Постанова

від 29.06.2011 по справі 2а-1934/11/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.06.11

Справа №2а-1934/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді –Дудкіної  Т.М.; при секретарі –Шарко С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом   Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон»про стягнення 2 038,23 грн.,

                                                                    ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон»про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 2 038,23 грн.

        Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем суми штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №0004350152/0 від 21.12.2010.  

        29.06.2011 до початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи сповіщався відповідно до вимог законодавства за юридичною адресою, проте поштова кореспонденція повернута відділенням зв’язку з відміткою «за зазначеною адресою не значиться», тому суд розглядає справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон»зареєстроване Ленінської районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа 14.11.2002 та державну реєстрацію припинення не проводило.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон»у період виникнення та існування спірних відносин було платником податків та зборів (обов'язкових платежів).

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя 17.12.2010 проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон»з питання своєчасності надання податкової звітності з податку на додану вартість за період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки №845/15-219/32265764/9361/10 від 17.12.2010, у якому зафіксоване порушення Товариством підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”: податкові декларації з податку на додану вартість за  період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року до інспекції не надані /а.с.14, - оборотна сторінка, - 15/.

        На підставі акта перевірки №845/15-219/32265764/9361/10 від 17.12.2010 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон»прийняте податкове повідомлення-рішення №0004350152/0 від 21.12.2010 про застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 2 040,00 грн. (170,00 грн. х 12 періодів) /а.с.14/.

        Вказане податкове повідомлення-рішення розміщено на дошці податкових повідомлень 21.12.2011, про що складений відповідний акт /а.с.17, - оборотна сторінка/

        У передбачений Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” строк сума штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0004350152/0 від 21.12.2010  відповідачем не сплачена, внаслідок чого у Товариства, з урахуванням наявної переплати з податку на додану вартість у розмірі 1,77 грн.,  виникла заборгованість у розмірі 2 038,23 грн.

        На виконання приписів пунктів 59.1, 59.3 статті 53 Податкового кодексу України  позивачем на адресу відповідача направлена податкова вимога №34/1 від 17.01.2011 про сплату заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 2 038,23 грн.; поштова кореспонденція повернута відділенням зв’язку з відміткою «за зазначеною адресою не значиться»/а.с.13, - оборотна сторінка/.

        Як стверджує позивач, та не спростовано з наданням належних доказів відповідачем,  на час розгляду справи сума заборгованості відповідачем не сплачена.

        Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(що діяв до 01.01.2011), підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України державні податкові інспекції в районах, в містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції подають до судів позови, зокрема про стягнення коштів з платника, який має податковий борг.

        Згідно підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок  погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

        Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене суд визнає позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо визнання шляху стягнення із відповідача суми заборгованості перед бюджетом, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.3, 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2  Положення стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1244 від 29.12.2010, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби (далі - працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2 - 95.4 статті 95 Податкового кодексу України. Рішення органу державної податкової служби про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається за формою згідно з додатком 1.

Таким чином погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків є можливим виключно у разі недостатності коштів, які перебувають у власності платника податків, саме за рішенням податкового органу на підставі рішення суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Позивач доказів недостатності коштів, які перебувають у власності відповідача, для погашення заборгованості суду не надав, з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків до суду не звертався.

Окрім того, суд не може підміняти орган державної влади до компетенції якого віднесено здійснення заходів щодо погашення податкового боргу саме шляхом прийняття  рішення про погашення усієї суми податкового боргу та відповідно продаж майна платника податків, якім є позивач.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, належним способом захисту прав позивача є саме стягнення з відповідача заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 2 038,23 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень,  якого звільнено від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Постанова складена у повному обсязі 30.06.2010.

Керуючись статями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                        ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон»(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 42-А, ідентифікаційний код 32265764, р/р 26002054999700 у АТ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення) на користь Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя  отримувач –Державний бюджет Ленінського району м. Севастополя, р/р 31112029700007, банк отримувача –Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 14010100) заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2 038,23 грн. (дві тисячі тридцять вісім грн. 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, з надсиланням копії скарги до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                                           Т.М. Дудкіна