Постанова

від 13.05.2008 по справі 1/344-12/105(1/272-26/28)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/344-12/105(1/272-26/28)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 травня 2008 р.                                                                                    № 1/344-12/105(1/272-26/28)  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр тендерних процедур", м. Київ,

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2008

зі справи № 1/344-12/105 (1/272-26/28)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр тендерних процедур" (далі –Товариство), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Газета "Галицькі контракти" (далі –Газета), м. Львів,

про захист ділової репутації, спростування інформації та стягнення                  86 700 грн. моральної шкоди,

за участю представників:

позивача –не з'явився,

відповідача – Боровця В.Д.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про:я

- визнання такою, що принижує ділову репутацію Товариства в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, дискредитує позивача, схиляє до його бойкоту з боку інших осіб, неточною, а тому - недостовірною та негативною, інформації стосовно діяльності Товариства, поширеної Газетою в діловому щотижневику "Контракти", випуск № 47 від 21.11.2005, у статті під назвою "Від державного і приватного до смішного", а саме: "...навколо Центру тендерних процедур існує розгалужена система цілком приватних консалтингових центрів"; "Поради" консалтерів і забезпечують успішне проходження тендеру бізнесменам..."; "Аби зменшити залежність держзакупівель від Центру тендерних процедур..." ;

- зобов'язання відповідача спростувати розповсюджену ним недостовірну та негативну інформацію;

-    стягнення з Газети 86 700 грн. моральної шкоди.

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.08.2007 (суддя Запотічняк О.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2008 (колегія суддів у складі: Бойко С.М. –головуючий суддя, судді Бонк Т.Б., Марко Р.І.), у задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статті 471 Закону України "Про інформацію" мотивовано тим, що спірна інформація є, по суті, оціночними судженнями відповідача, які спростуванню не підлягають.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного суду скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Газета подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила постанову суду апеляційної інстанції зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- відповідачем у номері 47 за 2005 рік газети "Контракти" опубліковано статтю "Від державного і приватного до смішного" (далі –Стаття), яка містить аналіз ринку державних закупівель в Україні та зазначення окремих проблемних аспектів цієї сфери;

- Стаття містить інформацію, на спростуванні якої наполягає позивач;

- у написанні Статті використано інформацію відкритого характеру, правову інформацію, а також таку, що поширена відповідними державними органами чи інформаційними агентствами, що підтверджується прес-релізом Міністерства економіки України від 11.11.2005, офіційним повідомленням інформаційного агентства "Інтерфакс-Україна" від 11.11.2005, а також постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1257 "Про затвердження Стратегії розвитку системи державних закупівель на 2005-2010 роки" (т. 1, а.с. 49-56);

- юридичні адреси таких консалтингових фірм, як товариство з обмеженою відповідальністю "Європейське консалтингове агентство" та товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційне гарантійне агентство", співпадають з юридичною адресою Товариства;

- висловлювання "...навколо Центру тендерних процедур існує розгалужена система цілком приватних консалтингових центрів" являє собою точку зору і особисту суб'єктивну оцінку подій та ситуацій, пов'язаних із знаходженням навколо позивача в місті Києві інших консалтингових підприємств, і жодним чином не свідчить про те, що позивач має систему розгалужених приватних консалтингових центрів або що дані консалтингові центри тим чи іншим чином пов'язані з позивачем або залежні від нього;

- висловлювання "Поради" консалтерів і забезпечують успішне проходження тендеру бізнесменам…" записано одразу після висловлювання  "...навколо Центру тендерних процедур існує розгалужена система цілком приватних консалтингових центрів" і не містить жодної негативної та недостовірної інформації про позивача;

- висновок у вигляді висловлювання "Аби зменшити залежність держзакупівель від Центру тендерних процедур…" за своєю суттю є оціночним судженням критичного характеру щодо ситуації на ринку держзакупівель і не несе в собі жодної виключно негативної інформації стосовно позивача;

- Стаття переказує погляд Міністерства економіки на проблеми у сфері держзакупівель і не містить у собі жодних неправдивих відомостей;

- позивачем не подано доказів заподіяння йому Газетою моральної шкоди.  

Причиною виникнення даного спору стало питання про наявність підстав для спростування поширених відповідачем відомостей та для стягнення компенсації за моральну шкоду.

Згідно з статтею 47 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII "Про інформацію" (далі –Закон № 2657) порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як, зокрема, поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України від 16.11.1992 № 2782-XII "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

За приписами статті 277 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 № 7 “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” визначено, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Частиною першою та другою статті 471 Закону № 2657 визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, попередні судові інстанції, встановивши, що спірні положення Статті мають характер оціночних суджень, а також не містять відомостей, які не відповідали б дійсності та негативно впливали б на ділову репутацію позивача, та за відсутності доказів заподіяння Газетою Товариству моральної шкоди дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності відмови в задоволенні даного позову.   

Водночас посилання скаржника на безпідставність відхилення апеляційним судом клопотання позивача про призначення судової лінгвістичної експертизи не може бути підставою для задоволення вимог касаційної скарги з огляду на: відсутність у суду встановленого законом обов'язку з призначення відповідної судової експертизи; відхилення господарським судом зазначеного клопотання в межах наданих йому повноважень та без порушення норм процесуального права; правовий характер запропонованих позивачем питань щодо встановлення недостовірності викладеної інформації та наявності причинного зв'язку між нею та заподіянням шкоди діловій репутації Товариства, вирішення яких належить безпосередньо до компетенції суду (т. 2, а.с. 138-139, 158-159); відсутність у висновку судового експерта обов'язковості для господарського суду та необхідність оцінки цього висновку судом за загальними правилами оцінки доказів (частина п'ята статті 42 ГПК України).    

Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути взяті до уваги, оскільки стосуються оцінки доказів, тоді як відповідно до статті 1117 ГПК України касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи перевіряє застосування ними норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим попередніми судовими інстанціями фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України       

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2008 зі справи № 1/344-12/105 (1/272-26/28) залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр тендерних процедур" –без задоволення.

Суддя              В.Селіваненко

Суддя               І.Бенедисюк

Суддя                                                                                               Б.Львов