Постанова

від 06.10.2006 по справі 7/355-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/355-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 7/355-АП-06

м. Херсон, зал судового засідання № 324, 11 год. 00 хв.

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Задорожної Н.О. при секретарі Чуприні О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Прокурора Нововоронцовського району Херсонської області в інтересах Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції, смт.Нововоронцовка

до відповідача 1- Малого підприємства "Консул", с.Іванівка Високопільського району

відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сєвєлія", м.Бровари Київська область  

про визнання господарського зобов'язання недійсним

за участю прокурора Павленко І.В.

представників сторін:

від  позивача: Печериця В.П. - ст. держподатінспектор, доруч. №1764/01-116 від 11.09.06р.;

від  відповідача 1: Авер'янова С.Б. - представник, дов. від 21.09.06р.;

від відповідача 2 : не прибув.

Прокурор звернувся з позовом, у якому просить суд визнати недійсним за ознаками ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України усне господарське зобов'язання з надання ТОВ "Сєвєлія" м.Бровари відповідачу 1 - МП "Консул" с.Іванівка автопослуг на суму 15600грн. згідно податкової накладної №30/1 від 30.09.2005р. та застосувати до останнього заходи передбачені статтею 208 ГК України, стягнувши з відповідача  в доход держави 15600 грн. вартості отриманих  послуг.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що в процесі проведення зустрічних перевірок з метою правильності визначення повноти нарахування  та  своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р. було встановлено, що контрагент за усним господарським зобов'язанням - ТОВ "Сєвєлія"  м. Бровари, код 32628960 тривалий час не надає контролюючому органу податкову звітність, не сплачує податків, не знаходиться за юридичною адресою, на підставі рішення Броварського міського районного суду від 15.06.2004р. визнано недійсними Статут ТОВ "Сєвєлія", Установчий договір та свідоцтво про реєстрацію  платника податку на додану вартість ТОВ "Сєвєлія".

В процесі судового розгляду було встановлено, що Статут та Установчий договір ТОВ "Сєвєлія" з 13.11.2003р. існують в старій редакції без внесення відповідних змін, про людське око без наміру створення юридичних наслідків, за юридичною адресою підприємство не знаходиться, його фактична адреса не відома, що свідчить про те, що господарська діяльність підприємства здійснювалася з 13.11.2003р. протиправно.

Таким чином, господарське зобов'язання вчинено з метою суперечною інтересам Держави і суспільства, в зв'язку з чим воно має бути визнаним недійсним з застосуванням заходів, передбачених ст.208 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність умислу на укладення господарського зобов'язання з метою, яка суперечить інтересам Держави.

Посилається на те, що документи первинного та бухгалтерського обліку по господарській операції оформлено у відповідності з вимогами чинного законодавства, податковий кредит сформовано на підставі податкової накладної, оформленої згідно приписів п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7  Закону України "Про податок на додану вартість".

На момент здійснення господарської операції та видачі податкової накладної продавець автопослуг був зареєстрований платником ПДВ.

За відсутності вини та умислу, покладення на відповідача відповідальності за вчинення контрагентом за господарським зобов'язанням протиправних дій, порушить гарантовані Конституцією України принципи, встановлені імперативом правових норм її статей 19 та 67.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд

в с т а н о в и в:

Мале підприємство "Консул" має статус юридичної особи та зареєстроване у Високопільському відділенні Нововоронцовської МДПІ в якості платника податків з 26.04.1994р. за реєстр. № 58.

Проведеною контролюючим органом документальною перевіркою з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 01.10.04р. по 31.12.05р., оформленої актом перевірки № 11-23/21300445 від 20.03.06р. встановлено здійснення відповідачем господарської операції з придбання автопослуг у вересні 2005р. на суму 15600 грн. у суб'єкта господарювання - ТОВ "Сєвєлія" (Броварський район, м.Києва, код ЄДРПОУ 32628960).

По факту наданих автопослуг їх продавцем виписано та надано відповідачу податкову накладну № 30/1 від 30.09.05р., оплату проведено готівковими коштами.

За наслідками здійснення господарського зобов'язання відповідачем до податкового кредиту віднесено 2600 грн. сплаченого у  вартості послуги ПДВ та 13000 грн. віднесено до складу валових витрат.

Таким чином, господарське зобов'язання повністю його учасниками виконано.

До вчинення та виконання сторонами господарського зобов'язання на підставі рішення Броварського міського районного суду від 15.06.2004р. визнано недійсними Статут ТОВ "Сєвєлія", Установчий договір та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Підставою для визнання недійсними статуту, Установчого договору та свідоцтва платника були відсутність підприємства за юридичною адресою, неподання протягом тривалого часу податкової звітності, несплата податків, неможливість встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ "Сєвєлія".

Враховуючи викладене, встановлено, що на момент здійснення ТОВ "Сєвєлія" господарського зобов'язання, останнє не мало свідоцтва платника податку, не сплачувало податки, отже, переслідувало мету приховування доходів від здійснення підприємницької діяльності від оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до положень ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход бюджету.

Зважаючи на викладене, здійснене між відповідачем і ТОВ "Сєвєлія"  господарське зобов'язання з продажу автопослуг їх продавцем (ТОВ "Сєвєлія") вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам Держави і суспільства, і суд визнає його недійсним.

Натомість фактичними матеріалами справи встановлено наявність наміру укладення усної угоди з метою суперечною інтересам Держави і суспільства лише у однієї сторони - ТОВ "Сєвєлія".

Вирішуючи питання застосування наслідків, передбачених приписом частини 1 ст.207 ГК України, суд враховує наступне.

Відповідно до імперативної норми статті 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Покладення на відповідача у справі за відсутності вини та умислу відповідальності за скоєння контрагентом за господарським зобов'язанням протиправних дій, шляхом стягнення виключно з нього 15600 грн. вартості одержаних автопослуг, як того вимагає заявник, порушить гарантовані Конституцією принципи законності, відповідно до яких жодна юридично значуща дія в правовій державі не може бути поза сферою дії принципу законності.

Вбачаючи виключність ситуації з питання щодо застосування наслідків недійсності господарського зобов'язання, враховуючи підставність та обґрунтованість заперечень відповідача 1, припис ч.1 ст.208 ГК України, господарський суд знаходить можливим застосування пункту 17 Постанови Верховного Суду України від 28.04.1978р. "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними" та п.18 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/11 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнання угод недійсними".

Згідно зазначених пунктів все виконане стороною, яка мала умисел і належне їй на відшкодування виконаного з другої сторони стягується в доход Держави.

З огляду на викладене, суд стягує належні за господарським зобов'язанням кошти в доход Державного бюджету з відповідача - 2 - ТОВ "Сєвєлія" м.Бровари, Київської області, код 32628960, тобто стягує з ТОВ "Сєвєлія" на користь МП "Консул" вартість наданих автопослуг у сумі  15600 грн., а після одержання останнім зазначеної суми, стягує її з відповідача - 1 - МП "Консул" в доход  Державного бюджету.

Наказ на стягнення з відповідача -1 в доход Держави 15600 грн. буде видано після отримання ним зазначеної суми від відповідача -2.

За згодою сторін у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено сторони про дату складення її повного тексту - 9 жовтня 2006р. о 15 год. 00  хв., зал судового засідання №324.

Керуючись п.4 ст.157, 158, 160-163, 167, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

Визнати недійсним усне господарське зобов'язання укладене між МП "Консул", с.Іванівка, Високопільського району, код 21300445 та ТОВ "Сєвєлія", м.Бровари, Київської області, код 32628960 з продажу автопослуг на суму 15600 грн. згідно податкової накладної від 30.09.2005р. № 30/1, як укладене з метою завідомо суперечною інтересам Держави та суспільства при наявності умислу з боку ТОВ "Сєвєлія" м.Бровари, код 32628960.

2. Стягнути з ТОВ "Сєвєлія", м.Бровари, Київська обл., код 32628960, р.рахунок не відомий на користь малого підприємства "Консул", Високопільський район, с.Іванівка, код 21300445, р. рахунок 26008000149001 ФХД АТ "Індекс-Банк", МФО 352703, 15600грн., одержаних за господарським зобов'язанням згідно податкової накладної від 30.09.2005р. № 30/1.

3. Стягнути з малого підприємства "Консул", Високопільський район, с.Іванівка, код 21300445, р. рахунок 26008000149001 ФХД АТ "Індекс-Банк", МФО 352703, в доход Державного бюджету України в порядку реституції по визнаному недійсним господарському зобов'язанню 15600 грн. грошових коштів.

Виконавчий лист про стягнення з МП "Консул", код 21300445 в доход Державного бюджету України 15600 грн. видати після надходження зазначеної суми на рахунок підприємства від відповідача-2.

Контроль за надходженням коштів покласти на Нововоронцовську міжрайонну державну податкову інспекцію, виконавчий лист видати після одержання від неї відповідної заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  Н.О. Задорожна

Повний текст постанови

складено 09.10.2006р.