Рішення

від 12.05.2008 по справі 2042-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2042-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2008Справа №2-7/2042-2008

За позовом Приватного підприємства «Югполіграфматеріали» (73013, м.Херсон, вул. 40 років Жовтня, 31, ідентифікаційний код 33930159)

До відповідача Державного підприємства Друкарні видавництва «Таврида» (98600, м. Ялта, вул. Свердлова, 35, ідентифікаційний код 20689914)

Про  стягнення 2 877, 67 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача –  не з'явився (клопотання)

Від відповідача – не з'явився

Сутність спору: Приватне підприємство «Югполіграфматеріали»  звернулось  до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державного підприємства Друкарні видавництва «Таврида»   про стягнення заборгованості у розмірі  2 877, 67

          Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору №21/06 від 02.01.2007 р. позивачем були поставлені  витратні матеріали для поліграфії Державному підприємству Друкарні видавництва «Таврида» на загальну суму  9 678, 74 грн.,  вартість яких до часу звернення до суду в добровільному порядку була  оплачена на суму  7 524, 95 грн. була. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар у сумі  2 153, 79 грн. Крім того, позивач просить стягнути  з відповідача  інфляційні витрати  у розмірі  609, 87 грн. та 3% річних у сумі  114, 01 грн.

06 травня  2008 року до ГС АРК  надійшли уточнення до позовної заяви, згідно яких позивач просить стягнути  заборгованість у розмірі   2 153, 79 грн.,  3% річних у сумі 102, 25 грн. та інфляційні витрати  у розмірі 490, 21 грн.

          Представник позивача  у судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу Господарського суду АР Крим клопотання, в якому повідомив про неможливість забезпечити явку представника до судового засідання та просить розглянути справи за наявними в матеріалах справи доказами. Надане клопотання було прийнято судом до розгляду.

          Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований  належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи,  дослідивши представлені докази, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

02.01.2006 р. між Приватним  підприємством  «Югполіграфматеріали» (Продавець) Державним  підприємством  Друкарні видавництва «Таврида» (Покупець) був укладений договір №21/06, п. 1.1 якого передбачено, що Продавець зобов'язується систематично постачати Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Предметом постачання є витратні матеріали для поліграфії (надалі Товар) (п. 12 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору  узгодження асортименту та кількість Товару здійснюється по рахунку – фактурі, який  видається Продавцем.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Покупець оплачує поставлений  продавцем Товар за ціною, передбаченою у рахунках – фактурах, які видаються на поставлений Товар.

Ціни в рахунках – фактурах зазначені з урахуванням ПДВ (п.4.2. Договору).  

Ціна Товару включає  в собі  вартість тари, упаковки, маркіровки (п. 4.3. Договору).

Порядок розрахунків встановлений в пункті 5 Договору: оплата за Товар здійснюється по рахунку – фактурі на протязі 10 календарних днів з моменту отримання Товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Приватним  підприємством  «Югполіграфматеріали» була здійснена поставка товару відповідачу на загальну суму 9 678, 74  грн., що підтверджується наступними накладними:

- витратна  накладна  № РН – 00000001  від 19.01.2006 р. на суму 603, 00 грн.;

- витратна  накладна  № РН – 0000032  від 31.01.2006 р. на суму 646, 25 грн.;

- витратна  накладна  № РН – 0000037  від 01.02.2006 р. на суму 603, 00 грн.;

- витратна  накладна  № РН – 0000071  від 15.02.2006 р. на суму 603, 00 грн.;

- витратна  накладна  № РН – 0000108  від 10.03.2006 р. на суму 607, 50 грн.;

- витратна  накладна  № РН – 0000145  від 15.03.2006 р. на суму 603, 00 грн.;

- витратна  накладна  № РН – 0000167  від 23.03.2006 р. на суму 603, 00  грн.;

- витратна  накладна  № РН – 0000450  від 03.08.2006 р. на суму 195, 80 грн.;

- витратна  накладна  № РН – 0000454  від 07.08.2006 р. на суму 587, 40 грн.;

Товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом працівника Державного підприємства Друкарні видавництва «Таврида» у зазначених витратних накладних. Повноваження представника відповідача підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, заповненими відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р.

Вартість товару на суму 7524, 95 грн. була сплачена відповідачем у добровільному порядку до подачі позову до суду, про що свідчать виписки з банківського рахунку та платіжні доручення (а. с. 62-75)

Проте, товар на загальну суму  2 153, 79 грн. відповідачем оплачений не був, через що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач  не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 2  153, 79  грн., у той час як   відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті товару, поставленого йому товару  за договором №21/06 02.01.2006 р., через що  вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2 153,79 грн. підлягають задоволенню.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, матеріли справи свідчать, що позивачем були допущені певні помилки при здійсненні розрахунку річних та інфляційних втрат. Так, як вже було вказано раніше, товар мав бути оплачений відповідачем на протязі 10 календарних днів з моменту отримання Товару, у той час як позивачем обчислюються річні та інфляційні втрати з дати поставки товару.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За таких обставин, оскільки розрахунок пені при подачі позову був здійснений Приватним  підприємством  «Югполіграфматеріали» необґрунтовано, суд не може прийняти заяву позивача №39 від 28.02.2008 р. про зменшення позовних вимог, позаяк вказані дії порушують права та охоронювані законом інтереси відповідача, зокрема, впливають на правомірний розподіл судових витрат.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 102,25 грн. та 490,21 грн. інфляційних втрат.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволений позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства Друкарні видавництва «Таврида» (98600, м. Ялта, вул. Свердлова, 35, ідентифікаційний код 20689914) на користь Приватного підприємства «Югполіграфматеріали» (73013, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 31, ідентифікаційний код 33930159) суму заборгованості у розмірі 2153,79 грн.,3% річних у сумі 102,25 грн., 490,21 грн. інфляційних втрат, 97,34 грн. державного мита та 112,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.