343-ХІІ) для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

 Згідно з ст. 1 Закону України (№ 2343-ХІІ) „кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю   та   своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів)”.

       На підставі  пункту 14 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „При визначені  розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання (абзац сьомий статті 1 Закону) – це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно –правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду”.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) заява про порушення справи про банкрутство повинна містити „виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені)”.

Заявник, ДПІ у Київському районі м. Одеси обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до боржника проведенням камеральної перевірки своєчасності подання податкової декларації по податку на додану вартість відповідно до якої складено акт №112/15-02 від 31.01.2011р. та за порушення терміну подачі податкової звітності складено акт №329/15-02 від 28.02.2011р.

На підставі виявлених порушень податкового законодавства податковою інспекцією були нараховані штрафні санкції та виставлені податкові повідомлення-рішення: від 04.03.2011р. про стягнення штрафу у сумі 1020 грн. за №0006551502/0; №0006561502/0; №0006531502/0; №0006541502/0; від 05.02.2011р. про стягнення штрафу у сумі 170грн. за №0006351502/0; від 11.03.2011р. про стягнення штрафу у сумі 170грн.

Таким чином, заборгованість боржника перед ДПІ у Київському районі м. Одеси складається виключно з штрафних санкцій.

Згідно з Податковим кодексом України  в Україні справляються загальнодержавні податки та збори і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 9,10 цього Кодексу.

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Податковим кодексом України  сплаті не підлягають. З огляду на наведене Кодекс не відносить суму неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, які стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкові платежі).

Положенням Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (509-12 ) пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно – правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Статтею 2 Закону України „Про систему оподаткування” (334/94 –ВР) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

З огляду на наведене, Закон (334/94 –ВР) не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

З такою правовою позицією погоджується Вищий господарський суд України у Постановах  від 09.02.2011р. по справі №1/1264-10.

Отже, заборгованість по сплаті штрафних санкцій, враховується окремо та не є основним грошовим зобов'язанням боржника, в розумінні Закону (№ 2343-ХІІ)  і не може бути підставою для порушення  провадження у справі про банкрутство боржника.

Крім того, за змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. І, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

    Відповідно до  ст. 1 Закону (№2343-ХІІ) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10. 2006р. у справі № 3/157.

Пунктом 29 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, у разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в пункті 1.3 статті 1 Закону (№2343-ХІІ) „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання.

Положеннями ч. 10 ст. 7 Закону (№2343-ХІІ) передбачено, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Згідно з підп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-ІІІ), який діяв на дату виникнення податкової заборгованості, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Положення статті 11 Закону (№2181-ІІІ) визначали порядок погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств.

Відповідно до п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону (2181-ІІІ) у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

 Відповідно до  п.20.1.18  ст. 20 Податкового кодексу України, органи податкової службі мають право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Ініціюючим кредитором, не надано доказів безспірних вимог, доказів неплатоспроможності ПП „ЮМИР”  та вжиття заходів щодо стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу у встановленому законодавством порядку.

При цьому безспірність вимог кредиторів повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Даної правової позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 22.09.2009 року №50/74.

Отже, заявником не додано до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника розрахункових чи інших документів, як доказів неплатоспроможності боржника, що є порушенням вимог ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ).

Таким чином, Закон (№ 2343-ХІІ) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за вимогами до боржника, які складаються  виключно з штрафних санкцій та за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора та доказів неплатоспроможності боржника.

Таким чином,  наявність лише штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не може бути підставою для порушення, а також подальшого розгляду справи про банкрутство, у тому числі за спрощеною процедурою, відповідно до вимог ст. 52 Закону (№ 2343-ХІІ) та не надання доказів  безспірних вимог до боржника, доказів неплатоспроможності та доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку, а тому у заява  ДПІ у Київському районі м. Одеси про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника ПП „ЮМИР” підлягає відмові на підставі ст. 8 Закону (№ 2343-ХІІ)  та п. 1 ст. 62 ГПК України.

Керуючись ст. 62 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 1,6,8,52 Закону України "Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суддя, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити  ДПІ у Київському районі м. Одеси у прийняті заяви  про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника –Приватне підприємство „ЮМИР” (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд.14, офіс 1. Код ЄДРПОУ 37089718).

2.Матеріали заяви про порушення провадження у справі про банкрутство на 39 аркушах.

Суддя                                                                                 Зеленов Г.М.