Ухвала

від 15.05.2008 по справі 2187-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2187-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

УХВАЛА

15.05.2008Справа №2-15/2187-2008

За позовом Військового прокурору Євпаторійського гарнізону (97400, АРКрим, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35)

в інтересах держави в особі Державного підприємства МО України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім.. М.І. Пирогова» (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, 2, ідентифікаційний код 07659890)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад -Дар» (95013, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Соколина, 24А, ідентифікаційний код 33655707)

Про стягнення 26835,77 грн.

                                                                                                    Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Свєчнікова І.М., довіреність № 631 від 31.03.2008 р. у справі

Від відповідача – не з'явився

Від прокурора – Ерьоменко М.В., посвідчення № 306  

Обставини справи: Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Державного підприємства МО України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім.. М.І. Пирогова» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад -Дар»  про стягнення 26835,77  грн. заборгованості.

Позовні вимоги прокурор підтримав,  мотивуючи  тим, що 24 січня 2007 року між  Державним підприємством МО України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім.. М.І. Пирогова» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Влад -Дар» (відповідач) укладено договір поставки № 60. Позивачем була зроблена попередня оплата товару відповідно до умов договору, проте відповідачем товар загальною вартістю 26835,77 грн. поставлений не був., що і стало приводом на підставі статей  121 Конституції  України, статей 20, 36 Закону України “Про прокуратуру” для звернення з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 26835,77  грн. в примусовому порядку.

         Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

15.05.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява представника військової прокуратури Євпаторійського гарнізону в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 24.01.2007 р. у розмірі 26160,77 грн.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши пояснення прокурора, представників позивача,   судом встановлено наступне.

18.05.2006 р. між Державним підприємством МО України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім.. М.І. Пирогова» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Влад -Дар»  (Постачальник) був укладений договір № 259 поставки. (а.с. 13-14)

24.01.2007 р. між Державним підприємством МО України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім.. М.І. Пирогова» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Влад -Дар»  (Постачальник) був укладений договір № 60 поставки. (а.с. 9-10)

Згідно з пунктом 1 зазначеного Договору Постачальник поставляє, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити на умовах дійсного Договору цукор, крупи(рис, гречана), борошно.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100%.

Так позивач зазначає, що ним було здійснено відповідно до умов договору передплату за товар згідно виставлених рахунків, проте відповідачем у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором не було здійснено поставку відповідного товару, що і стало приводом для звернення відповідача з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 26160,77 грн. в примусовому порядку.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 36 Закону України “Про прокуратуру”    підставою представництва в суді держави є наявність порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (часті 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний суд України в рішенні від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 (далі рішення)  визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається  позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій  чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визначено, що під поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначених в частині 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

В пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, прокурор може бути представником у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади.

Заявляючи позов про стягнення 26160,77 грн. військовий прокурор Євпаторійського гарнізону не навів достатніх правових обґрунтувань у чому саме полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки Сакського управління Державного казначейства Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим № 07-01/13-147 від 24.03.2008 р.,  Державне підприємство Міністерства Оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський»  не обслуговується в Сакському управлінні Держказначейства з 01.04.2006 р., а отже за період з травня 2006 р. по грудень 2007 р. грошові кошти з державного бюджету санаторію не виділялись. (а.с. 51)

При цьому треба зазначити, що згідно СТАТУТУ Державного підприємства МО України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім.. М.І. Пирогова» (преамбула) останнє утворене на основі державної власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та входить до сфери управління Міністерства оборони України.

Метою діяльності позивача у пункті 2.1 Статуту, зокрема, зазначено здійснення іншої діяльності з метою отримання прибутку.

Державне підприємство МО України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім.. М.І. Пирогова» веде самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків тощо згідно до пункту 3.4 Статуту.

Згідно пункту 4.2 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання, здійснюючи яке підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.

Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством України. Разом з цим, має право укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському судах.

Таким чином, Військовим прокурором Євпаторійського гарнізону пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності, що суперечить змісту статей 20, 36  Закону України “Про прокуратуру”.

Державне підприємство МО України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім.. М.І. Пирогова»  є самостійним господарюючим суб'єктом,  зокрема і щодо  договорів поставки № 60 від 24.01.2007 р. та № 259 від 18.05.2006 р.

Статтею 13 Конституції України задекларовано, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частиною 4 статті 133 Господарського кодексу України встановлено, що Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до норм статті 20 Господарського процесуального кодексу України держава   забезпечує  захист  прав  і  законних  інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

    визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

    відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;

    припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

    присудження до виконання обов'язку в натурі;

    відшкодування збитків;

    застосування штрафних санкцій;

    застосування оперативно-господарських санкцій;

    застосування адміністративно-господарських санкцій;

    установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

    іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Отже, Державне підприємство МО України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім.. М.І. Пирогова», виступаючи як самостійний господарюючий суб'єкт, на умовах рівності з іншими суб'єктами господарювання, не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до суду у разі порушення його прав та законних інтересів в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Керуючись пунктом 1 статті 81, 86   Господарського процесуального кодексу України, суд  -

УХВАЛИВ:

Залишити позов без розгляду.

Ухвалу суду направити на адресу сторін, військовому прокурору Євпаторійського гарнізону Та Військовій прокуратурі ВМС України (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул.. Леніна, 41) рекомендованою кореспонденцією

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.