Постанова

від 03.10.2006 по справі 7/327-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/327-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 7/327-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Гридасова Ю.В. при секретарі Кривенко В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Плай" ЛТД, м. Херсон, до Державної податкової інспекції у місті Херсоні, м. Херсон, про  визнання нечинними актів індивідуальної дії,  за участю представників

позивача: Іпатов В.В., дор. від 22.03.06 р.,

відповідача: Лазарчук Р.О., держ. податк. інспектор, дор. № 2/9/10-139 від 02.01.06 р.                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Позивач у позовній заяві, з урахуванням додаткових письмових пояснень, просить визнати нечинними податкові повідомлення –рішення від 13.02.2006 р. № 0001042301/0 та № 0001032301/0, у зв`язку з невідповідністю викладених у них обставин вимогам підпункту 5.2.2. п. 5.2 ст. 5, п. 6.1. ст. 6 Закону України ві 21.12.2000 р. № 2181 - III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також п. 1.8. ст. 1, п. 6.1. ст. 6, п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. та п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР "Про податок на додану вартість".

Представник позивача на засіданні суду надав усні пояснення відповідно до яких підтримав вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням додаткових письмових пояснень.

Представник відповідача в ході судового засідання надав усні пояснення у яких заперечував проти позовних вимог, відповідно до письмових заперечень на позовну заяву, пославшись на наступні обставини.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 13.02.2006 р. № 0001032301/0 та № 0001042301/0 прийняті по висновкам акту від 04.02.2006 р. № 312/23-4/19225629 про результати невиїзної перевірки ТОВ ВКФ "Плай, ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Мак-Грін" (код 31899196) за січень 2003р.

За наведеним слід привернути увагу суду на певні обставини.

ТОВ "Мак-Грін" поставило в січні 2003 р. позивачу паливно-мастильні матеріали (бензин А-80) в кількості 142300л. на загальну суму 180721,00грн., в т.ч. ПДВ - 30120,17грн., згідно видаткової накладної від 13.01.2003 р. № 7. Оплату за отриманий товар проведено відповідно згоди від 17.01.2003 р. про залік зустрічних однорідних вимог між позивачем та ТОВ "Мак-Грін". Позивачем включено до складу податкового кредиту в січні 2003 р. суму ПДВ - 30120,00грн. на підставі податкової накладної від 13.01.2003 р. № 7 на загальну суму 180721,00грн., виданої ТОВ "Мак-Грін".

В ході планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства відповідачем надіслано запит до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ "Мак-Грін" за січень 2003 р.

Згідно отриманих відповідей від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 17840/7/23-902 від 02.11.2005 р. та № 19407/7/16-522 від 29.11.2005 р. встановлено, що остання звітність по ПДВ надана ТОВ "Мак-Грін" до ДПІ за листопад 2002 р. без показників фінансово-господарської діяльності, товариство знаходиться в стані ліквідації, свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Мак-Грін" № 37044217 від 19.09.2002 р. анульовано з 19.09.2002 р.

Окрім цього, постановою Господарського суду Херсонської області від 14 квітня 2006 р. у справі за № 8/110-АП-06 визнано недійсною угоду № 2, укладену між позивачем та ТОВ "Мак-Грін" на підставі ст. 49 ЦК України від 18 липня 1963 р. (зазначена операція наведена вище).

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг). Згідно пункту 1.3 статті 1 Закону № 168 платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснити отримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону № 168 особа-продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Тобто, продавець повинен спочатку нарахувати ПДВ, а потім вже передати покупцю податкову накладну. Саме нарахування ПДВ продавцем дає підставу для віднесення цієї суми ПДВ до податкорого кредиту покупцем товару. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.4.1 та 7.4.5 статті 7 Закону № 168 податкові накладні від ТОВ "Мак-Грін" (код 31899196), яке не відповідає ознакам платника податку на додану вартість та по якому установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість визнані недійсними згідно рішення суду, не дають підстав для включення ПДВ до податкового кредиту.

Тлумачення позивача щодо неправильності визначення за правовою природою оскаржуваних актів індивідуальної дії, як, наприклад статус "податкового" у таких актів, тощо, на думку відповідача спростовується наступним.

Відповідно до підпункту 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та підпуркту 6.1.3 пункту 6.1 статті 6 Інструкції про порядок   застосування   штрафних   (фінансових)   санкцій   органами   державної  податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за № 268/5459 у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно пункту 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за № 268/5459, у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства. Штрафні санкції згідно з абзацами другим та третім цього пункту застосовуються в порядку та розмірах, визначених підпунктом 6.1.3 пункту 6 цієї Інструкції.

За недоплату податку на додану вартість на загальну суму 11002,00грн. до позивача застосовано максимальний штраф згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 в розмірі 5501,00грн.(11002,00грн.х50%).

За завищення бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2003р. на суму 19118.00грн. та у зв'язку із тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки відшкодована, до підприємства застосовано максимальний штраф згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 в розмірі 9559,00грн. (19118,00грн.х50%).

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.09.06 р. до 03.10.06 р.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Херсонської області від 04.09.06 р. № 203 справу передано на розгляд судді Гридасову Ю.В.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі (їхніх представників), що прибули в судове засідання, дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд,                                              

в с т а н о в и в :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційною фірмою "Плай" ЛТД та ТОВ "Мак - Грін" в січні 2003 р. здійснювались господарські операції, пов'язані як із придбанням позивачем паливно - мастильних матеріалів так і реалізацію паливно - мастильних матеріалів вказаному суб'єкту господарювання, про що свідчать укладені дві угоди :

від 13.01.2003 р. № 2 , згідно якої наше підприємство придбало паливно - мастильні матеріали (142300 л бензину А-80 );

від 13.01.2003 р. № 13.1/1, згідно якої наше підприємство продало паливно - мастильні матеріли (108055 л бензину стабільного ).

На виконання вказаних угод підприємством було як відвантажено вказану кількість паливно - мастильних матеріалів (накладна від 17.01.2003 р. № 17.1/-1) так і отримано паливно - мастильні матеріли (накладна від 13.01.2003 р. № 7).

У зв'язку із придбанням паливно - мастильних матеріалів від контрагента була отримана податкова накладна від 13.01.2003 р. № 7 , оформлена у відповідності до положень підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР "Про податок на додану вартість", яка згідно положень підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону надала підприємству право віднести до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, визначену у ціні придбання товару.

Позивачем включено до складу податкового кредиту в січні 2003 р. суму ПДВ - 30120,00грн. на підставі податкової накладної від 13.01.2003 р. № 7 на загальну суму 180721,00грн., виданої ТОВ "Мак-Грін".

В ході планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства відповідачем надіслано запит до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ "Мак-Грін" за січень 2003 р.

Згідно отриманих відповідей від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 17840/7/23-902 від 02.11.2005 р. та № 19407/7/16-522 від 29.11.2005 р. встановлено, що остання звітність по ПДВ надана ТОВ "Мак-Грін" до ДПІ за листопад 2002 р. без показників фінансово-господарської діяльності, товариство знаходиться в стані ліквідації, свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Мак-Грін" № 37044217 від 19.09.2002 р. анульовано з 19.09.2002 р.

Окрім цього, постановою Господарського суду Херсонської області від 14 квітня 2006 р. у справі за № 8/110-АП-06 визнано недійсною угоду № 2, укладену між позивачем та ТОВ "Мак-Грін" на підставі ст. 49 ЦК України від 18 липня 1963 р. (зазначена операція наведена вище).

На підставі Акту від 04.02.2006 р. № 312/23-4/19225629 "Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми "Плай" (код за ЄДРПОУ 19225629) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарський операцій з ТОВ "Мак-Грін" (код 31899196) за січень 2003 року" на адресу підприємства - позивача було направлено податкові повідомлення - рішення, згідно яких підприємству :

було виявлено завищення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

у розмірі 19118 грн., в результаті чого були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19118 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 9559 грн., про що зазначено у податковому повідомленні - рішенні від 13.02.2006 р. № 0001042301/0 ;

визначено податкові зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі

16503 грн., із яких 11002 грн. - основний платіж , а 5501 грн. - штрафні санкції, про що зазначено у податкову повідомленні - рішенні від 13.02.2006 р. № 0001032301/0 .

В Акті перевірки, в якості підстави для висновку про порушення позивачем вимог законодавства про податок на додану вартість, перевіряючими враховано ту обставину, що суб'єкт господарювання - ТОВ "Мак-Грін", який здійснював постачання продукції позивачу знаходиться в стані ліквідації за рішення (постановою) суду, а свідоцтво платника податку на додану вартість скасоване з 19.09.2002 р. Таким чином, на думку перевіряючих, позивач не мав права включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість за операціями в яких за ланцюгами до товаровиробника були виявлені підприємства з ознаками фіктивності.

Разом з тим, пунктом 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених вказаним Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому чисті інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого  використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних    операцій у  межах господарської діяльності платника податку.

Продукція, шо була придбана позивачем за операціями, на підставі яких, на думку перевіряючих, позивачем було безпідставно віднесено суми податку до податкового кредиту, була використана у власній господарській діяльності, шо не заперечується і в Акті перевірки.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податної накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позивачем було отримано від контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до зазначених укладених угод. Крім того, вказана продукція була оплачена позивачем шляхом зустрічної поставки товару в повному обсязі, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Враховуючи, що за змістом Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР "Про податок на додану вартість" право на відшкодуваїп податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додаї вартість, а факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання не заперечується перевіряючими, то висновок про порушення позивачем вимог діючого законодавства не є обґрунтованим.

Направлення на адресу позивача повідомлення - рішення шодо зменшення суми бюджетного відшкодування також не грунтується на нормах чинного законодавства.

Так, відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 - III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 зазначеного Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом, для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності). В той же час, п. 1.2 ст. 1 вказаного Закону визначено, що податкове зобов'язання - це зобов'язані платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Господарські відносини позивача із ТОВ "Мак-Грін" мали зустрічний характер і крім отримання продукції позивач у свою чергу здійснював відвантаження продукції на користь ТОВ "Мак-Грін", тому державний бюджет не повинен був отримувати бюдь - яких грошових надходжень за вказаними операціями, оскільки податковий кредит позивача повністю перекривався податковим зобов`язанннями.

Подальше визнання недійсними установчих документів ТОВ "Мак-Грін" недійсними не зобов'язує позивача здійснювати коригування сум податкових зобов'язань, оскільки на момент виписки податкової накладної ТОВ "Мак-Грін" відповідав ознакам платника податку на додану вартість і мав право виписувати податкові накладні. Вказане підтверджується тим, що анулювання свідоцтва платника податку було здійснено 29.09.2004 р. згідно Акту № 463/19-4013-1, що згідно із нормами п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79 (як в редакції, що діяла на момент здійснення господарської операції так і в редакції на момент винесення спірних повідомлень –рішень) свідчить про те що до 29.09.2004 р. ТОВ "Мак-Грін" мало всі ознаки платника податку.

За вказаних обставин при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень не було дотримано вимог ст. 19 Конституції України, вимог підпункту 5.2.2. п. 5.2 ст. 5, п. 6.1. ст. 6 Закону України ві 21.12.2000 р. № 2181 - III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також п. 1.8. ст. 1, п. 6.1. ст. 6, п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. та п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР "Про податок на додану вартість", у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, а заперечення відповідача на позовну заяву не приймаються господарським судом до уваги.

Відповідно до положень ст. ст. 94, 98 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись  ст.ст. 94, 161-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 13.02.2006 р. № 0001042301/0.

3.          Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 13.02.2006 р. № 0001032301/0.

4.          Відшкодувати з державного бюджету України, розрахунковий рахунок не відомий, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Плай" ЛТД, ідентифікаційний код –19225629, адреса –будинок № 110-А, вул. Ракетна, місто Херсон, р\рахунок - відсутній,  3грн.40коп. витрат по сплаті судового збору (державного мита).

          Виконавчий лист видати після набрання  судовим рішенням законної сили та звернення заінтересованої особи з відповідною заявою.

5.                     Видати довідку на повернення позивачу з державного бюджету України 3грн40коп. зайво сплаченого судового збору (державного мита).

6.          Постанова господарського суду набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

7. Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  Ю.В. Гридасов

Дата складення постанови  у  повному  

обсязі  відповідно  до статті 160 Кодексу

адміністративного судочинства України                                                          09.10.06 р.